Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
 
{{НобелівськаПремія}}
'''Жан-Поль Шарль Емар Сартр''' (фр. [[:fr:Jean-Paul_Sartre|Jean-Paul Charles Aymard Sartre]]; [[21 червня]] [[1905]], [[Париж]]  — [[15 квітня]] [[1980]])  — французький [[філософ]], [[драматург]], [[письменник]]. Сартр був одним із найвідоміших і найвпливовіших [[мислитель|мислителів]] сучасності. У творах Сартра поєднуються літературні і філософські погляди. У своїх ранніх філософських працях він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості.
 
== Біографія ==
 
=== Свобода ===
Одним з центральних понять для всієї філософії Сартра є поняття [[свобода|свободи]].
 
У Сартра свобода представлялася як щось абсолютне, раз і назавжди дане («''людина засуджена бути вільною''»). Вона передує сутності людини. Сартр розуміє свободу не як свободу духу, провідну до бездіяльності, а як свободу вибору, яку ніхто не може відняти у людини: в'язень вільний прийняти рішення - — змиритися чи боротися за своє визволення, а що буде далі - — залежить від обставин, що знаходяться поза компетенцією філософа .
 
Концепція свободи волі розгортається у Сартра в [[теорія "проекту"|теорії "«проекту"»]], згідно з якою [[Індивід (людина)|індивід]] не заданий самому собі, а проектує, "«збирає"» себе як такого. Тим самим, він повністю відповідає за себе і за свої вчинки. Для характеристики позиції Сартра підходить їм самим наведена в статті «<nowiki/>[[Екзистенціалізм - це гуманізм]]<nowiki/>».
 
[[«Екзистенція»]] і є постійно живий момент діяльності, взятий суб'єктивно. Цим поняттям позначається не стійка субстанція, а постійна втрата рівноваги. У «Нудота» Сартр показує, що світ не має сенсу, «Я» не має мети. Через акт свідомості і вибору "«Я"» надає світу значення і цінність.
 
Саме людська діяльність надає [[сенс]] навколишнього світу. Предмети -&nbsp;— це знаки індивідуальних людських значень. Поза цим вони -&nbsp;— просто даність, пасивні та інертні обставини. Надаючи їм те чи інше індивідуально-людське значення, сенс, людина формує себе в якості так чи інакше окресленої індивідуальності.
 
=== Діалектика ===
В розумінні Сартра [[діалектика]] можлива в двох формах &nbsp;— «<nowiki/>[[критичній]]<nowiki/>» і «<nowiki/>[[догматичній]]<nowiki/>». Першою є «<nowiki/>[[Негативізм|негативна]]<nowiki/>» діалектика, що тлумачиться з точки зору [[філософія|філософії]] [[екзистенціалізм|екзистенціалізму]]у ([[філософія існування|філософії існування]]), друга &nbsp;— «<nowiki/>[[консервативна]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[догматична]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[недостатньо революційна]]<nowiki/>» [[марксистська діалектика|марксистська діалектика.]]
 
Основні положення і принципи «<nowiki/>[[негативна діалектики|негативної діалектики]]<nowiki/>» Жан-Поль Сартра:
# [[Діалектика]] взагалі, на думку цих філософів, може уявлятися і бути зрозумілою тільки як «негативна» діалектика. Вона втілюється в різноманітних формах заперечення &nbsp;— [[негація|негації]], [[відкидання|відкиданні]], [[критика|критиці]], [[анігіляція|анігіляції]], знищенні тощо. Іншого бути не може. Діалектика ж, яка втілюється у ствердженні існуючого, є [[догматична|догматичною]], [[консервативна|консервативною]], [[апологетична|апологетичною]] і тому не може бути прийнятною. Отже, «негативній» діалектиці властиві насамперед [[однобічність]], визнання лише одного боку діалектики &nbsp;— як [[сучасна теорія розвитку|сучасної теорії розвитку]] і методу [[пізнання]].
# «Негативна» діалектика властива [[суб'єкт|суб'єкту]]у, має відношення тільки до свідомості; не має об'єктивного значення. Категорійний аналіз заперечувальності (негативності), як це виразно показано у Сартра, зводиться до емоційно-волюнтаристського трактування заперечення через такі поняття, як «неприязнь», «відсутність», «жаль», «стурбованість», «розгубленість», «жах», «тривога», «неуважність» і&nbsp;т.&nbsp;д. В цих емоційних станах і настроях людини знаходять відображення елементи заперечення. Однак заперечувальність (негативність) не зводиться тільки до цього, до суб'єктивності, до емоційно-антропологічного переживання. Сартр, таким чином, залишає осторонь іншу діалектику &nbsp;— об'єктивну, яка панує в усій природі.
# Суб'єктом, здійснювачем, «реалізатором» заперечення може бути тільки Я, [[свідомість]]. Поза цим нема, не було і не буде ніякого заперечення. «Я» &nbsp;— єдине джерело заперечення. Як стверджує Сартр, «людина є істота, завдяки якій у світ приходить заперечливість». Ця здатність заперечення всього сутнісного становить зміст людського існування, за висловом Сартра, «для-себе-буття». Таким чином, суб'єктивність заперечення в «негативній» діалектиці стає її принципом, висхідним поняттям.
 
