Відмінності між версіями «Германівка (Обухівський район)»

[[Файл:Могила полковників Степана Сулими та Прокопа Верещака.jpg|left|thumb|Пам'ятний хрест на місці поховання полковників Степана Сулими та Прокопа Верещака]]
[[Файл:Пам'ятник гетьману Івану Виговському.jpg|left|thumb|Пам'ятник гетьману Івану Виговському]]
Перші достеменні писемні згадки про Германівку знаходимо значно пізніше. Вона згадується у [[1580]]-их роках як належність до Лукавиці (Обухівського ключа). [[1580]] року Лукавицю — з Обуховом, Германівкою, Перегонівкою, Василевом, Деремезною — купив у Петра Дорогостайського-дядька білоцерківський староста [[Януш Острозький|Іван-Януш Острозький]]. [[1595]] року [[Януш Острозький|ІванІ.-ЯнушЯ. Острозький]] називає Германівку з довкіллям окремим староством. Заснувавши велике староство Василівське, Острозький прилучив до нього і Германівку. 1598 року Павло Дорогостайський відсудив у І.-Я. Острозького «Обухівський [[ключ (територія)|ключ]]», в тому числі й Германівку. [[1618]] року Германівка належала зятеві Дорогостайського — [[белзький каштелян|белзькому каштелянові]] [[Анджей Фірлей (сенатор)|Анджею Фірлею]]. [[1631]] року А. Фірлей тримав у ній 30 димів (осель). Германівка тоді вже мала статус [[містечко|містечка]].
 
Великої шкоди завдали нашому краєві татарські набіги. Є відомості, що [[1640]] року татари спалили місто Германівку. Від А. Фірлея Обухівський ключ дістався його сестрі Анні — дружині графа Казимира Тарновського. Тарновські тримали Германівку у складі «Василівського ключа».
 
Під час [[Хмельниччина|Хмельниччини]] Германівка стає [[Сотня|сотенним]] містечком. У [[1649]] році в ній створюється козацька сотня (сотник Іван Чернушенко), яка увійшла до [[Білоцерківський полк|Білоцерківського полку]] (полковник Данило Гиря). Сотня налічувала 99 козаків. Одна з доленосних битв розігралася на германівських полях у серпні-вересні [[1651]] року. Після [[Битва під Берестечком|Битви під Берестечком]] польські гетьмани [[Микола Потоцький|М. Потоцький]] і М. Калиновський стали табором у Германівці, також до них приєднався литовський гетьман [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Я.Януш Радзивілл]]. [[Богдан Хмельницький|Б. Хмельницький]] отаборився неподалік Перегонівки. Бої, що точилися тут більше трьох тижнів, завершилися підписанням відомого в історії [[Білоцерківський мирний договір 1651|Білоцерківського трактату]].
 
У січні 1654&nbsp;р. до Германівської сотні було вписано 126 осіб козацького стану. Крім того у Германівці було 73 міщанських двори. Містечко було обнесене земляним валом, у якому була проїзна дерев'яна вежа. У містечку була соборна церква Святого Миколая Чудотворця<ref> Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 1.&nbsp;— К.: Стікс-Ко, 2007</ref>.
 
[[1656]] року Обухівський маєток стає ранговим і тоді ж «''пустые местечка Германовка и Обуховка''» надалися «на ранг» київському полковнику [[Антін Жданович|АнтоновіАнтіну Ждановичу]].
 
За гетьманування [[Виговський Іван|Івана Виговського]] в нашому краю сталася одна з драматичних подій трагічної історії України: 11 вересня [[1659]] року в містечку Германівці було скликано козацьку раду, на яку прибули два ворогуючі табори&nbsp;— І. Виговського та [[Іван Сірко|Івана Сірка]] з Юрієм Хмельницьким. В результаті суперечок між таборами, [[Чорна рада]] перетворилася в міжусобну биятику, в якій загинули полковники-дипломати Прокіп Верещака і Степан Сулима. На цій Чорній раді Виговського було скинуто з гетьманства, що поклало початок тридцятирічній громадянській війні, відомій під назвою [[Руїна]]. З громадянської війни Германівка вийшла геть спустошеною. В описі Київського округу за 28 липня [[1686]] рік знаходимо: «''селище [[Деремезна]] пусте серед степу коло криничок. А від того селища Деремезни вниз р. Красною до Дніпра пусті місця; пусте містечко Германівка, а під тим містечком слобідки: Гусачівка, Григорівка, Козіївка, Красненька, Германівка, а тим містечком Германівкою володів шляхтич Березовський…''».
145 010

редагувань