Династія Хань: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Syvolap (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 54:
}}
{{Історія Китаю}}
'''Дина́стія Ха́нь''' ({{zh|t=漢朝|s=汉朝|p=Hàncháo}}) — династія, що правила [[Китай|Китаєм]] після падіння [[династія Цінь|династії Цінь]], до розпаду імперії на [[Трицарство в Китаї|три царства]]. Ця династія керувалася імператорами з роду [[Лю (китайський рід)|Лю]] (劉/刘), першим з яких був [[Лю Бан|Гао-цзу]]. Правління цієї династії тривало понад 400 років. Правління династії Хань поділяють на два періоди - Ранню Хань (Західна Хань, 206 р. до н.е.-9 р. н.е.) та ПізднюПізню Хань (Східна Хань, 25-220 роки), що були розділені між собою повстанням "червоно-бровихчервонобрових" та коротким правлінням "узурпатора" [[Ван Ман]]а.
У китайській історіографії доба Хань вважається найбільш значущою в історії Китаю, оскільки саме в цей час сформувався китайський етнос — [[хань (народ)|ханьці]], названий за іменем цієї династії.
 
Рядок 87:
 
=== Східна Хань ===
У 25 році, скориставшись помилками Лю Сюаня (імператора Генші), [[Лю Сю]] (імператор Гуан У) захопив владу. Втім йому ще тривалий час довелося вести боротьбу з іншими претендентами. Імператор Гуан У спромігся об'єднати під своєю владою Китай у [[36]] році після ліквідації династії [[династія Сінь|Сінь]], громадянської війни та [[повстання червонобрових]]. Заснування Пізньої ханьХань було актом відновлення Ханської династії. Імператору Гуан У приписують заснування нової столиці у [[Лоян]]і та проведення земельної реформи.
=== Загибель династії ===
Через дезорганізацію центрального апарату за часів імператорів [[Лю Чжі (Хань)|Хуань-ді]] [[Лю Хун (Хань)|Лін-ді]] припиняються регулярний ремонт гребель і догляд за іригаційними спорудами. Ріка [[Хуанхе]], яка давно вже перетворилася на надземну річку, виходить з берегів, її розливи несуть лихо сотням тисяч родин. Бюрократичний апарат імперії роз'їдає корупція, він перетворився на самодостатню силу, яка поглинає основний додатковий продукт. Малолітні імператори виявлялися пішаками в руках придворних угруповань «євнухів» і «вчених». «Вчені» з позицій так званих чистих суджень викривали зловживання «брудних» користолюбців у центральній адміністрації.
Рядок 100:
Протягом панування династії Хань, Китай був офіційно проголошений [[конфуціанство|конфуціанською]] державою. Разом з тим з початку провління імператора [[Лю Чжуан]]а з династії Пізня Хань до країни стали проникати ідеї буддизму. Економіка країни мала чимало здобутків у сільському господарстві, ремеслах і торгівлі. Населення досягло 55 мільйонів мешканців. Водночас, Китай розширив свій політичний і культурний вплив на сусідні країни [[Маньчжурія|Маньчжурії]], [[Монголія|Монголії]], [[Корейський півострів|Корейського півострова]], [[Японський архіпелаг|Японського архіпелагу]], [[В'єтнам]]у і [[Центральна Азія|Центральної Азії]].
 
Династія Хань була відома своїми військовим здобутками. Її імперія простягалася далеко на захід, до [[Тарімський басейн|Тарімського басейнабасейну]] ув сучасному [[Сінцзянь|Сінцзянському автономному районі]] [[КНР]]. ХаньскіХаньські воєначальники вирушали з воєнними експедиціями аж до [[Каспійське море|Каспійського моря]], надаючи безпеку торговим караванам по середньоазійським шляхам. Ці шляхи дістали назву «[[шовковий шлях|шовкового]]», оскільки по нимних експортувався китайський шовк. Китайські армії спромоглися завоювати північні Корею та В'єтнам на кінець 2 століття до н. е. Проте загалом, нагляд за завойованими периферійними регіонами був слабким і непостійним.
 
Задля самоствердження та ефективізації контролю над сусідніми країнами династія Хань розробила [[китаєцентризм|китаєцентричну]] систему двосторонніх відносин. Згідно з нею володарі-сусіди мусили сплачувати Китаю данину і визнавати китайського імператора за свого сюзерена, в обмін на що отримували дозвіл на торгівлю з Хань і [[Ярлик (грамота)|ярлик]] васального Китаю правителя власної країни. Майже всі сусідні народи були включені до цієї китаєцентричної дипломатії за виключенням [[сюнну]], з якими китайці поводили себе як з рівними.