Струк Ілько Тимофійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Dexbot (обговорення | внесок)
м Bot: Parsoid bug phab:T107675
Рядок 65:
 
14 червня 1920 р. Струк взяв участь у нараді отаманів, що відбулася в Коростишеві. На нараді прийняте рішення створити фронт — під єдиним командуванням — проти більшовиків.
<nowiki> </nowiki>Через чотири дні від полк. Безручка&nbsp;— «єдиного тут представника УНР»&nbsp;— надійшов незрозумілий для Струка наказ припинити набір, а отаману зі своїм загоном прибути до Києва.
<nowiki> </nowiki>Недалеко від Києва, в с. Лютіж, Струк зустрівся зі своїм старшиною, що тепер був зв'язковим при полк. Безручкові. Від старшини довідався, що струківцям заборонено входити до Києва і наказано зосередити сили в районі ст. Жуляни та с. Крюківщина. Це ще більше здивувало отамана.
<nowiki> </nowiki>Коли ж він отримав наказ передати своїх бійців до складу 6-ї стрілецької дивізії та 6-ї запасної бригади, здивування переросло у внутрішній спротив. «Відпускати своїх людей, з якими я пережив в походах скільки горя при поразках і скільки радощів при перемогах?!»,— вигукнув отаман.
<nowiki> </nowiki>Відіславши лише двісті козаків з трьома кулеметами, Струк фактично наказу не виконав. Довідавшись, що через ст. Жуляни проїжджатиме Симон Петлюра, Ілько Струк вирішив скористатися цим, урочисто привітати його і просити скасувати розпорядження полк. Безручка. «У відповідний час на станції вишикувалися козаки з прапором. Потяг з Головним Отаманом, під'їхавши до ст. Жуляни, зупинився. Головний Отаман у супроводі старшин Генерального Штабу та представників польського командування, виступив з потягу і під гучні окрики „Слава!“ здоровався з козаками і цілувався із зібраними там представниками від частин мого загону та дякував за працю. Вислухавши прохання представників мого загону, обіцяв одкликати розпорядження Полковника Безручка. Представники піднесли Головному Отаманові китицю квітів, у якій було багато національних стрічок, а також прапор від повстанців. Головний Отаман, попрощавшись, з квітами, вступив до потягу і під радісні крики козаків, од'їхав. На переїздах скрізь од ст. Жуляни стояла почесна варта з моїх козаків».38)
<nowiki> </nowiki>Цікаво, що сам Ілько Струк не вийшов зустрічати Головного Отамана.
<nowiki> </nowiki>Згодом, коли розпочався наступ Красної армії, Струк взяв участь в обороні столиці. Потім були тяжкі оборонні бої під Проскуровом, Дубном, Ковелем. Врешті, опинилися на найзахіднішій околиці українських земель&nbsp;— на берегах Західного Бугу. В липні 1920&nbsp;р., прорвавши лави 12-ї більшовицької армії, а потім І смугу Башкирської дивізії, рушили додому. Рейд по запіллю Красної армії завершився успішно, і в серпні повстанці вступили в Чорнобильський повіт. Більшовики, зачувши, що повернувся Струк, повтікали з містечок І сіл, залишивши величезний район без бою. Струк повів наступ на Чорнобиль, де засіли червоні, І після упертого бою захопив його. Так розпочалося загальне повстання згідно з одержаним наказом Головного Отамана Симона Петлюри. У повстанні брали участь селяни Чорнобильського, Київського, Радомишльського, Овруцького, Мозирського і Козелецького повітів.
 
Ілько Струк так сформулював свою позицію: «Мій висновок: я партизан і повстанець своєї неньки-У країни й оборонець її від грабіжників… Не був, не буду й на думці не маю бути на боці ворогів своєї Батьківщини. Знищу всіх, хто хоч у душі на їх боці…» В отамана слова з ділом не розходилися…