Історія Угорщини: відмінності між версіями

Наприкінці [[IX]] століття]] у Середнє Подунав'я проникли угорці. Починаючи з [[V століття|V]] століття н. е., вони кочували на широких просторах Північного Кавказу та Північного Причорномор'я, перебуваючи під владою різних тюркомовних племен, зокрема, хозар[[хазари|хазар]] ([[VII століття|VII]]-[[IX століття]] століття). Територія, яку вони займали, на півночі межувала з поселеннями східних слов'ян. Угорці нападали на сусідні слов'янські племена, забирали в полон людей, яких потім продавали в рабство грекам.

З «Повісті временних літ» відомо, що наприкінці [[IX]] століття мадярська орда<ref name="vr">{{cite web | url = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/davnya-rus-i-kochivniki | title = Давня Русь і кочівники | date = 2014-07-20 | author = Вадим Рожков | publisher = Газета «День», №130-131, сторінка 8}}</ref>, угорці-кочівники (очевидно, якась окрема ватага) пройшли на захід повз Києва, зробивши зупинку біля нього (звідси назва [[Угорське урочище]]). Під проводом князя Арпада (близько [[890]]—[[907]] роки) союз угорських племен (сім племен), подолавши близько [[895]]—[[896]] років Карпати, розташувався в Середньому Подунав'ї. У наступні роки угорці зайняли Затисся, долини Мароша й Тиси, межиріччя Тиси та Дунаю, Задунав'я. Протягом [[902]]—[[906]] років підкорили [[ВеликоморавіяВелика Моравія|Великоморавську державу]].

[[Файл:Geza coin.png|thumb|150px|right|Перша угорська монета. Викарбована при князі Гезі близько в [[970-ті|970-х]] рокахроків.]]

З Середнього Подунав'я протягом першої половини [[X]] століття]] ([[899]]-[[955]] роки) угорці здійснювали численні грабіжницькі походи не тільки в суміжні, але й у віддалені країни Західної, Південної та Південно-Східної Європи ([[СхіднеЗахідне Франкське королівство|східнофранкська держава]], [[Італія]],Східне [[ФранціяФранкське королівство|Східно-Франкська держава]], [[Лотарингія (герцогство)|Лотарингія]], [[Бургундія]], [[Іспанія]], [[ВізантіяІталія]], [[Перше Болгарське царство|Болгарське царство]], [[Візантійська імперія]]). Після поразки під [[Аугсбург]]ом від військ німецького імператора [[Оттон I Великий|Оттона I]] ([[955]] рік) угорці осіли у Паннонії, витіснивши звідти або асимілювавши інші народи, зокрема, слов'ян. Наприкінці [[X]] століття]] під проводом онука Арпада Геза ([[972]]-[[997]] роки), що зміг зміцнити князівську владу, угорці прийняли християнство, і князь з династії Арпадів став першим угорським королем [[Стефан I Святий|Іштваном І Святим]] (Стефаном) ([[1000]]—[[1038]] роки), що засновує християнську королівську владу. Завдяки перебуванню німецьких рицарів при дворі й передачі [[Бенедиктинці|бенедиктинцям]] землі у лен Угорщина стає християнською державою. [[1001]] рік — заснування архієпископства Гран і коронація Стефана надісланою [[Сильвестр II|Сильвестром II]] короною. Короля підтримує рада з духовенства та графів комітатів (графств). Протягом [[XI]] століття відбувався процес оформлення феодальних відносин в Угорщині. Зокрема, основна маса вільних общинників перетворилася у феодально залежних селян. Після смерті Стефана, Угорська держава дещо послаблюється через династичну боротьбу за право успадкування, язичницькою реакцією і зовнішніми нападами. У [[XI]]-[[XII]] століттях угорські королі поширили свою владу на територію сучасних Словаччини, Трансільванії, Хорватії та Закарпаття. У першій половині [[XIII]] столітті угорська ранньосередньовічна держава досягла свого найвищого розвитку.