Рагузька республіка: відмінності між версіями

Після приєднання Дубровника до володінь Венеціанської республіки на морську торгівлю міста були накладені ряд обмежень. В той же час заохочувалася сухопутна торгівля із слов'янськими державами Балканського півострова. Розширення торгівельних зв'язків Дубровника з Сербією, Боснією і Болгарією сприяло економічному прогресу в цих державах в XIII—XIV століттях. У цей період Дубровник став найбільшим торгівельним центром Східною [[Адріатичне море|Адріатіки]], через який здійснювалися торгівельні зв'язки Європи з Балканами. Із слов'янських держав через Дубровник вивозилася, головним чином, продукція сільського господарства і хутра, а ввозилася зброя, скляні і металеві вироби. Найбільшу статтю доходу міста складала торгівля [[кухонна сіль|сіллю]]. Особливо міцними були позиції дубровницьких купців в Сербії, де їм були надані багаточисельні торгівельні привілеї і монополії на розробку надр (у тому числі шахти по видобутку дорогоцінних металів). Поселення дубровчан виникли у всіх крупних містах балканських держав, причому ці колонії користувалися правами внутрішньої самоврядування. Одночасно розвивалася торгівля Дубровника з Венецією, де товари дубровніцких купців були звільнені від мита.

 

 

В період венеціанського панування система міського управління Дубровника остаточно сформувалася за зразком італійських [[комуна (середні століття)|комун]]. У місті були сформовані Велика рада — найвищий законодавчий орган, Мала рада — найвищий виконавчий орган, сенат і колегія консулів. Структура і функції цих органів в значній мірі копіювали аналогічні венеціанські установи. [[Пріор]] комуни отримав титул князя (ректора) і був формальним главою міської самоврядування Дубровника, підкоряючись Великій Раді Венеціанської республіки. На відміну від італійських міст, в Дубровнику була досить слабка майнова диференціація, що привело до складання лише двох суспільних прошарків — [[нобілітет]]у і [[пополани|пополанів]]. Нобілі (патриції) зосередили в своїх руках велику торгівлю і встановили монополію на владу в місті: у 1235 р. доступ у Велику раду Дубровника був закритий для нових членів, що сформувало вузьку правлячу олігархію. Іншою особливістю дубровницької комуни стало збереження сильного [[Античність|античного]] впливу: тісний [[поліс]]ний зв'язок міста з околицями, відсутність плати за заміщення посад, рівний розподіл новопридбаних земель між нобілями. Система [[Подеста|подестат]]у, характерна для італійських комун цього періоду, в Дубровнику не склалася.

 

 

У XIII столітті почалося розширення території Дубровника. Місто придбало острів [[Ластово]], в 1333 р. викупив в Сербії півострів [[Пельєшац]], а в 1345 р. приєднало острів [[Млєт]].