Відкрити головне меню

Зміни

377 байтів вилучено ,  4 роки тому
== Тоталітарні структури, базові характеристики ==
{{Розділ без джерел|дата=серпень 2013}}
Тоталітарна структура — це організація, в основі якої лежить принцип багатоступеневої [[ієрархія|ієрархії]], котрій притаманний всеохопний і поширений характер та діяльність якої відбувається за принципом «згори-донизу» й інколи за принципом «знизу-догори».
 
Базова засада ідеології будь-якого тоталітарного утворення&nbsp;— ствердження ідеї вищості, обраності членів структури відносно усіх інших. Ця ідея може набувати найрізноманітніших форм і проявлятись у широкому спектрі: від ствердження моральної, етичної переваги членів групи над не членами до заперечення будь-яких морально-етичних засад, норм і принципів у відносинах з не членами групи. Іншими словами, ця ідея може мати позитивне забарвлення, коли ідеологія структури стверджує, що її члени є кращими від інших людей внаслідок приналежності до структури. Але вона може мати і негативне забарвлення, коли не члени структури взагалі людьми не визнаються і як рівноцінні з членами структури трактуватись не можуть, а член структури стає повноцінною людиною тільки через приналежність до неї. Очевидно, що про [[плюралізм]], багатоманітність, [[толерантність]], консенсусне погодження інтересів взагалі мова не йде. Нетолерантне, вороже ставлення до чужих завжди присутнє в ідеології будь-якої тоталітарної структури. Її гаслом завжди є «Хто не з нами, той&nbsp;— проти нас»<ref name="Ji">[http://www.ji.lviv.ua/n25texts/andrusiak.htm «Ї». Тарас Андрусяк. Тоталітарні структури: базові характеристики]</ref>.
 
'''Характеристика тоталітарної структури:'''
Головною засадою створення тоталітарної структури, яка відрізняє її від інших соціальних утворень, є відсутність раціонально обґрунтованої мети створення та існування. Ціль створення тоталітарної структури завжди лежить поза межами доцільності, логічної обґрунтованості чи природної або соціальної необхідності.
 
Прикладом тут є [[комунізм|комуністичні]] тоталітарні держави, створені для «побудови комунізму». При цьому в усій комуністичній літературі, починаючи від «Маніфесту Комуністичної партії» до рішень партійних з'їздів донині існуючих правлячих комуністичних партій, немає пояснення, що ж таке «комунізм» і які об'єктивні параметри цього майбутнього соціального устрою. У програмі [[Комуністична партія Радянського Союзу|комуністичної партії Радянського Союзу]] була спроба охарактеризувати комунізм як «суспільний лад, при якому матеріальні блага поллються повним потоком». Відбулась відмова від ірраціональної мети, задекларованої від моменту [[Жовтневий переворот 1917|жовтневого перевороту]] і створення Радянського Союзу&nbsp;— всесвітньої комуністичної революції та побудови комунізму в одній окремо взятій країні, і ця тоталітарна держава без будь-яких зовнішніх причин припинила своє існування. Попри те, що в умовах тоталітарної держави народилося і виросло щонайменше три покоління людей, ніхто не робив будь-яких серйозних спроб запобігти цьому. Тоталітарна структура Радянського Союзу перестала стверджувати самоцінність свого існування, існування для самої себе і розпалася. Сьогодні певні політичні сили прагнуть відродити в іншій формі цю тоталітарну структуру і знову висувають ірраціональну мету і основу її існування&nbsp;— якусь містичну єдність слов'янських народів. Саме це й відрізняє згаданий конструкт від [[Європейський Союз|Європейського Союзу]], який у своїй основі має прагматичну, економічну рацію об'єднання та існування, тобто є демократичною структурою<ref name="Ji"></ref>.
 
