Антон Брукнер: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Ата (обговорення | внесок) оформлення, шаблон-картка |
||
Рядок 1:
{{Музикант
| Ім'я = Антон Брукнер
'''Антон Бру́кнер''' ({{lang-de|Anton Bruckner}}; [[4 вересня]] [[1824]] [[Ансфельден]] (Верхня Австрія) — [[11 жовтня]] [[1896]], [[Відень]]) — [[Австрія|австрійський]] композитор, органіст, педагог.▼
| Оригінал_імені = Anton Bruckner
| Зображення = Anton_Bruckner.jpg
| Опис_зображення = Портрет роботи [[Йозеф Бюхе|Йозефа Бюхе]]
| Розмір_зображення =
| Повне_ім'я =
| Дата народження = 4.09.1824
| Місце народження = [[Ансфельден]] ([[Верхня Австрія]])
| Дата смерті = 11.10.1896
| Місце смерті = [[Відень]]
| Роки =
| Країна = {{AUTimp}}<br/>{{AUT-HUN}}
| Національність =
| Освіта =
| Професія = [[композитор]]
| Працював у операх =
| Співацький голос = [[бас]]
| Інструмент = [[орган (музичний інструмент)|орган]]
| Жанр =
| Псевдонім =
| Колектив =
| Гурт =
| Співпраця =
| Нагороди =
| Премії =
| Звання =
| Лейбл =
| Сайт =
}}
▲'''Антон Бру́кнер''' ({{lang-de|Anton Bruckner}}; [[4 вересня]] [[1824]] [[Ансфельден]] (Верхня Австрія)
== Біографія ==
=== Ранні роки (1824—1841) ===▼
Рід Брукнерів має дуже давнє коріння, що прослідковується аж до 12 сторіччя<ref name="bieleckiy">''Белецкий, И.'' Брукнер. Ленинград, 1979;</ref>. Предки Брукнера мали, здебільшого, ремісничі професії; проте його дід, Йозеф Брукнер, отримав посаду сілького вчителя. Згодом ([[1823]]) батько, Антон Брукнер-старший, успадкував цю посаду, продовжуючи дідову справу. До його обов’язків входили й музичні: батько Брукнера грав на органі в церкві, піклувався про музичне оформлення різних імпрез, і навіть писав музичні твори. Мати композитора, Тереза Брукнер (дівоче прізвище — Гельм), була дочкою службовця.▼
Антон Брукнер народився у містечку [[Ансфельден]] 4 вересня [[1824]] року. З раннього дитинства він починає музикувати: вчиться грати на маленькій скрипці й [[спінет]]і, з 10 років співає в церковному хорі, й часом навіть грає замість батька на органі. З [[1835]] по осінь [[1836]] малий Брукнер живе й навчається в органіста Йоганна Вейса у Гершинзі. Тут він, зокрема, познайомився із технікою [[генералбас]]у, та продовжував вчитись гри на органі. Тут Антон робить перші спроби компонування музики ([[каденції]]-вставки), а також виконує вільні органні імпровізації. Імовірно, до цього періоду відноситься перший відомий повноцінний музичний твір композитора — ''Pange lingua'' для хору.▼
▲Рід Брукнерів має дуже давнє коріння, що прослідковується аж до 12 сторіччя<ref name="bieleckiy">''Белецкий, И.'' Брукнер. Ленинград, 1979;</ref>. Предки Брукнера мали, здебільшого, ремісничі професії; проте його дід, Йозеф Брукнер, отримав посаду сілького вчителя. Згодом ([[1823]]) батько, Антон Брукнер-старший, успадкував цю посаду, продовжуючи дідову справу. До його
