Німецька окупація СРСР: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 11:
}}
 
'''Окупація території СРСР військами Третього рейху та його союзників''', ''Німецька окупація СРСР''  — терміни, якими в радянській історіографії прийнято позначати будь-яку форму контролю території [[СРСР]], окуповану нацистською [[Третій рейх|Німеччиною]] та її союзниками в ході [[Друга світова війна|Другої світової війни]].
 
[[Операція Барбаросса|Напад]] 22 червня [[1941|1941 року]] на Радянський Союз Німеччини та її союзників ([[Румунія|Румунії]], [[Фінляндія|Фінляндії]], [[Угорщина|Угорщини]], [[Словаччина|Словаччини]] та [[Італія|Італії]]), який ознаменував для СРСР початок [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], призвів до встановлення на частині території СРСР приблизно з третиною населення країни контролю Німеччини та її союзників: території [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Білоруської]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української]], [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка|Естонської]], [[Латвійська Радянська Соціалістична Республіка|Латвійської]], [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовської РСР]], 13 країв та областей [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]]  — під контролем Німеччини; [[Молдовська РСР]] та деякі райони півдня Української РСР перебували під управлінням Румунії ([[Трансністрія]]), частина [[Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка|Карело-Фінської РСР]] була окупована фінськими військами (див.: [[Фінська влада в Карелії (1941-1944)]]).
 
== Цілі Німеччини на Сході ==
{{main|Операція Барбаросса|Територіально-політична експансія Третього рейху|План голоду|Передісторія Німецько-радянської війни}}
 
Як зазначав у 1999 році німецький історик доктор Вольфрем Верте, «"війна Третього рейху проти Радянського Союзу була з самого початку націлена на захоплення території аж до Уралу, експлуатацію природних ресурсів СРСР і довгострокове підпорядкування Росії німецькому пануванню. Перед прямою загрозою планомірного фізичного знищення опинилися всі євреї, цигани, гомосексуалісти, психічно хворі, комуністи та інші "«небажані"» елементи.
 
== Рейхскомісаріати ==
Рядок 28:
=== Україна ===
{{main|Рейхскомісаріат «Україна»}}
[[Файл:Вояки Гітлера-приятелі народу.jpg|thumb|міні|праворуч|200пкс|Німецький агітаційний плакат «Воїни Гітлера — це друзі народу»]]
 
=== Прибалтика ===
Рядок 37 ⟶ 36:
 
== Підготовка до війни та початок бойових дій ==
Як пише російський історик Геннадій Бордюгов, «політичне і військове керівництво Німеччини з самого початку...початку… зажадало від солдатів готовності до протиправних, злочинних, по суті, дій. Уявлення Гітлера на цей рахунок були послідовним розвитком тих політичних принципів, які він виклав у своїх книгах, написаних ще у 1920-ті роки...роки… [[30 березня]] 1941  р. на секретній нараді Гітлер, виступаючи перед 250 генералами, військам яких належало брати участь в операції „Барбаросса“, назвав більшовизм проявом „соціальної злочинності“. Він заявив, що „мова йде про боротьбу на знищення“».
 
Згідно з наказом начальника верховного командування вермахту генерал-фельдмаршала Кейтеля від [[13 травня]] 1941 року «Про військову підсудність в районі „Барбаросса“ і про особливі повноваження військ», підписаного ним на підставі розпоряджень Гітлера, фактично оголошувався режим необмеженого терору на території СРСР, окупованій німецькими військами. У наказі містився пункт, який фактично звільняв окупантів від відповідальності за злочини проти цивільного населення: «Порушення переслідування за дії, вчинені військовослужбовцями і обслуговуючим персоналом по відношенню до ворожих цивільних осіб, не є обов'язковим навіть у тих випадках, коли ці дії одночасно складають військовий злочин або проступок».
Рядок 43 ⟶ 42:
[[19 травня]] 1941 року були прийняті «Керівні вказівки про поведінку військ в Росії», що обмежували кримінальне переслідування німецьких військовослужбовців.
 