«Негативна» діалектика за своєю сутністю є суб'єктивною діалектикою. Тут з'явлються два моменти:
* У людському суспільстві суб'єктом заперечувальності є людина. Вона сама визначає в процесі пізнання, що і як заперечувати, вибирає форми такого заперечення, темпи, умови, сторони і&nbsp;т.&nbsp;п.;
* В природі діалектичне заперечення здійснюється без втручання людини, суб'єкта, свідомості як самозаперечення з утриманням в процесі розвитку всього того, що необхідно для подальшого становлення нового. Проте таке уявлення не знаходить розуміння в концепції «негативної» діалектики, що є недостатнім, а по суті, хибним, оскільки відкидає самозаперечення в процесі розвитку.
 
[[Догматизм]] виходить з незмінних, раз і назавжди даних формул, знань, котрі не можуть збагачуватися в процесі розвитку пізнання. Раз є певна істина, то вона, згідно з догматизмом, правильна для будь-якого випадку, для будь-яких умов розвитку. Поділяючи знання на правильні і неправильні, догматизм намагається закріпити це назавжди і, таким чином, фактично веде до оманливості. Догматизм, перебільшуючи значення певних сторін істини, не визнає нових якісних моментів, що виникають у процесі пізнання, не враховує конкретності істини, абсолютизує її, і в цьому відношенні, змикаючись з [[метафізика|метафізикою]], є [[антипод|антиподом]]ом діалектики, однак, тільки в певному її значенні &nbsp;— як теорії [[пізнання]].
 
=== Відчуження ===
З поняттям свободи в Сартра пов'язане понятття «<nowiki/>[[відчуження]]<nowiki/>».
 
Сучасного [[Індивід (людина)|індивіда]] Сартр розуміє як відчужену істоту: його [[індивідуальність]] стандартизована (як стандартизований офіціант з професійною посмішкою і точно розрахованими рухами); підпорядкована різним [[соціальний інститут|соціальним інститутам]], які наче «стоять» над людиною, а не походять від неї (наприклад, держава, яка представляє відчужений феномен -&nbsp;— відчуження у індивіда здатності брати участь у спільному управлінні справами), а отже, позбавлена найважливішого -&nbsp;— здатності творити свою історію.
 
Відчужена від себе людина має проблеми з матеріальними предметами -&nbsp;— вони тиснуть на неї своїм нав'язливим існуванням, своєю в'язкою і солідно-нерухомою присутністю, викликаючи «<nowiki/>[[нудота|нудоту]]<nowiki/>» (нудота [[Антуан Рокантен|Антуана Рокантена]] в однойменному творі). На противагу цьому Сартр стверджує особливі, безпосередні, цілісні людські відносини.
 
== Основні роботи ==
 
=== «Нудота» ===
У своїх ранніх філософських працях Сартр зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості; ці ж проблеми він розглядає й у своєму першому романі «''Нудота''» («La Nausée», [[1938]]), у якому показує свою глибинну відразу до буржуазного суспільства. Життя володіє по-сартрівськи принциповою «відкритістю» і потребує певної завершеності. Антуан Рокантен, герой роману , який нічого не писав, окрім історичних нарисів і щоденника у фіналі роману вирішив написати книжку, створити роман: ''«Так. Книжку. Спочатку, звісно буде нудна, втомлива праця, яка не увільнить мене ні від існування, ні од відчуття, що я існую. Але настане така мить, коли книжку буде завершено, все буде позаду, і тоді трохи ясного світла проллється на моє минуле. І, може, в цьому світлі я дивитимусь на своє життя без відрази й огиди… і в минулому &nbsp;— лише в минулому &nbsp;— я прийму себе як блудного сина»''.
 
