Відмінності між версіями «Історичний центр Львова»

Згідно з археологічними даними, перше поселення на цих теренах з'явилося ще у [[12 століття|12 столітті]] в районі сучасної [[Площа Старий Ринок|площі Старий Ринок]]. В середині [[13 століття]] князь [[Данило Галицький Романович]] на місці поселення заснував [[Львів]] у його сучасному вигляді. Тогочасне місто було розташоване навколо [[Площа Старий Ринок|Старого Ринку]]. Попри ринок проходила можливо найдавніша львівська вулиця, що збереглась донині — т. зв. «Волинський шлях» (нині [[Вулиця Хмельницького (Львів)|вулиця Богдана Хмельницького]]).
 
У подальшому розвиток середмістя відбувався в південному напрямку, де було закладено нову [[Площа Ринок (Львів)|Ринкову площу]] та міські квартали. Часові межі цього процесу є предметом дискусії науковців, з яких одна частина дотримується більш раннього датування — часів руських князів<ref>Могитич Р. І. Планувальна структура львівського середмістя і проблеми його датування // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXVII. Праці Секції мистецтвознавства. — 1994. — С. 279—88.</ref>, а друга частина — пізнішого, що збігається з анексією [[Галичина|Галичини ]]польським королем [[Казимир Великий|Казимиром ІІІ]]. Нове середнмістясередмістя було оточене трьома рядами оборонних стін, валами і ровами. На західному рубежі окрім рукотворних твердинь як природній оборонний елемент використано русло ріки [[Полтва (притока Західного Бугу)|Полтви]]. До середини [[18 століття]], місто було обмежене оборонними спорудами, що не дозволяли йому рости. Земельні ділянки в місті, обмеженому мурами, коштували шалені гроші. За мурами знаходилися лише переважно бідняцькі передмістя, які практично були окремими селами, попри те, що більшість з них розташовувалися на землях, які належали Львівському магістрату. Після знесення міських мурів, яке розпочалося у [[1777]] році ці обмеження зникли і місто почало активний ріст і розвиток. На місці колишніх мурів і валів виникли нові вулиці, що нині мають назви: [[Вулиця Лесі Українки (Львів)|Лесі Українки]], [[Вулиця Підвальна (Львів)|Підвальна]], [[Вулиця Валова (Львів)|Валова]] та [[Проспект Свободи (Львів)|проспектом Свободи]].
 
[[Файл:Проспект Свободи з площі Міцкевича.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Проспект Свободи наприкінці 19 століття]]
Спочатку було забудовано частину в улоговині, яку сьогодні називають центром міста. Будівництво велося в класичних архутектурнихархітектурних стилях. На початок [[20 століття]] улоговина було забудована і місто почало розростатися на пагорби. Зі збільшенням популярності нових архітектурних стилів ці райони стали забудовуватися біль-менш масовим безликим житлом, таким чином, залишивши класичну архітектуру в історичному центрі, де вона формувалася протягом століть.
 
Внаслідок того, що місто формувалося саме в межах історичного ареалу, тут зосередилося більшість державних установ, головних церковних соборів, головних офісів установ і фешенебельних магазинів. Разом з цим, житло в історичному центрі, через погані умови, які відповідали стандартам тих періодів, коли воно зводилося, не відповідає сучасним стандартам, тому не вважається елітним.
Анонімний користувач