▲Антон Брукнер народився у містечку [[Ансфельден]] 4 вересня [[1824]] року. З раннього дитинства він починає музикувати: вчиться грати на маленькій скрипці й [[спінет]]і, з 10 років співає в церковному хорі, й часом навіть грає замість батька на органі. З [[1835]] по осінь [[1836]] малий Брукнер живе й навчається в органіста Йоганна Вейса у Гершинзі. Тут він, зокрема, познайомився із технікою [[генералбас]]у, та продовжував вчитись гри на органі. Тут Антон робить перші спроби компонування музики ([[каденції]]-вставки), а також виконує вільні органні імпровізації. Імовірно, до цього періоду відноситься перший відомий повноцінний музичний твір композитора
4 липня [[1837]] року, у віці 46 років, від запалення легенів померає батько композитора. Молодому Антону було тоді лише 12. Мати віддала його на навчання т. зв. народної школи при монастирі св. Флоріана. Антон, і ще двоє хлопчиків-співаків хору, жили в будинку монастиря. Тут була багата картинна галерея та бібліотека, але найголовніше — прекрасний [[орган (музичний інструмент)|орган]], побудований ще 1770 року Францом Хрістіаном. Органістом тут був Антон Каттінгер, який також навчав Брукнера гри на [[клавір]]і й органі. Окрім того Брукнер вчився гри на скрипці у Франца Грубера, учня Ігнаца Шуппанціга (останній свого часу був близьким другом [[Бетховен]]а). ▼
▲4 липня [[1837]] року, у віці 46 років, від запалення легенів
Після монастирської школи Брукнера скерували у [[Лінц]] на спеціальний 10-місячний курс для отримання звання «помічника вчителя звичайної школи», куди він успішно вступає 1 жовтня [[1840]] року, а 16 серпня наступного року закінчує курс, блискуче здавши екзамени. До навчальної програми тут входили, крім [[гуманітарні науки|гуманітарних]] і [[природничі науки|природничих наук]], спів, гармонія, [[генералбас]] і гра на органі. Музико-теоретичні дисципліни тут викладав добре обізнаний педагог, Август Дюрнбергер, який написав «Елементарий підручник гармонії і генералбасу». Як педагог, так і його книга, суттєво вплинули на формування Брукнера як музиканта<ref name="bieleckiy" />. Завдяки Дюрнбергеру Брукнер запізнався із музикою [[Йоган Себастіан Бах|Йоганна Себастіана Баха]], [[Йозеф Гайдн|Гайдна]], [[Вольфганг Амадей Моцарт|Моцарта]]. У [[1821]] у Лінці заснували Музичне товариство, де, зокрема, виконували увертюри до опер [[Карл Марія Вебер|Вебера]] «[[Вільний стрілець]]» та «Евріанта», а також Четверта симфонія [[Бетховен]]а.
=== Брукнер-учитель (
Здобувши титул помічника учителя школи, Брукнер із 3 жовтня [[1841]] року виконує ці
Згодом, через невдоволення його Віндгаазького керівника надто активними музичними заняттями Брукнера, його перевели до села [[Кросторф]]. Тут йому працювалось значно краще, оскільки тутешній керівник краще ставився до Брукнерової пристрасті до музики. Окрім того, тут Брукнер знайшов друга-музи́ку, який щонеділі організовував концерти, а також надав Брукнерові в користування [[спінет]]. В такий спосіб Брукнер отримав можливість вивчати «[[Добре темперований клавір]]» та інші твори [[Йоган Себастіан Бах|Баха]]. У сусідньому Еннсі Брукнер брав уроки в органіста і регента Леопольда фон Зенетті (клавір, орган, герелабас, [[теорія музики]]), а в Штейрі Брукнер познайомився із Кароліною Еберсталлер, яка добре знала музику [[Франц Шуберт|Франца Шуберта]] (колись навіть музикувала з ним «у чотири руки»<ref name="bieleckiy" />). Вона відкрила Брукнерові музичний світ цього композитора, який згодом вплинув на музичну мову самого Брукнера.
