Колодін Іван Федорович: відмінності між версіями

Незаконнонароджений син колишньої кріпосної Пелагеї Колодіної і якогось Штикова. У 1800 вступив до [[Імператорська академія мистецтв|Імператорської академії мистецтв]] за рекомендацією і на кошти Андрія Вороніхіна. У 1809 році зайняв місце архітекторського помічника в Комісії з побудови Казанського собору з чином 14 класу. Після смерті Вороніхіна із 1814 до 1818 займався «приведенням у ясність» рахунків Комісії в якості архітектора. У 1813 в Будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ отримав посаду кам'яного майстра. До 1820, залишаючись формально на посаді, займався приватними роботами для Строганових та їхніх родичів АпраксинАпраксіних в Санкт-Петербурзі і його околицях. З 1820 року відряджений на південь імперії, зокрема, до [[Крим]]у для проведення різних робіт, наприклад, ремонту палацу в [[Бахчисарай|Бахчисараї]]. З цього часу жив у Криму. У 1822 році став кавалером [[Орден Св. Анни|ордена св. Анни]] 3 класу. До 1832 одружений не був. Остання згадка у 1838 році як про другого [[Перший архітектор Південного берега Криму|архітектора Південного берега Криму]], помічника швейцарського архітектора [[Ешліман Карл Іванович|Карла Ешлімана]]. Колодіна супроводжував Яків Колодін, судячи з усього, рідний брат, що також служив у Будівельному комітеті, а потім опинився в Криму<ref>Ерохина И. П., Кузнецов С. О. Шансы архитектора Ивана Колодина // Андрей Никифорович Воронихин. Мастер, эпоха, творческое наследие. Материалы международной научно-практической конференции, посвященной 250-летию архитектора А. Н. Воронихина (1759—1814). СПб, 2010. С.247-258.</ref>.