Вікіпедія

Кавказ: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 31:
|File:Caucasus 1530 map de.png|1530 р.
}}
Кавказький регіон бувмежував розташованийз напершими кордонахісторичними перших історичних державдержавами [[Близький Схід|Близького Сходу]] — [[Хетське царство|ХетськогоХетським]] та [[Новоассирійське царство|Новоассирійського царствНовоассирійським]] царствами. У той період також утворюється перша історична держава Південного Кавказу — [[Урарту]]. Починаючи з середини [[I тисячоліття до нашої ери]] Кавказ починає потрапляти під вплив імперій, що виникали на Південний Схід ([[Мідія]], [[Імперія Ахеменідів]] та пізніші перські держави) та Південний Захід (Імперія Александра Македонського, пізніше — [[Римська імперія|Римська]], [[Візантійська імперія|Візантійська]], [[Османська імперія|Османська імперії]]) від нього, а також північних кочових імперій [[Євразійський степ|євразійського степу]].
 
В античності найвизначнішими державами Кавказу були [[Вірменська імперія]] та [[Кавказька Албанія]], на; територіїтериторію сучасної Грузії існувализаймали [[Колхіда]] та [[Царство Іберія|Іберія]]. [[Чорноморське узбережжя Кавказу]] було колонізоване [[греки|греками]], які і почали застосовувати до регіону назву ''Καυκασος'', ймовірно запозичивши її з однієї з місцевих мов. Кавказ був добре представлений в античній культурі, з ним пов'язувалися міфи про [[Прометей (міфологія)|Прометея]] та [[Золоте руно]]. Частини Південного Кавказу включалисябули включені до складу провінцій [[Вірменія (римська провінція)|Вірменія]] та [[Каппадокія]] Римської імперії.
 
У перші століття нашої ери Кавказ перебуває під впливами перської [[Імперія Сассанідів|Імперії Сассанідів]] та Римської імперії. Тоді ж у регіон з Заходу починає проникати християнство, яке у IV–V століттях стаєприймає релігієюнаселення Вірменії, Грузії та КавказькійКавказької Абланії. У VII столітті Південний Кавказ та [[Дагестан]] завойовують [[араби]], після чого у регіоні поширюється [[іслам]]. У XI–XII ст. Південний Кавказ завойовують [[сельджуки]], поклавши початок формуванню азербайджанського народу. У ХІІІ ст. на Кавказ приходять [[монголи]]. Нащадками мов розбитих монголами [[половці|кипчаків-половців]] та [[алани|аланів]] пізніше стають [[карачаєво-балкарська мова|карачаєво-балкарська]], [[кумицька мова|кумицька]] та [[осетинська мова]] відповідно. У XV столітті над [[Терек]]ом зустрічаються кількасоттисячні війська хана Золотої Орди [[Тохтамиш]]а та чергового завойовника Кавказу [[Тамерлан]]а; поразка ординського війська призводить до подальшого розпаду держави.
 
Надалі країни Кавказу потрапляють під вплив Османської та [[Перська імперія|Перської імперій]]; у цей період кавказькі держави стаютьперебувають їхнімиу васаламизалежності від них, та унезалежнюються за можливості. Після завоювання [[Казанське ханство|Казанського]] та [[Астраханське ханство|Астраханського ханствханства]] у XVI столітті [[Московія]] виходить на кордони Кавказу, а у XVII столітті, розбивши [[Ногайська орда|Ногайську орду]], у північнокавказькі степи зі сходу прибувають [[калмики]].
 
У колоніальний період через віддаленість Кавказу від територій інших європейських імперій, на Кавказі починає безроздільно володарювати Російська імперія, витісняючи Оттоманську імперію та Персію з регіону. Завоювання [[Російська імперія|Російською імперією]] Кавказу розтяглося на кілька віків і включило у себе декілька війн Росії з [[Російсько-турецькі війни|Туреччиною]], [[Російсько-перські війни|Персією]], місцевими державами та народами. До вже присутніх у регіоні [[Донські козаки|донських козаків]], Російська імперія додає [[Кубанські козаки|кубанське]] та [[Терські козаки|терське]] козацькі війська. У середині XIX століття, коли більша частина Південного Кавказу вже була включена до складу імперії, [[Велика Кавказька війна|на Північному чинився опір]]. У Дагестані під впливом [[мюридизм]]у (місцевої форми суфізму) на місці традиційних ханств виникла теократична держава [[Північно-Кавказький імамат]] під проводом [[Імам Шаміль|імама Шаміля]]. У [[Черкесія|Черкесії]] Росія застосувала методи повного знищення поселень [[адиги|адигів]], поступово звужуючи зайняту ними територію, що увійшло в історію під назвою [[геноцид черкеського народу]].
 