У Корнсторфі Брукнер організував
[[Файл:Oesterreich stift stflorian brucknerorgel.jpg|міні|праворуч|200пкс|«Орган Брукнера» у монастирі св. Флоріана]]
Склавши екзамени на звання старшого вчителя (Oberlehrer), у червні [[1845]] Брукнер отримує посаду у школі при монастирі св. Флоріана, де сам колись навчався. Від тепер йому не потрібно було виконувати цілого ряду тривіальних
У монастирі Брукнер пропрацював 10 років: від червня [[1845]] до грудня [[1855]]. За цей час він написав ряд творів, ось деякі із них: п'ять ''Tantum ergo'' для мішаного хору ([[1846]]), Реквієм ре мінор ([[1849]], написаний після втрати близького друга, Франца Зейлера), Реквієм та «Урочиста меса» (''Missa solemnis'') сі-бемоль мінор ([[1854]]); хори, пісні, кантати, [[магніфікат]], фортепіанні п'єси, органні прелюдії та фуги, й ін. Брукнерові
▲Склавши екзамени на звання старшого вчителя (Oberlehrer), у червні [[1845]] Брукнер отримує посаду у школі при монастирі св. Флоріана, де сам колись навчався. Від тепер йому не потрібно було виконувати цілого ряду тривіальних обов’язків «помічника» й він міг присвятити себе педагогіці й музиці. Він отримав доступ до прекрасного монастирського органа. Окрім виконання своїх вчительких обов’язків, він продовжував брати уроки музики у свого давнього наставника Каттінгера, а також у Леопольда Зеннеті із Еннса.
▲У монастирі Брукнер пропрацював 10 років: від червня [[1845]] до грудня [[1855]]. За цей час він написав ряд творів, ось деякі із них: п'ять ''Tantum ergo'' для мішаного хору ([[1846]]), Реквієм ре мінор ([[1849]], написаний після втрати близького друга, Франца Зейлера), Реквієм та «Урочиста меса» (''Missa solemnis'') сі-бемоль мінор ([[1854]]); хори, пісні, кантати, [[магніфікат]], фортепіанні п'єси, органні прелюдії та фуги, й ін. Брукнерові обов’язки поступово зміщуються у бік все більш музичних, зокрема після смерті Каттінгера ([[1848]]) він стає замість нього органістом монастиря. Проте, з часом він прийшов до становища, коли ставлення до музики в монастирі як до дечого другорядного, неважливого, почало йому сильно заважати. «Я ніколи не буваю радісним, і мушу від усіх приховувти свої плани», писав він<ref name="bieleckiy" />.
У [[1855]] Брукнер, здавши потрібні екзамени, отримує кваліфікацію вчителя Hauptschule, «головної школи». Він також отримав схвальні відгуки від Віденського придворного капельмейстра Ігнаца Асмайра ([[1852]], осінь [[1854]]). Паралельно він пробував отримати посаду судового службовця, заради чого протягом 2 років безплатно виконував
Отримуючи достатню зарплатню, щоб могти мати справу лише з музикою, Брукнер вирішує присвятити час додатковій музичній освіті. Спершу, з [[1856]] по [[1861]], Брукнер був учнем у класі Сімона Зехтера, поважного Віденського музичного теоретика, органіста й професора консерваторії. Брукнер працював настільки
▲=== Від органіста до композитора (1855—1868) ===
▲У [[1855]] Брукнер, здавши потрібні екзамени, отримує кваліфікацію вчителя Hauptschule, «головної школи». Він також отримав схвальні відгуки від Віденського придворного капельмейстра Ігнаца Асмайра ([[1852]], осінь [[1854]]). Паралельно він пробував отримати посаду судового службовця, заради чого протягом 2 років безплатно виконував обов’язки переписувальника у суді. Проте, із беззаперечним успіхом виступивши 13 листопада 1855 року у [[Лінц]]і на конкурсі органістів, він отримує посаду «тимчасового» органіста одночасно в двох соборах цього міста. 8 грудня цього року Брукнер мав свій перший виступ як церковний органіст в Лінці.
Брукнер відчував потребу додаткових занять, цього разу не щодо контрапункту і генералбасу, як у Зехтера, а усього, що стосувалося б музики його сучасності. Тепер його наставником став Отто Кіцлер, віолончеліст і диригент, який на той час працював капельмейстром у Лінцському театрі. У нього Брукнер знайомився із оркестровими партитурами класиків і сучасників, зокрема Бетховена і Вагнера. Саме як «навчальну» в класі Кіцлера Брукнер написав свою '''
▲Отримуючи достатню зарплатню, щоб могти мати справу лише з музикою, Брукнер вирішує присвятити час додатковій музичній освіті. Спершу, з [[1856]] по [[1861]], Брукнер був учнем у класі Сімона Зехтера, поважного Віденського музичного теоретика, органіста й професора консерваторії. Брукнер працював настільки самовідано, що в одному з листів Зехтер навіть висловив побоювання за його здоров’я. Цей курс охоплював гералбас, гармонію, контрапункт (зоркема [[фуга|фугу]]) та гру на органі. Після отримання диплома про завершення курсу Брукнер, бажаючи отримати звання професора, пробує скласти відповідний екзамен. На це один з екзамененаторів тоді вигукнув: «Та це він повинен нас екзаменувати!» — так переконливо Брукнер показав свою майстерність (та й за віком він був досить поважним — 37 років). Саме цей екзаменатор, Йоганн Гербек, згодом буде багато допомагати Брукнерові в час його перебування у Відні. Проте, титулу професора йому тоді таки не дали.
