Джозеф Ладу: відмінності між версіями

[[ImageФайл:Joseph Ladue plaque.JPG|thumb|250px|right|JosephПам'ятна Ladueтабличка plaqueв Доусон-Сіті]]

'''Джозеф Френсіс Ладу''' (англ. '''Joseph Francis Ladue'''), 28 липня 1855 – 27 червня 1901, старатель ([[Проспекція|проспектор]]), підприємець і засновник містечка [[Доусон-Сіті]] в [[CanadaКанада|Канаді]].

Ладу набув популярності завдяки своїм розповідям про майбутнє був старательства на притоках Юкону. Де-які з його передбачень справдилися – золото знайшли на Індіанській річці, за 20 миль вниз від факторії Огілві. Один зі старателів, що прислухався до Ладу, був Роберт Гендерсон. Наступні два роки він досліджував Індіанську річку і її притоки. І таки знайшов золото на одній безіменній притоці, яку назвав Золоте Дно. Влітку 1896-го року Гендерсон поповнював свої припаси у факторії і розповів про свою знахідку Ладу, який якраз повернувся з подорожі до Нью-Йорку. Але відразу за кілька днів ця новина була затінена відкриттям золота на річці Клондайк.

Ладу, маючи передчуття великої вигоди і перспективи, спорядив пліт з розпиленою деревиною і спустився до місця, де річка Клондайк впадає у Юкон. 28 серпня 1896 року він застовбив вилику болотисту ділянку, спустився по Юконі до селища Форті Майл, зареєстрував цю ділянку і викупив її в уряду Канади по ціні 1,25 долара за акр, всього 178 акрів (65 га).<ref name=NYT>{{cite news |title=Joseph Ladue Dead |newspaper=[[The New York Times]] |date=June 28, 1901 |url=http://query.nytimes.com/mem/archive-free/pdf?res=F00D13F93B5414728DDDA10A94DE405B818CF1D3}}</ref>

Як тільки звітка про [[Клондайкська золота лихоманка|золото на Клондайку]] розійшлася далі – аж до Сіркле Сіті, до Доусон-сіті стали прибувати більше старателів і земельний бізнес швидко пішов вгору. У червні 1897-го Доусон-сіті налічував близько 5 тис людей<ref name=Lundberg>{{cite web |url=http://explorenorth.com/library/yafeatures/bl-Ladue.htm |title=Joe Ladue, Founder of Dawson City, Yukon |author=Murray Lundberg |publisher=explorenorth.com |accessdate=July 17, 2011}}</ref> і ціни на окремі ділянки вже сягали кількох тисяч доларів.<ref name=NYT>{{cite news |title=Joseph Ladue Dead |newspaper=[[The New York Times]] |date=June 28, 1901 |url=http://query.nytimes.com/mem/archive-free/pdf?res=F00D13F93B5414728DDDA10A94DE405B818CF1D3}}</ref>

Джо Ладу завжди був на крок попереду від золотої лихоманки<ref name=Lundberg/> – він завжди вчасно передбачав, що буде потрібно старателям просто прибулим – інструменти, їжа, дошки, будинки. Перший [[Бар (заклад)|салун]] теж належав Ладу.<ref name=YukonTimes/>

Його тартаки постійно розросталися і виробляли все більше деревини. Наприкінці 1897-го він заснував велику компанію Joseph Ladue Gold Mining and Development Company Ltd. Крім того, він перекупив кілька ділянок, багатих на золото<ref name=NYT/> .

Друзі Ладу казали, що раптове багатство і знаменитівсть приголомшували Джо, який за природою хоч і був відкритим, але до цього часу вів тихе життя. У самий розпал Клондайкської золотої лихоманки, 14 липня 1897 року року Ладу повернувся до Нью-Йорку і в грудні одружився на на Анні Кітті Мейсон<ref name=NYT/>. Легенди розповідають, що Анна була його дитячим коханням, і що її батьки не дозволили їй вийти заміж за бідного Джо, і що Джо із-за цього всі ці роки шукав золото. Втім, Анна була ще дитиною, коли Джо покинув домівку і про одруження тоді зовсім не йшлося.

Прибутки продовжували надходити з Клондайку, але виснажливі роки на Юконі почали давати взнаки. Лікарі знайшли в Ладу [[туберкульоз]] – популярна серед старателів хвороба, спричинена частим недоїданням і одноманітною їжею, переохолодженням та виснажливою працею. Кілька місців Ладу лікувався в [[Колорадо-Спрінгз]], весною 1900-го повернувся до своєї ферми і 27 червня цього ж року помер<ref name=NYT/>. Лише три роки було відведено йому для спокійного забезпеченого сімейного життя після 16 років освоєння Юкону. Все майно перейшло до його вдови і прийомного сина. Нащадки Ладу надалі проживають у штаті Нью-Йорк.