=== «Критика діалектичного розуму» ===
У своїй основній теоретичній праці з проблем політики «''Критика діалектичного розуму''» («Critique de la raison dialectique», [[1960]]) він спробував поєднати [[екзистенціалізм]] з [[марксизм]]ом. У «''Критиці діалектичного розуму''» Сартр зосереджується на одному рівні &nbsp;— рівні [[філософія історії|філософії історії]]. Він пропонує модель діалектичного розуму, в межах якого волю кожного індивіда слід розглядати як складник тотальної історії. Блиск Сартрової оцінки індивідів затьмарює цю вищу мету, повне виправдання якої було залишено для іншого тому (котрий, знову ж таки, так і не з’явивсяз'явився). Але другий рівень трактату ще раз демонструє справжнє лице Сартра як мораліста. Він різко протиставляє людських істот, що потрапляють до певних «''категорій''» і до «''згуртованих груп''».
 
== Бібліографія ==
* «<nowiki/>[[Буття й ніщо]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:L'Être_et_le_Néant|L'Être et le Néant]]<nowiki/>», [[1943]])
* «<nowiki/>[[Мухи]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Les_Mouches|Les Mouches]]<nowiki/>», [[1943]])
* «<nowiki/>[[Дороги свободи]] (Незавершена тетралогія)» («<nowiki/>[[Les chemins de la liberté, 3 vols]]<nowiki/>», [[1945]][[1949]]))
* «<nowiki/>[[Екзистенціалізм— це гуманізм|Екзистенціалізм&nbsp;— це гуманізм]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:L'existen|L'existentialisme est un humanisme]]<nowiki/>», [[1945]])
* «<nowiki/>[[Шаноблива повія]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:La_Putain_respectueuse|La P… respectueuse]]<nowiki/>», [[1946]])
* «<nowiki/>[[Критика діалектичного розуму]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Critique_de_la_raison_dialectique|Critique de la raison dialectique]]<nowiki/>», [[1960]])
* «<nowiki/>[[Слова]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[:fr:Les_Mots|Les Mots]]<nowiki/>», [[1964]])
* «<nowiki/>[[Родинний ідіот. Гюстав Флобер]]<nowiki/>» («<nowiki/>[[L'Idiot de la famille. Gustave Flaubert 1821-1857]]<nowiki/>», [[1971]]-[[1972]])
 
== Діяльність у газеті "«Liberation"» ==
Вихід [[газета|газети]] планувався на &nbsp;[[5]] [[лютий|лютого]] [[1973]] року, але з технічних причин і через фінансові труднощі цього не сталося. Однак вона випускала «нульові» [[примірник|примірники]]и, призначені накопичувати фонд за передплатою.
 
Перший номер № &nbsp;0 вийшов [[22]] [[Лютий|лютого]][[1973]], а № &nbsp;1 &nbsp;  [[18]] [[квітень|квітня]] того ж року. У той час це був лише один аркуш. Розглядаючи випуски газети від травня [[1968]] року і під час [[студентські бунти|студентських бунтів]] [[60-ті|60-х]] рр.., можна помітити, що газета дотримувалася крайніх лівих поглядів.
 
У [[1970]] р Ж.-П. Сартр заснував газетне агентство [[Libération|Liberation]], запозичивши назву в одного з інформаційних листків [[Рух Опору у Франції|руху Опору]]. Незабаром народилася і газета з тією ж назвою.
 
За гіркою іронією долі, незабаром після [[22]] [[травень|травня]] [[1973]] -&nbsp;— дня народження газети [[Libération|Liberation]],&nbsp;— Ж.-П. Сартр переніс важкий [[інсульт]]. Він уже не міг писати і був змушений залишити пост виконавчого директора. Але газета продовжувала стрімко розвиватися, і в кінці [[70-ті|70-х]] рр. її [[тираж]] складав більше 30 тис.
 
Ж.-П. Сартр пояснює: «''Такий стан справ в газетному світі Франції, яке ми маємо сьогодні, сформувалося в значній мірі після війни. Звичайно ж, і до 1944 р в країні було безліч газет, але більша частина їх співпрацювала з нацистами, тому вони змушені були закритися. На сцену вийшло нове покоління журналістів та менеджерів, і вони стали створювати газети з нуля. Потім був довгий період затишшя, аж до 60-х -&nbsp;— початку 70-х рр., коли студенти і прихильники рішучих заходів стали випускати свої газети. З тих газет вижила лише одна&nbsp;— Liberation».''
 
Природно виникає питання: «Чому?» Як вважає Ж.-П. Сартр, багато в чому це справа випадку. ''«"Всі великі газети народжуються в період великих соціальних змін'', -&nbsp;— говорить він. -&nbsp;— ''У Франції перший такий період настав після звільнення країни, а другий -&nbsp;— наприкінці 1960-х рр. Поворотним моментом став саме 1968. Змінювалося все:  музика,  культура,  мода,  мораль, а існуючі у Франції післявоєнні газети абсолютно не торкались цих тем: вони залишали їх журналам, хоча останні робили тільки частину необхідної роботи. Тоді цю частину роботи взяла на себе Liberation і стала робити її краще і професійніше інших. І звичайно, читачі відразу знайшлися: вони були вже тоді, коли газети ще не було »".''
 