Першим Брукнеровим твором, що здобув славу стала ре мінорна Меса
▲Брукнер відчував потребу додаткових занять, цього разу не щодо контрапункту і генералбасу, як у Зехтера, а усього, що стосувалося б музики його сучасності. Тепер його наставником став Отто Кіцлер, віолончеліст і диригент, який на той час працював капельмейстром у Лінцському театрі. У нього Брукнер знайомився із оркестровими партитурами класиків і сучасників, зокрема Бетховена і Вагнера. Саме як «навчальну» в класі Кіцлера Брукнер написав '''свою першу симфонію''' ([[1863]], фа мінор; ця симфонія не увійшла в традиційну нумерацію). Лише після закінчення курсу у Кіцлера Брукнер сказав: «Тепер мені час писати музику!». Йому тоді було ледь не 40 — так довго цей композитор шліфував свій талант навчанням.
▲Першим Брукнеровим твором, що здобув славу стала ре мінорна Меса №1 (попередні не нумерувались), написана й вперше виконана [[1864]] року. [[1865]] року Брукнер почав писати свою другу (за прийнятою нумерацією — першу) симфонію до мінор. У [[1865]], коли [[Ріхард Вагнер]] у Мюнхені ставив свою оперу «[[Трістан та Ізольда]]», Брукнер уперше зустрівся із ним. Музика «Трістана» викликала у Брукнера неабияке захоплення. Того ж року Брукнер у Відні слухає «Засудження Фауста» під [[батута|батутою]] автора, [[Гектор Берліоз|Гектора Беліоза]]. Всі ці музичні враження сприяли творчому потягу Брукнера, і '''на початку [[1866]] він завершує першу зі своїх «канонічних» 9 симфоній'''. Цього ж року Брукнер пише свою другу, мі мінорну Месу, за яку сучасники назвали його «[[Джованні П'єрлуїджі да Палестріна|Палестріною]] 19 сторіччя».
=== Відень ===
Сімон Зехтер, у якого Брукнер брав уроки, на той час уже помер, і перед смертю встиг порекомендувати Брукнера як свого наступника на посаді професора Віденської консерваторії з гармонії та контрапункту. 1 жовтня [[1868]] року Брукнер вступив на цю посаду, додатково ще як викладач органа. Окрім того він виконував
Для Брукнера також настав період небувалої слави як органіста. [[1869]] року, почувши Брукнерову гру на концерті, голова французької органної фірми запросив його до [[Париж]]а, де він виступав, зокрема, у [[Собор Паризької Богоматері|Соборі Паризької Богоматері]], і його гру чули [[Каміль Сен-Санс]], [[Сезар Франк]], [[Шарль Гуно]] та ін. Через два роки після того Брукнер дає вдалі концерти в Лондоні. Саме у Лондоні
==== Друга—Четверта симфонії ====
11 вересня [[1872]] Брукнер завершує свою
На жаль, ще із [[1862]] року у Відні відбувся розкол музичних кіл на тих, хто підтримував музичну естетику [[Ріхард Вагнер|Вагнера]] («вагнеріанці») та тих, хто віддавав перевагу принципам, які втілював у своїй музиці [[Йоганнес Брамс]] («брамсіанців»). Брукнер, опинившись на боці «вагнеріанців», наразив себе на нещадну критику «брамсіанців», зокрема дуже впливового музикознавця того часу [[Едуард Ганслік|Едуарда Гансліка]]. Майже кожна із його симфоній має кілька редакцій, спричинених несприятливим ставленням оточення до Брукнерової музики, що змушувало його по кілька разів повертатись до симфонії та переробляти її. 26 жовтня [[1873]] у Відні відбулась
22 грудня [[1874]] Брукнер завершує першу редакцію '''Четвертої, «Романтичної» симфонії'''. Виконати цю симфонію вдалось, щоправда, лише [[1881]] року.
