Відмінності між версіями «Середньовічний Львів»

В 1415 році Владислав II дарував Львову великі землі, на яких пізніше виникли села [[Кульпарків]], [[Білогорща]] і [[Брюховичі]]. У 1429 році разом з польським королем Львів двічі відвідував король Угорщини, Німеччини та Чехії [[Сигізмунд (імператор Священної Римської імперії)|Сигізмунд I Люксембург]], який їздив в Луцьк на з'їзд європейських монархів. У 30-х роках XV століття львівські німці привезли з Молдавії саджанці виноградної лози і розбили на схилах Високого замку виноградники, що проіснували до середини XVII століття{{sfn|Козицький, Підкова|2007|с=293, 366, 409}}.
 
В 1433 році Владислав II підписав, а в наступним році його син [[Владислав III Варненчик]] підтвердив Едлинський статут, згідно з яким Галичина остаточно приєдналася до Польського королівства, тут впроваджувалася польська адміністративна і судова система, а галицька шляхта була зрівняна в правах з польською. Львів став адміністративним центром [[Руське воєводство|Руського воєводства]], яке об'єднало Галицьку, Львівську, Перемишлянську, СянокскуюСяноцьку і Холмську землі. В червні 1434 Владислав II помер в [[Городок (Львівська область)|Городку]] по дорозі до Львова, у зв'язку з чим у Львові на рік був оголошений траур{{sfn|Козицький, Підкова|2007|с=409}}{{sfn|Лозинський Р.|2005|с=28-29}}.
 
У першій половині XV століття значний вплив у Львові мав польський шляхетський рід Одровонж. Ян Одровонж був львівським архієпископом, його молодший брат [[Петро Одровонж]] — [[Воєводи руські|руським воєводою]] і львівським [[Староста (Польща)|старостою]], а їх брат Павло — львівським [[каштелян]]ом. У 1450 року львівським старостою, а через два роки і руським воєводою стає син загиблого Петра — [[Андрій Одровонж]]. Він сприяв розвитку ремесел, а також передав ділянку біля Галицької брами для побудови дерев'яного [[Костел і монастир бернардинів (Львів)|бернардинського монастиря]]. Водночас Андрій Одровонж намагався обмежити економічні права Львова і забрати у міста його традиційні джерела доходів. У 1460 році в Львові почалися заворушення, придушені військами, в 1464 році проти Андрія Одровонжа поряд з міщанами виступила і шляхта. Після смерті Андрія 1465 року львівським старостою став його брат [[Ян Одровонж]] (під тиском шляхти і міщан король викупив у нього Львівську землю, закладену раніше Андрію){{sfn|Козицький, Підкова|2007|с=63}}.
 
[[Файл:Lwów - Baszta.JPG|200px|thumb|Сучасна реконструкція оборонної вежі]]
1489 року через Львів пройшли польські війська, що прямували в похід проти Волощини. У 1494 році під час великої пожежі, що охопила вулиці Руську та Єврейську, згоріло безліч будинків і п'ять оборонних веж{{sfn|Козицький, Підкова|2007|с=199, 424}}. Навесні 1497 року Львів став місцем збору польських лицарів, які під проводом короля [[Ян I Ольбрахт|Яна I Ольбрахта]] готувалися до походу проти [[Молдавське князівство|Молдавського князівства]]. Після [[Битва біля Козмінського лісу|жорстокої поразки]] від молдавського господаря [[Стефан III Великий|Стефана III]] в жовтні 1497 року, відступаючівідступаючи, польські війська принесли до Львова чуму, а в 1498 році війська тепер вже Стефана III взяли Львів в облогу, після чого спалили передмістя{{sfn|Козицький А. (1)|2008|с=478}}. Крім того, в 1498 році в ході одного з набігів на Галичину передмістя Львова спалили татарські загони{{sfn|Історія українського війська|1992|с=162}}.
 
У 1504 році в результаті пожежі згоріли кілька будинків в єврейському кварталі і на прилеглій вулиці, воскобійня, міські стайні, сім оборонних веж міської стіни і дім розпусти{{sfn|Козицький А. (1)|2008|с=473}}. Влітку 1509 року син Стефана, [[Богдан III Сліпий]], пішов з великим військом в Галицькі землі і три дні тримав Львів в облозі, вчинивши декілька штурмів і розоривши околиці. На бік молдавської армії перейшли багато шляхетських родів, у тому числі Балицькі, Вітвіцькі, Дрогомирецькі, [[Березовські]], Луцькі, Демідецькі, [[Шумлянські]] і Княгиницькі, а також частина православного духовенства (пізніше польський король оголосив повсталих шляхтичів зрадниками і відібрав їх маєтки){{sfn|Історія українського війська|1992|с=141-142}}.
Анонімний користувач