Африканська чума свиней: відмінності між версіями

'''Африка́нська чума́ свине́й''' ({{lang-la|Pestis africana suum}}), '''африканська лихоманка''', '''східноафриканська чума''', '''хвороба Монтгомері'''  — [[Контагіозність|висококонтагіозна]] [[Вірус|вірусна]] [[хвороба]] [[Свиня|свиней]], яка проявляється [[Лихоманка|лихоманкою]], синюшністю (ціанозом) шкіри та обширними крововиливами (геморрагіями) внутрішніх органів. Недуга належить до ''списку A'' згідно з Міжнародною класифікацією заразних хвороб тварин. Для людини африканська чума свиней - — безпечна.

Хвороба відома з початку [[XX століття]], від перших спроб [[інтродукція (біологія)|інтродукції]] свиней культурних порід ву [[колонія|колоніальні]] країни субекваторіальної та південної [[Африка|Африки]]. Вперше зафіксована у [[1903]] році в Південній Африці. На першому етапі природної історії, до того, як була вивезена в Португалію ([[1957]]) та Іспанію ([[1960]]), африканська чума свиней мала стереотип типової природно-осередкової екзотичної хвороби з природною циркуляцією вірусу серед популяцій диких африканських свиней, внутрішньородинною передачею і перебігом у вигляді персистентної толерантної інфекції; при виникненні перших випадків антропургічного циклу на домашніх (неаборигенних) свинях інфекція набувала гострого перебігу з майже 100% летальністю. На наступних етапах природної історії африканська чума свиней еволюціонувала в бік самостійного антропургічного циклу з укоріненням в південно-європейських країнах, дворазовим емерджентним занесенням і поширенням у країнах [[Центральна Америка | Центральної]] та [[Південна Америка | Південної Америки]] ([[1971 | 1971]] та [[1978 рік | 1978]] -  — 1980 р). Найважливішою епізоотологічною особливістю («підступністю») африканської чуми свиней є надзвичайно швидка зміна форм перебігу інфекції серед домашніх свиней від гострого з 100% летальністю до хронічного і безсимптомного переносу і непередбачуваного поширення.

Збудник африканської чуми свиней  — [[ДНК]]-місний вірус родини ''Asfarviridae'', роду ''Asfivirus''; розмір [[віріон]]у 175—215175–215 нм. Йому характерна виражена варіабельність вірулентних властивостей, високостійких до факторів середовища: зберігається в діапазоні рН від 2 до 13, тривалий час  — від тижнів до місяців. Також зберігається в продуктах свиного походження, які не мали термічної обробки (соління та сирокопчені харчові вироби, харчові відходи, які використовують для годування свиней). Встановлено декілька [[серотип|сероімуно]]- і [[генотип]]ів вірусу африканської чуми свиней. Його знаходять в [[кров|крові]]і, [[лімфа|лімфі]], у внутрішніх органах, [[секрет (фізіологія)|секретах]] і екскрементах хворих тварин. Вірус стійкий до висушування та [[гниття|гниття]]; при температурі 60 °C інактивується протягом 10 хвилин. Його культивують в культурах клітин [[лейкоцит]]ів і [[кістковий мозок|кісткового мозку]] свиней; він має цитопатичну дію та гемадсорбуючі властивості.

ВУ природних умовах на африканську чуму свиней можуть занедужати як домашнісвійські, так і дикі свині будь-якого віку. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та вірусоносії. Здорові свині заражаються при спільному утриманні їх з інфікованими вірусоносіями. Збудник передається через корм, пасовища, транспортні засоби забруднені випорожненнями хворих тварин. Використання для корму незнезаражених харчових відходів також сприяє поширенню хвороби. Механічними переносниками вірусу можуть бути [[птах|птахи]]и, [[люди]], [[домашні тварини|домашні]] та дикі тварини (зокрема, [[гризуни]]), нашкірні [[паразити]] (деякі види [[кліщ]]ів, зоофільні мухи, [[вош|воші]]і), які контактували з хворими свинями та трупами тварин. Осередками вірусу в природі є африканські дикі свині та [[кліщ]]і роду орнітодорос.