==== П'ята—Сьома симфонії ====
Восени [[1874]], через зміни в законодавстві Брукнеру доводиться відмовитись від його викладацької роботи у ліцеї св. Анни, що утруднювало його фінансове становище. Спроби отримати титул доцента у Віденській консерваторії спершу були приречені на провали через «вагнероцентричність» його музичної мови: на той час впливовим у консерваторії був [[Едуард Ганслік]], запеклий «брамсіанець». Ганслік дозволяв собі звинувачувати Брукнера, який майже 40 років займався пильним самовдосконаленням через навчання, у браку освіти, що «кидається в очі»<ref name="bieleckiy" />. Навіть намагання Вагнера [[1875]] року посприяти виконанню у Відні Брукнерової Третьої симфонії не увінчались успіхом. Врешті [[1775]] йому таки надали титул доцента, проте відповідна платня була надана лише на два роки пізніше.
Попри труднощі, Брукнер продовжує писати музику. [[1876]] з під його пера виходить перша редакція '''П'ятої симфонії'''. 16 грудня [[1877]] року нарешті
Після катастрофи на прем'єрі ''Третьої'' Брукнер довго не береться писати нової симфонічної музики. Натомість він знову повертається до вже написаних симфоній і переробляє їх. Між тим він пише невеликі хорові композиції. Позитивним моментом того періоду був вихід друком ''Третьої'' у видавця Теодора Реттіга. Разом із тим, у Брукнера
24 січня [[1878]] року Брукнеру надали титул члена придворної капели, що допомогло йому матеріально, суттєво збільшивши його річну зарплатню. У [[1879]] він пише '''струнний квінтет''' для двох скрипок, двох [[альт (музичний інструмент)|альтів]] та віолончелі, який є єдиним камерно-інструментальним твором Брукнера. Квінтет уперше виконали [[1881]] року. Три місяці після закінчення квартету, у вересні 1879 року Брукнер починає роботу над '''Шостою симфонією''', яку завершив у вересні 1881.
6 червня [[1880]] Брукнер виконує у Відні свою Месу №
У [[1881]] році, 20 лютого, у Відні відбулась прем'
У травні [[1881]] Брукнер завершує початковий варіант свого відомого ''Te deum'' для солістів, хору та оркестру (остаточна редакція була закінчена у [[1884]]), 3 вересня закінчує Шосту симфонію, а 23-го
11 лютого на концерті уперше зазвучали дві середні частини Шостої симфонії. Лише Шоста і Сьома симфонії зберегли свій початковий стан донині
==== Всесвітня слава. Восьма та Дев'ята симфонії ====
Із середини 1880-х років до Брукнера приходить усе більше визнання, його музика стає відомою не лише в Європі, а й в Америці. Так, протягом [[1885]]
'''Восьму симфонію''' Брукнер почав писати у 1884 році. 4 вересня [[1887]] ця партитура була готова. На жаль, Фердинанд Леві, якому Брукнер першому показав симфонію, вирішив, що вона занадто складна для виконання, і Брукнер мусів її переробляти. Звісно, це було розчаруванням для нього. Лише у [[1889]]
[[1892]] року, після великого успіху ''Te deum'' у [[Берлін]]і, Відні, [[Амстердам]]і, [[Штутгарт]]і, [[Дрезден]]і, [[Гамбург|Гамбурзі]], [[Цинциннаті]] (штат [[Огайо (штат)|Огайо]], тут твір виконував хор із 800 співаків), Брукнер пише свій останній духовний твір
На
'''Дев'яту симфонію''' Брукнер почав писати ще у вересні [[1887]], проте через розчарування із несприйняттям початкової версії Восьмої, перериває роботу, щоб редагувати старі твори. Після виходу на пенсію Брукнер концентрується на праці над Дев'ятою симфонією. І, хоч його
До останніх днів свого життя Брукнер працював над симфонією. Зранку 11 жовтня [[1896]] він ще працював над її фіналом, а пообіді вже відійшов у кращий світ. Як Брукнер і просив у заповіті, його поховано у монастирі св. Флоріана, де він колись вчився, а згодом працював. Гріб розміщено у каплиці під органом монастиря, тому самому, на якому сам Брукнер колись грав.
