Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
[[FileФайл:Formaldehyde-LUMO-transparent-3D-balls.png|thumb| Одна з молекулярних орбіталей (LUMO) [[формальдегід]]у]]
'''Молекулярна орбіталь''' — наближена [[хвильова функція]] електронів молекули, утворена [[суперпозиція|суперпозицією]] [[атомна орбіталь|атомних орбіталей]] різних атомів.
 
Електронний стан, який описується молекулярною орбіталлю, делокалізований у межах усієї молекули.
 
Зазвичай хвильова функція молекули шукається у вигляді [[детермінант Слейтера|детермінанта Слейтера]], утвореного із молекулярних орбіталей із невідомими коефіцієнтами. Коефіцієнти знаходяться із розв'язку [[рівняння Шредінгера]] одним із методів [[квантова механіка|квантової механіки]], наприклад, [[варіаційний метод|варіаційним методом]], одним з яких є [[метод Гартрі — Фока]].
 
== Вища ЗМО та Нижча ВМО ==
[[FileФайл:Molecule HOMO-LUMO diagram.svg|thumb|Схематичне зображення HOMO та LUMO]]
В основному стані молекули її електрони заповнюють всі орбіталі з найменшими енергіями. Ту орбіталь, яка серед заповнених в основному стані має найбільшу енергію, зазвичай в літературі позначається абревіатурою ВЗМО (вища зайнята молекулярна орбіталь) або частіше англійською абревіатурою HOMO (highest occupied molecular orbital - — найвища заповнена молекулярна орбіталь).
 
Наступна за енергією орбіталь називається НВМО (нижчанайнижча вільнавакантна молекулярнамолекуляpна орбітальорбiталь) або LUMO (lowest unoccupied molecular orbital — найнижча незаповнена молекулярна орбіталь). НВМО — повнiстю чи частково вакантна молекулярна орбiталь, що має
найнижчу енергiю з усiх незаселених орбiталей хімiчної частинки. Її енергія отримується при розрахунках методом молекулярних орбіталей і представляє спорідненість до електрона даної молекулярної частинки, а також може характеризувати реактивність такої частинки як електрофілу.
 
== Джерела ==
* Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
 
== Посилання ==