[[Файл:Наступление турок в 1918 году.svg|thumb|290px|right|Південний Кавказ у 1918 році]]
Під час розпаду Російської імперії на Кавказі утворилася низка держав ([[Республіка Горців Кавказу]], [[Закавказька Демократична Федеративна Республіка]] та ін.), які врешті решт були завойовані більшовиками. [[Радянська Росія]] поступилася новоутвореній [[Турецька Республіка|Турецькій республіці]] прикордонниминизкою районамиприкордонних районів. Еміграція кавказьких держав утворила уряди у вигнанні, взявши участь у [[прометеїзм|прометейському русі]]. Під час [[Радянсько-німецька війна|радянсько-німецької війни]] нацистські війська дійшли до північного Кавказу; обидві сторони протистояння утворювали національні військові підрозділи, сформовані з народів Кавказу. У 1943-19441943–1944 роках СРСР [[Депортація народів у СРСР|провів депортації]] калмиків, чеченців та інгушів, карачаївців та балкарців, яким було дозволено повернутись на батьківщину у 1956-19581956–1958 роках. Окрім того, кілька менших внутрішньокавказьких переселень були проведені у 1920-1960-х роках.
 
Під час Розпаду СРСР союзні республіки [[Грузія]], [[Вірменія]] та [[Азербайджан]] отримали незалежність. Спроби унезалежнитись або створити свої автономії здійснила також і низка інших народів та етнічних груп. Це призвело до виникнення невизнаних держав [[Чеченська Республіка Ічкерія]], [[Південна Осетія]], [[Абхазія]], [[Нагірно-Карабаська Республіка]] та декількох війн і етнічних конфліктів на Кавказі, які не були розв'язані, і зараз перебувають у замороженому стані. На Північному Кавказі спостерігається етнічна напруженість та протистояння "«традиційного ісламу"» з [[салафізм]]ом, радикальний напрямок якого [[Кавказький емірат|веде збройну боротьбу]]. За підрахунками видання «Кавказский Узел», у 2012–2014 роках у цьому конфлікті щороку гинуло кількасот людей<ref>[http://www.kavkaz-uzel.ru/rubric/1103 Кавказский Узел&nbsp;— Статистика жертв на Северном Кавказе]</ref>.
 
<gallery widths="150" heights="150">
Рядок 64 ⟶ 65:
* [[Грузинське царство]]
* [[Царство Іберія]]
* [[Кабарда]]
* [[Кавказька Албанія]]
* [[Колхіда]]
Рядок 73 ⟶ 75:
* [[Урарту]]
* [[Хазарський каганат]]
* [[Черкесія]]
}}
 
Рядок 185 ⟶ 188:
Через Кавказ проходить умовний кордон між Європою та Азією, який найчастіше проводять по Головному хребту або по Кумо-Маницькій западині.
 
Головний Кавказький хребет є важкопрохідним: Північний Кавказ із Південним поєднували тільки два історичні шляхи. Один, названий Великим Кавказьким або Дербентським проходом, йшов вздовжуздовж узбережжя Каспійського моря. У місцях, де відноги гір найближче підходили до моря, здавна споруджувалися фортеці та стіни, які повністю перекривали цей шлях. Найвідомішою з них є [[Дербент]]ська фортеця та стіна, якіщо були визнані об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Другий проходив через верхів'я Тереку ([[Дар'яльська ущелина|Дар'яльську ущелину]]); у давні часи він був відомий як Кавказька або Аланська брама. На цьому шляху Російська імперія наприкінці XVIII століття спорудила Воєнно-Грузинську дорогу, що поєднувалапоєднала [[Владикавказ]] і [[Тбілісі]].
 
[[Кавказький заповідник]], що знаходиться у горах російської частини Західного Кавказу, також став частиною [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини ЮНЕСКО]].
Рядок 242 ⟶ 245:
|File:Цахурский флаг.jpg|[[Цахури]]
}}
 
==== Народи Кавказу за мовними сім'ями ====
 
[[Мови Кавказу]] належать до картвельської, тюркської, індоєвропейської та північнокавказької (нахсько-дагестанської та абхазо-адигської) мовних сімей.

Терміном [[кавказькі мови]] позначали мовні сім’їсім'ї, присутні тільки на Кавказі: картвельську, нахсько-дагестанську та абхазо-адигську, проте. гіпотезаГіпотеза про спорідненість картвельських мов із двома північнокавказькими сім’ямисім'ями була спростована, однак зв'язок між нахсько-дагестанською та абхазо-адигською сім'ями знайшов підтвердження у працях С.&nbsp;А.&nbsp;Старостіна та С.&nbsp;Л.&nbsp;Ніколаєва<ref>Nikolayev, S. L., and S. A. Starostin. 1994. ''North Caucasian etymological dictionary''. Moscow: Asterisk.</ref>. Пропонована ними сім'я мов отримала назву північнокаваказької.