== Музика Брукнера ==
Брукнер відомий, насамперед, завдяки своїм 9 симфоніям. Його симфонічна мова в дечому близька до Вагнерової
Щодо форми, то Брукнер не відступає від канону 4-частинного симфонічного циклу, як це робить його послідовник [[Густав Малер]] (за винятком останньої симфонії, яку композитор не зміг дописати за станом
У своїх симфоніях Брукнер також надавав суттєвої ваги тиші
{{Розширити розділ|дата=березень 2012}}
Рядок 93 ⟶ 123:
* 11 симфоній, разом з двома, не позначеними номерами;
* Духовна музика (Реквієм
* Світські хори («Germanenzug» для чоловічого хору й духового оркестру
* Твори для органа;
* Струнний квінтет (1879) та ін.
Рядок 104 ⟶ 134:
# Anton Bruckner Gesamtausgabe, unter der Leitung von R. Haas und A. Orel. Wien-Leipzig, 1934-44 (незаконч);
# Anton Bruckner kritische Gesamtaugabe, unter der Leitung von L. Nowak, Bd.
# ''Соллертинский, И.'' Седьмая симфония Брукнера, в кн.: Музыкально-исторические этюды. Ленинград, 1956;
# ''Друскин, М.'' Антон Брукнер в кн.: История зарубежной музыки второй половины XIX века, вып. 4. Москва, 1963;
# ''Раппопорт, Л.'' Антон Брукнер. Москва, 1963;
# ''Белецкий, И.'' Брукнер. Ленинград, 1979;
# ''Филимонова, М.'' Антон Брукнер, в кн.: Музыка Австрии и Германии XIX века, кн. 3. Москва, 2003;
# ''Göllerich A, Auer M.'' Anton Bruckner. Ein Lebens- und Schaffensbild. Bd.
# ''Kurth, E.'' Bruckner, Bd.
# ''Haas, R.'' Anton Bruckner, Potsdam, 1934;
# ''Nowak, L.'' Anton Bruckner. Musik und Leben. München-Wien, 1964;
# ''его же:'' Über Anton Bruckner. Gesammelte Aufsätze. Wien, 1985;
# ''Simpson, R.'' The essence of Bruckner. London, 1967;
# ''Schönzeler, Н. H.'' Bruckner. London, 1971;
# Anton Bruckner: Dokumente und Studien, hrsg. von F. Grasberger u.a., Bd. 1-13. Graz-Wien,
# ''Wagner, M.'' Bruckner: Leben, Werke, Dokumente. Mainz-München, 1983;
# ''Crawford, H.'' Anton Bruckner. A documentary biography, p.
== Посилання ==
{{commonscat|Anton Bruckner}}
* [http://www.uv.es/~calaforr/bruckbbg.html]
* [http://members.tripod.com/~jomarques/bruckner.htm Докладна інформація про різні редакції симфоній Брукнера]
* [http://abruckner.com/discography/ Дискографія за редакцією Джона Ф. Берки]
* [http://trovar.com/bruckner.html Дискографія й список творів]
* http://w3.rz-berlin.mpg.de/cmp/bruckner.html
* {{ChoralWiki|Anton Bruckner|Антон Брукнер}}
* {{IckingArchive|idx=Bruckner|name=Anton Bruckner}}
* {{IMSLP|id=Bruckner%2C_Anton|cname=Антон Брукнер}}
* [http://web.archive.org/web/20051203175745/http://members.aol.com/tamayu/index.html Біографія Брукнера, нарис історії й культури Австрії XI століття]
* [http://www.spectram-tech.com/temp/bruckner/ Сайт Брукнера з оглядом записів і загальною інформацією]
{{DEFAULTSORT:Брукнер}}
[[Категорія:Австрійські композитори]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
| |||