'''Специфіка тоталітарної структури:'''
Тоталітарна структура, на відміну від інших соціальних утворень, прагне регламентувати і підпорядкувати не тільки зовнішні прояви людської поведінки, але і внутрішній світ людини. Якщо в будь-якій соціальній структурі зовнішнє дотримання встановлених правил і норм є запорукою успішного і комфортного перебування [[індивід]]аіндивіда у цій структурі, то для тоталітарної структури цього недостатньо. Наприклад, [[армія|армію]] можна не любити, але за умови дотримання усіх вимог успішно просуватись службовою драбиною, не коректуючи свого внутрішнього світу. В тоталітарній структурі дотримання правил зовнішньої поведінки є обов'язковим, але не це основне. Тоталітарна структура потребує не тільки нормативної поведінки, для неї важливо не тільки, і не стільки, щоб її члени виконували встановлені вимоги,&nbsp;— вона вимагає любові до себе, своєї пріоритетності в системі цінностей її членів. Саме тому тоталітарна держава знищує не тільки тих, хто відкрито виступає проти неї, але й тих, хто відкрито і повсякчасно не декларує своєї відданості, захоплення, підпорядкованості. При цьому відсутність у поведінці особи певних протиправних діянь жодним чином не є гарантією перед репресіями. Тому для тоталітарних структур характерними є масові акції, на яких кожен, належний до неї, має в установленому порядку демонструвати свою відданість і любов. Відсутність на цих акціях, ухиляння від участи у них є однією з найбільших провин члена структури.
<ref name="Documents">[http://ruthenia.info/txt/biletskv/perepelytsiaa/02.html Україна у 20-30 роки ХХ ст. Мовою документів та очевидців. Утвердження в Україні сталінського тоталітарного режиму. Політичні репресії.]</ref>
 
'''Тоталітарна структура''' може існувати у формі таких організацій: релігійна секта, злочинне угруповання, політична партія та тоталітарна держава. Кожна з них має власну специфіку<ref name="Documents"></ref>.
 
'''Тоталітарна держава'''&nbsp;— форма авторитарних держав, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства. Тоталітарним державам і режимам властиві одержавлення всіх легальних організацій, дискреційні (законом не обмежені) повноваження влади, заборона демократичних організацій, ліквідація конституційних [[право|прав]] і [[свобода|свобод]], [[мілітаризація]] суспільного життя, репресії відносно прогресивних сил і інакодумців взагалі. Ними були комуністичний Радянський Союз, націонал-соціалістична Німеччина й фашистська Італія<ref>[http://vseslova.com.ua/word/%D0%A2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0-108293u Всеслова. Тоталітарна держава]</ref>.
 
== Тоталітарність СРСР ==
=== Концепція тоталітарного суспільства ===
{{Розділ без джерел|дата=серпень 2013}}
Найбільшого поширення серед фахівців з порівняльної [[політологія|політології]] отримала модель тоталітаризму, яку 1956 запропонували [[Карл Фрідріх]] і [[Збігнєв Бжезинський]]. Фрідріх і Бжезинський відмовились від спроб дати коротке абстрактне визначення і замість цього застосували [[Емпіричні дані|емпіричний підхід]], за яким тоталітаризм є сукупністю принципів, спільних для фашистських режимів і СРСР періоду Сталіна. Це дозволило їм виділити визначальні ознаки, а також додати до уявлення про тоталітаризм елемент динамічного розвитку,&nbsp;— але не можливість системних змін. У новому трактуванні тоталітаризм означав не так повний контроль держави над діяльністю кожної людини (що неможливо практично), скільки принципову відсутність обмежень над таким контролем.
 
'''Ознаки тоталітарного суспільства за версією Фрідріха і Бжезинського'''
У своїй роботі «Тоталітарна [[диктатура]] і [[автократія]]» (1956) Карл Фрідріх і Збігнєв Бжезинський, на основі емпіричного порівняння сталінського СРСР, нацистської Німеччини і фашистської Італії, сформулювали визначальні ознаки тоталітарного суспільства. Початковий перелік складався з шести ознак, але в другому виданні книги автори додали два, згодом інші дослідники здійснювали уточнення:
* Наявність однієї всеосяжної ідеології, на якій побудована політична система суспільства.
* Наявність єдиної [[партія|партії]], зазвичай керованої диктатором, яка зливається з [[державний апарат|державним апаратом]] і таємною [[поліція|поліцією]].
* Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери життя суспільства.
* Відсутність [[плюралізм]]уплюралізму в засобах масової інформації.
* Жорстка ідеологічна [[цензура]] всіх легальних каналів надходження інформації, а також програм середньої та вищої освіти. [[Кримінальне покарання]] за розповсюдження незалежної інформації.
* Значна роль державної пропаганди, [[маніпуляція масовою свідомістю]] населення.
* Заперечення традицій, зокрема традиційної моралі, і повне підпорядкування вибору засобів поставленим цілям (побудувати «нове суспільство»).
* Масові [[репресія|репресії]] та [[терор]] з боку силових структур.
* Знищення індивідуальних громадянських прав і свобод.
* Централізоване планування економіки.
* Майже всеосяжний контроль правлячої партії над збройними силами і розповсюдженням зброї серед населення.
* Прихильність до [[експансіонізм]]у.
* Адміністративний контроль над відправленням [[правосуддя]].
* Прагнення стерти всі кордони між державою, громадянським суспільством і особистістю.
Наведений перелік не означає, що будь-який режим, якому притаманна хоча б одна із зазначених рис, слід зарахувати до тоталітарних. Зокрема, деякі з перерахованих рис в різний час були також властиві [[демократія|демократичним]] режимам. Аналогічно, відсутність якоїсь однієї ознаки не є підставою для класифікації режиму як не тоталітарного. Однак перші дві ознаки, на думку дослідників тоталітарної моделі, є її найбільш яскравими характеристиками.
 