Дагестанська гілка північнокавказької сім’їсім'ї відрізняється надзвичайною роздробленістю: наприклад, діалекти даргинської мови не є взаємно зрозумілими, а зона вжитку низки мов обмежується одним селом. У наступному списку жирним позначені титульні нації держав та автономних республік.
 
{| cellpadding=6
Рядок 335 ⟶ 343:
У народів Північного Кавказу зберігаються елементи традиційної культури&nbsp;— поділ на роди та «племена» ([[тайп]], [[тукхум]], [[шахар]] та ін.), звичаєве право із неформальними кодексами честі ([[адиге хабзе]], [[ездел]], [[къонахалла]]) та подекуди збереженою практикою кровної помсти, а також відродженими вічевими структурами ([[адиге хасе]], [[мехк-кхел]], [[тьоре]], дагестанські сільські громади&nbsp;— [[джамаат]]и). Через високу народжуваність та низький економічний розвиток регіону народи Північного Кавказу та азербайджанці з 1990-х років активно розселяються по всій території Росії.
 
На Північному Кавказі триває русифікація кавказьких народів; у південнокавказьких країнах, навпаки, знижується рівень знання російської, підвищується роль англійської мови у Грузії та турецької в Азербайджані. [[Козаки]] були офіційно визнані субетносометнічною групою росіян; найбільша кількість людей, які самоідентифікуються під час перепису як [[Козаки (національність)|козаки]], живе у Ростовській області. Нащадки переселенців з України, які домінували на Кубані та були присутні в інших районах Північного Кавказу, втратили українську ідентичність, проте подекуди зберігається українська мова, відома у регіоні як [[балачка]].
 
<gallery widths="150" heights="150">
Рядок 389 ⟶ 397:
Перші контакти предків українців та народів Кавказу сягають [[Тмутороканське князівство|Тмутороканського князівства]], східних походів київських князів та участі [[калмицькі козаки|калмицьких підрозділів]] у козацьких війнах. Проте постійними вони стають тільки після переселення Чорноморського козацького війська на Кубань. Кубанці, захищаючи кордони Російської імперії та беручи участь в її колоніальних війнах, були ворогами горців, а проте перейняли деякі елементи їхньої культури, зокрема одяг ([[черкеска]]) та зброю ([[шашка]]). Загітувати кубанців розвернути шаблі проти Російської імперії мав у планах [[Михайло Чайковський]], який працював над об'єднанням європейських та кавказьких народів проти імперії. Симпатії українського руху до кавказців під час Кавказької війни втілилися у поемі Шевченка [[Кавказ (поема)|Кавказ]], яку пізніше під час перебування [[Імам Шаміль|Шаміля]] в Києві намагалася передати йому українська молодь.
 
Ідею «єдиної, неподільної, від Карпат аж до Кавказу» незалежної України наприкінці ХІХ століття висунули [[Микола Міхновський]] та [[Юліан Бачинський]]. Під час визвольних змагань українські та кавказькі уряди заключали союзницькі угоди; представники кавказьких політичних сил брали участь у [[З'їзд поневолених народів Росії|З’їздіЗ'їзді народів]] в Києві та інших об’єднанняхоб'єднаннях національних сил. Екзильні уряди України та кавказьких держав у міжвоєнний період тісно співпрацювали в рамках [[прометеїзм|прометейського руху]], створивши зокрема [[Комітет дружби народів Кавказу, Туркестану та України]], а потімпісля Другої світової війни&nbsp;— в рамках [[Антибільшовицький блок народів|Антибільшовицького блоку народів]]. Колишній прем'єр Кубанської Народної Республіки [[Василь Іванис]] у своїй книзі «До проблеми Кавказу» вбачав майбутнє Кавказу як незалежної федеративної держави, союзної Україні. Геополітичну структуру Кавказу у стосунку до України проаналізував у своїй «[[Чорноморська доктрина|Чорноморській доктрині]]» [[Юрій Липа]].
 
Представники кавказьких народів, зокрема [[Сергій Параджанов]] і [[Іван Кавалерідзе]], зробили помітний внесок до українського мистецтва. Після розпаду СРСР українські ([[Арго (УНСО)|«Арго»]], [[Вікинг (УНСО)|«Вікинг»]]), грузинські та чеченські ([[Батальйон імені Джохара Дудаєва]]) націоналісти спільно воювали у війнах, якірозв'язаних вели їхні державиРосією проти Росіїїхніх держав. Україна співпрацювала з кавказькими державами в рамках об'єднань [[ГУАМ]], [[Співдружність демократичного вибору]], [[ОЧЕС]], [[СНД]]; найбільш тісні стосунки в України склалися з Грузією.
 
== Економіка ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кавказ