[[23 липня]] 1941 року, вже у ході воєнних дій, Кейтель віддав наказ військам про необхідність застосування найсуворіших заходів щодо цивільного населення: «Частинам, призначеним для охорони окупованих східних районів, зважаючи на їх величину слід придушувати опір цивільного населення не методом юридичного покарання злочинців, а шляхом залякування з тим, щоб відбити у нього всяку охоту продовжувати боротьбу...боротьбу… Для підтримки порядку командувачі не повинні вимагати підкріплень, а застосовувати найдраконівські заходи».
 
Геннадій Бордюгов вказує також на існування інших документальних підтверджень відносин німецьких воєначальників до цивільного населення, що опинилося в зоні бойових дій,  — так, командувач 6-ю армією фон Райхенау вимагає (10 липня 1941 року) розстрілювати «солдатів в цивільному, яких легко впізнати за короткою стрижкою», і «цивільних осіб, манери і поведінка яких представляються ворожими», генерал Г. Хот (листопад 1941 року)  — «негайно і безжально припиняти кожен крок активного чи пасивного опору», командир 254-ї дивізії генерал-лейтенант фон Вешнітта (2 грудня 1941 року)  — «стріляти без попередження в будь-яку цивільну особу будь-якого віку і статі, яка наближається до передової» і «негайно розстрілювати кожного, підозрюваного в шпигунстві».
 
[[16 грудня]] [[1942|1942 року]] Кейтель підписав директиву «Боротьба з бандами», в якій підтвердив, що німецькі війська «мають право і зобов'язані застосовувати у цій боротьбі будь-які засоби, без обмеження, також проти жінок і дітей, якщо це тільки сприяє успіху»<ref> Бордюгов Г. А. [http://airo-xxi.ru/gb/doklady/doklad01.htm Вермахт і Червона Армія: до питання про природу злочинів проти цивільного населення] {{ref-ru}} Доповідь на міжнародній науковій конференції «Досвід світових воєн в історії Росії», 11 вересня 2005, Челябінськ</ref>.
 
== Управління окупованими територіями ==
Рядок 56 ⟶ 55:
 
== Оцінки характеру окупаційної адміністрації ==
На думку російського історика [[Дюков Олександр Решідеович|О.&nbsp;Р.&nbsp;Дюкова]], «жорстокість окупаційного режиму була така, що, за найскромнішими підрахунками, кожен п'ятий з тих, що опинився під окупацією сімдесяти мільйонів радянських громадян не дожив до Перемоги».
 
За оцінкою Тейлора, представника звинувачення від США на [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзькому процесі]], «звірства, вчинені збройними силами та іншими організаціями Третього рейху на Сході, були такими приголомшливо жахливими, що людський розум ледве може їх осягнути...осягнути… Я думаю, аналіз покаже, що це були не просто божевілля і жага крові. Навпаки, в наявності були метод і мета. Ці звірства мали місце в результаті ретельно розрахованих наказів і директив, виданих до або під час нападу на Радянський Союз і являють собою послідовну логічну систему»<ref> Дюков О. Р. [http://militera.lib.ru/research/dukov_ar/index.html За що боролися радянські люди] {{ref-ru}} &nbsp;— Москва: Ексмо, Яуза, 2007. &nbsp;— 574 с.</ref>.
Як зазначає російський історик [[Бордюгов Геннадій Аркадійович|Г.&nbsp;А.&nbsp;Бордюгов]], у справах «[[Надзвичайна державна комісія зі встановлення та розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників|Надзвичайної державної комісії зі встановлення та розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх спільників]]» (червень 1941 &nbsp;— грудень 1944 років) зафіксовано 54784 акти про звірства проти мирного населення на окупованих радянських територіях. Серед них &nbsp;— такі злочини, як «використання цивільного населення в ході воєнних дій, насильницька мобілізація мирного населення, розстріли мирних жителів та знищення їхніх жител, зґвалтування, полювання за людьми &nbsp;— невільниками для німецької промисловості»<ref> Бордюгов Г. А. [http://airo-xxi.ru/gb/doklady/doklad01.htm Вермахт і Червона Армія: до питання про природу злочинів проти цивільного населення] {{ref-ru}} Доповідь на міжнародній науковій конференції «Досвід світових воєн в історії Росії», 11 вересня 2005, Челябінськ</ref>.
Німецька окупація СРСР та її ініціатори були публічно засуджені міжнародним трибуналом в ході [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзького процесу]].