'''Основні висновки аналізу тоталітарної моделі'''
Відправною точкою тоталітарної моделі є [[декларація]] якоїсь вищої мети, в ім'я якої режим закликає [[суспільство]] позбутись усіх політичних, правових та суспільних традицій. Вивчення моделі показало, що після придушення традиційних суспільних інститутів, людей легше згуртувати в єдине ціле і переконати пожертвувати будь-якими іншими цілями заради досягнення головної. Панівна у цих країнах ідеологія пояснювала вибір засобів, труднощі, небезпеки тощо в термінах все тієї ж мети і обґрунтовувала, чому державі потрібні практично необмежені повноваження. Пропаганда поєднувалась з використанням передових технологій політичного розшуку для придушення будь-якого інакомислення. Результатом було забезпечення масової [[мобілізація|мобілізації]] на підтримку режиму.
 
[[Концентрація]] влади виражалася в [[монополізація|монополізації]] процесу прийняття остаточних рішень у всіх сферах діяльності, а також принциповій відсутності обмежень на масштаб цих рішень і на масштаб [[санкція|санкцій]]. Всі більше проникнення держави означало все більше звуження автономного простору, аж до його повної ліквідації. Це призводило з одного боку до атомізації суспільства, а з іншого боку, до злиття усіх політичних сфер, що в ньому існували, в єдине ціле. На відміну від поліцейської держави, в якій заходи щодо підтримання порядку здійснюються за встановленими процедурами, у тоталітарних режимах у правоохоронних органів була широка свобода дій, що забезпечувало їхню непередбачуваність і підконтрольність керівництву країни. Оскільки, за тоталітарною моделлю, прагнення до вищої мети було ідеологічною основою усієї політичної системи, про її досягненні ніколи не могло бути оголошено. Це означало, що ідеологія займала підлегле становище стосовно лідера країни і могла довільно трактуватись ним залежно від ситуації.
 
Іншим висновком теорії є обґрунтування організованого і масштабного насильства проти певної численної групи (наприклад, євреїв у нацистській Німеччині чи [[куркулі]]в у сталінському СРСР). Ця група звинувачувалася у ворожих діях проти держави і у виниклих труднощах.
=== Тоталітаризм і соціалізм ===
{{Розділ без джерел|дата=серпень 2013}}
Група зарубіжних істориків та економістів (Людвіг фон Мізес та ін.) вважає, що одним із загальних елементів тоталітарних режимів є [[соціалізм]]. У той час, як СРСР безумовно був соціалістичною системою, подібна класифікація для нацистської Німеччини і тим більше фашистської Італії не настільки очевидна. Мізес стверджував, що хоча переважна частина засобів виробництва в Німеччині номінально залишалась у приватних руках, фактично держава володіла усією повнотою контролю над ними, тобто, була їхнім реальним власником. З погляду Мізеса, крайній [[колективізм]] завжди означає соціалізм, оскільки у людини, все існування якої підпорядковане цілям держави, вся власність також підпорядкована цим цілям. Цим Мізес пояснював, чому тоталітарні уряди контролюють ціни, зарплати, розподіл товарів і, в кінцевому підсумку, центральне планування економіки. За загальноприйнятим поглядом, корінням нацизму є крайній [[шовінізм]] і [[расизм]], а не [[егалітаризм]]. Економічну систему у нацистській Німеччині і фашистській Італії зазвичай класифікують як державно-корпоративний капіталізм.
 
=== Теорія тоталітарного суспільства Франкфуртської школи ===