Польська народна армія: відмінності між версіями

'''Польська Народна Армія''' ({{lang-pl|Ludowe Wojsko Polskie, LWP}})  — неофіційна назва [[Польща|польських]] [[Збройні сили|Збройних сил]], які були сформовані в [[СРСР]] в 1943-19441943–1944 роках  — під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]  — та похідні від них польські збройні сили.

Назва ''Польська Народна Армія'' широко використовується з 50-х років ХХ століття органами державної влади та пропаганди, в літературі того періоду для того, щоб підкреслити відносини «радянсько-польської дружби», яка, як відомо, включала дві агресії СРСР щодо Польщі  — [[Польсько-радянська війна 1920|Радянсько-польську війну]] [[1920]] та [[Вторгнення СРСР до Польщі]] у вересні [[1939]].

Формування армії почалось в лютому [[1943]] з зустрічі [[Сталін]]а з полковником [[Зигмунт Берлінг|Зигмунтом Берлінгом]], який самовільно залишився в СРСР після евакуації [[Армія Андерса|армії генерала Андерса]]. Серед іншого, на зустрічі обговорили питання створення польської дивізії. У березні 1943 виник Союз польських патріотів, в якому домінували польські комуністи; цей Союз звернувся до Сталіна з відповідним проханням. Формування [[1-а Варшавська піхотна дивізія (Польща)|1-ї дивізії]] розпочалось на Оці в 160  км від Москви. В дивізію масово вступали поляки  — інтерновані СРСР в 1939-1941 1939–1941 рр., ті, що не встигли до Армії Андерса тощо. Перша дивізія отримала ім'я [[Тадеуш Костюшко|Тадеуша Костюшко]] і присягнула [[15 липня]] [[1943]]. 12-13 жовтня 1943 дивізія взяла участь у битві під Леніно в Білорусі. До весни 1944 дивізія на базі дивізії була розгорнута [[1-а армія (Військо Польське)|Перша армія]], влітку 1944 почалося формування [[2-а армія (Військо Польське)|Другої армії]]. Ці армії в липні-серпні 1944 воювали на Віслі, у вересні брали участь у звільненні правобережної Варшави. В 1945 Перша армія брала участь у прориві Поморського валу, взятті Колобжега, Гданська Гдині і Берліна. Друга армія билася на Нисі-Лужицькій, біля Будзишіна і дійшла до Праги. З 1943 по 1945  рр. втрати становили майже 18 тисяч солдатів, ще 50 тисяч отримали поранення. Весь цей час Народна армія перебувала під контролем радянського військового командування.

В повоєнний період контроль радянського військового командування над Польським Військом зберігся. Так, з [[1949]] по [[1956]] міністром національної оборони Польщі був Маршал Радянського Союзу [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|Костянтин Рокоссовський]]; посаду командувача ВПС з грудня 1950 по листопад 1956 виконував радянський [[генерал-полковник авіації]] [[Туркель Іван Лукич|Туркель Іван Лукич]], одночасно залишаючись в кадрах ВПС СРСР.