Ж.-П. Сартр каже, що позиціонування бренду було визначено вже в той час і більше не змінювалося. «''Я завжди користуюся гаслом: «Газета„Газета для мінливого суспільства» -суспільства“&nbsp;— можливо, він трохи примітивний, але виражає той факт, що ми є газетою для людей, що прагнуть шукати істину, спростовувати догми і змінювати світ на краще».''
 
У Франції [[Liberation]] вважають газетою лівого спрямування, хоча Ж.-П. Сартр стверджує, що політична позиція газети набагато складніше. Спадщина Ж.-П. Сартра, на його думку, вплинуло не стільки на політичні погляди газети, скільки на її ставлення до суспільства і політики. ''«Ми представляємо інтереси звичайних людей, тому й ставимося з недовірою до влади. Візьміть наших конкурентів&nbsp;— Le Monde і Le Figaro, -&nbsp;— вони значно більшою мірою відповідають сподіванням правлячих кіл. А ми не довіряємо правлячим колам. Наші кореспонденти цілком можуть бути прихильниками тих чи інших політичних поглядів, але не належать до жодної політичної партії. Не важливо, хто стоїть при владі, ми в будь-якому випадку бачимо себе в опозіціі. Наші взаємини з лівим урядом були настільки ж непокірними, що і з правим. Ключовим словом для нас є слово «свобода»„свобода“. Свобода думки -&nbsp;— ось чого ми слідуємо».''
 
Liberation з'явилася на світ напередодні нової ери і підняла прапор альтернативної  культури якраз тоді, коли вона ставала домінуючою силою в суспільстві<ref>[http://www.liberation.fr/ Libération&nbsp;— Офіційна сторінка]</ref>. Liberation стала у відомому сенсі частиною масової культури одночасно зі своїми читачами.
 
== Переклади українською ==
 
* Сартр Ж-П. Нудота. Мур. Слова.&nbsp;— К.: Вид-во Соломії Павличко "«Основи"», 1993.&nbsp;— 464 с.
* Сартр Ж-П. Буття і ніщо: нарис феноменологічної онтології.&nbsp;— К.: Вид-во Соломії Павличко "«Основи"», 2001.&nbsp;— 855 с.
* Сартр Ж-П. Нудота: роман, п'єси.&nbsp;— Х. : Фоліо, 2006.&nbsp;— 351 с.
* Сартр Ж-П. Шляхи свободи. Трилогія.&nbsp;— Ч. 1: Зрілий вік.&nbsp;— К. : Юніверс, 2006.&nbsp;— 384 с.
* Сартр Ж-П. Шляхи свободи. Трилогія.&nbsp;— Ч. 2: Відстрочення.&nbsp;— К. : Юніверс, 2008.&nbsp;— 448 с
 
== В Україні ==
1964 року у складі офіційної делегації [[ЮНЕСКО]] відвідав [[Тарасова гора|Тарасову гору]] для вшанування [[150]]-річного ювілею [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]]. У Києві зустрічався з українським філософом, дослідником екзистенціалізму -&nbsp;— [[Бичко Ігор Валентинович|І. В.&nbsp;Бичко]]
 
==В Україні==
1964 року у складі офіційної делегації [[ЮНЕСКО]] відвідав [[Тарасова гора|Тарасову гору]] для вшанування [[150]]-річного ювілею [[Тарас Шевченко|Тараса Шевченка]]. У Києві зустрічався з українським філософом, дослідником екзистенціалізму - [[Бичко Ігор Валентинович|І.В.&nbsp;Бичко]]
== Див. також ==
* [[11384 Сартр]] -&nbsp;— астероїд, названий на честь письменника<ref>{{DMPN}}</ref>.
 
== Примітки ==
 
== Посилання ==
 
* [http://vpered.wordpress.com/2015/05/21/meszaros-sartre-marcuse/ Іштван Месарош. Неґативність у Сартра та Маркузе. Спосіб порушення проблєми залежить від панівної ідеолоґії (2010)]
{{бібліоінформація}}
 
{{ВП-портали|Філософія|Література|Біографії}}
[[Категорія:Гуманісти]]
[[Категорія:Поховані на кладовищі Монпарнас]]
 
{{bio-stub}}
{{philo-stub}}