Залежно від кількості збудників, які потрапили в організм тварини, а також від її стану та перебігу хвороби [[інкубаційний період]] триває від 2 до 6 діб. Перебіг хвороби ділять на блискавичний, гострий, підгострий, рідше хронічний. При блискавичному перебігу тварини гинуть без будь-яких ознак; при гострому – — у тварин підвищується температура тіла до 40,5-42,0 °C, спостерігається ядуха, [[кашель]], з’являютьсяз'являються напади [[блювання]], парези та [[параліч]] задніх кінцівок. Спостерігаються серозні або слизово-гнійні виділення з носа та очей, інколи кров’янийкров'яний [[пронос]], частіше [[закреп]]. ВУ крові спостерігають [[лейкопенія|лейкопенію]] (кількість [[лейкоцит]]ів знижується до 50-60%). Хворі тварини здебільшого лежать, зарившись в підстилку, в’ялов'яло піднімаються, пересуваються та швидко втомлюються. Вони мають слабкість у задніх кінцівках, хитку ходу, голова опущена, хвіст випрямлений, посилена спрага. Шкіра на внутрішній поверхні стегон, на животі, шиї, біля основи вух вкрита червонувато-фіолетовими плямами. При натисканні вони не біліють (різко виражений [[ціаноз]] шкіри). На ніжних ділянках шкіри можуть з’являтисяз'являтися гнояки (пустули), згодом на їх місці утворюються струпи та [[виразка|виразки]]. У поросних хворих свиноматок відбуваються викидні ([[аборт]]ація). Смертність, залежно від перебігу, може бути від 50% до 100%. Тварини які перехворіли і вижили, залишаються пожиттєвими вірусоносіями.

[[Файл:African_swine_fever_necropsy.jpg|thumb|Збільшення нирки та м’язевім'язеві геморрагії при африканській чумі свиней]]

Виявляють численні [[крововилив|крововиливи]]и в шкіру, слизові та серозні оболонки. Лімфатичні вузли внутрішніх органів збільшені, у вигляді згустків крові або [[гематома|гематом]]. В грудній та черевній порожнинах  — жовтуватий серозно-геморрагічний [[ексудат]] з домішкою [[фібрин]]у, інколи крові. Внутрішні органи, особливо [[селезінка]], збільшені, з численними крововиливами. В [[легені|легенях]]  — міждольний [[набряк]]. Для [[гістологія|гістологічної]] картини характерний сильний розпад [[хроматин]]а [[клітинне ядро|ядер]] [[лімфоцит]]ів в [[тканина (біологія)|тканинах]] ретикуло-ендотеліальних систем, каріорексис в [[печінка|печінці]].

[[Діагноз]] визначають на основі [[епізоотологія|епізоотологічних]], клінічних, паталогоанатомічних даних, лабораторних досліджень та біопроб. Африканську чуму свиней необхідно диференціювати від класичної чуми свиней. Найнадійніший метод діагностики  — реакція гемадсорбції, метод [[флуоресценція|флуоресційних]] [[антитіло|антитіл]] та біопроб на свинях, які мають імунітет до класичної чуми.

== Профілактика та засоби боротьби ==

Ефективних засобів профілактики африканської чуми свиней на даний час не знайдено, лікувати тварин заборонено. У випадку виявлення вогнища інфекції практикується поголівне знищення свиней безкровним методом, а також ліквідація всіх тварин у радіусі 20 кілометрів від нього. Хворих свиней, та тих, які контактували з хворими тваринами, забивають. Трупи свиней спалюють.

ВУ господарстві, в якому виявлено африканську чуму, запроваджують [[карантин]]. Всіх тварин забивають. Трупи, залишки кормів, допоміжний малоцінний реманент спалюють. Попіл змішують з [[Гашене вапно|вапном]] та закопують. Приміщення та територію [[ферма|ферм]] дезинфікують гарячим 3% [[розчин]]ом [[гідроксид натрію|їдкого натра]], 2 % розчином [[формальдегід]]а.

# Коваленко, Я. Р. Африканська чума свиней (рос.) / Я. Р. Коваленко, М. А. Сидоров, Л. Г. Бурба.  — М., 1972.

# Бакулов, И. А. Проблеми сучасної еволюції африканської чуми свиней (рос.) / И. А. Бакулов, В. В. Макаров // Вестник с.-х. науки.  — 1990.  — № 3.  — С. 46—55.

# Макаров, В. В. Коментарі про сучасну ситуацію з АЧС (рос.)/ В. В. Макаров // Ветеринарный консультант.  — 2007.  — № 12.  — С. 4—6.