Джозеф Прістлі: відмінності між версіями

Джозефа Прістлі по праву його можна вважати одним з основоположників сучасної хімії. Хімія-одна з наук про природу. Його основні хімічні дослідження були присвячені вивченню [[гази|газів]]. У цій галузі йому належить ряд найбільших відкриттів. У 1771 Прістлі відкрив [[фотосинтез]], виявивши, що [[повітря]], зіпсоване [[Горіння|горінням]] або диханням, знову стає придатним для дихання під дією зелених частин рослин. У 1778 р. він довів, що при фотосинтезі рослини поглинають [[вуглекислий газ]] і виробляють [[кисень]]. У 1772 р. Прістлі, діючи розведеною [[Нітратна кислота|Нітратною кислотою]] на [[мідь]], вперше отримав окис азоту — «селітряне повітря» — і знайшов, що окис азоту при контакті з повітрям буріє внаслідок утворення двоокису азоту. Користуючись для збирання газів ртутною ванною, Прістлі у 1772-74 рр. вперше отримав [[хлороводень]] — «соляно-кисле повітря» і [[аміак]] — «лужне повітря». Разом з іншими вченими, такими, як [[Антуан Лоран Лавуазьє|Антуан Лавуазьє]], [[Генрі Кавендіш]], [[Карл Вільгельм Шеєле|Карл Шеєле]], він сприяв утвердженню уявлень про складний склад повітря. Прістлі належить честь відкриття у 1774 році кисню. Нагріваючи окис ртуті, він виділив кисень — «бесфлогістонне повітря». Крім того, Прістлі у 1775 р. отримав у чистому вигляді фтористий кремній, сірчистий газ, а у 1799 р. оксид вуглецю. Збагативши науку багатьма новими фактами, Прістлі, однак, не зміг правильно пояснити їх і до кінця життя залишався послідовником помилкової теорії флогістону, відкинуту працями Лавуазьє, тому його теоретичні ідеї не йшли ні в яке порівняння з описаними їм дотепними і переконливими експериментами. Крім хімії, його дослідження відносяться також і до оптики. Прістлі — автор книги «Історія та сучасний стан відкриттів, що відносяться до зору, світла і квітів», опублікованої у 1772 р. Роботи Прістлі отримали широку популярність у наукових колах. Він був обраний почесним доктором [[Едінбурзький університет|Едінбурзького університету]], членом Лондонського королівського товариства, іноземним членом Паризької і Петербурзької академій наук