Галицька греко-католицька митрополія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
→Історія: вікіфікація |
||
Рядок 3:
== Історія ==
У [[1596]] році [[Митрополит Київський|київський]] [[митрополит]] [[Михайло Рогоза]] підписав [[Берестейська унія|Унію]] з [[Римо-Католицька Церква|Католицькою Церквою]], а Київська (православна) митрополія стає [[Руська Унійна Церква|унійною з Римом]], відновлюючи таким чином первісну єдність Церкви, яка тривала до [[Розкол християнської церкви 1054|схизми]] [[1054]] року. Лише у [[1620]] році, після висвяти єрусалимським патріярхом Теофаном III нового митрополита та єпископів на ті престоли, які посідали унійні владики, з'являються дві паралельних єрархії, предстоятелі яких носять той самий титул — митрополита Київського, Галицького і всієї Руси — та канонічно вважають «своєю» ту саму територію, хоча реально здійснюють свої повноваження лише стосовно тих, хто визнає їхню юрисдикцію.
В результаті [[Три поділи Речі Посполитої|трьох поділів Польщі]] Київська унійна митрополія була поділена між двома імперіями: Київська архієпархія, а також волинські та білоруські владицтва після другого та третього поділу опинилися під [[Російська імперія|Російською імперією]], а дві галицькі єпархії — Львівська і Перемиська, а також Холмська — відійшли до [[Австрія|Габсбурзької монархії]]. В Росії розпочалося насильне переведення унійних єпархій на православ'я. В [[1795]] році Київська унійна митрополія була фактично ліквідована. Хоч пізніше, за царя Павла І, уніатам Росії були повернені деякі права і маєтності. Починаючи від митрополита [[Ростоцький Теодосій|Теодосія Ростоцького]] (від [[1795]]) всі його наступники аж до офіційної ліквідації унійної церкви [[1839]] перебували в Петербурзі під домашнім арештом. Дійшло до того, що не було кому висвячувати нових єпископів на місце тих, що природно відходили.
| |||