Золотий мільярд: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 15:
 
Перший закон народонаселення сформулював [[Томас Мальтус]] у книзі “Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства” (1798), де показав загрозу зростаючого населення, що збільшується у геометричній прогресії та ресурсами продовольства, які зростають в арифметичній прогресії. Він розрахував максимально можливу кількість населення Землі, стверджуючи, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1,4 млрд. Сучасні “мальтузіанці” скоротили цю цифру до мільярда, який назвали “золотим”.
Станом на 1 січня 1990 року на Землі проживало 5,5 млрд людей, на 2009 рік – понад 6,5 млрд. За даними [[ООН]], сировини й енергії вистачить (за оптимального використання) лише на 1 млрд чоловік. Не випадково, що до золотого фонду "одного мільярда" належать такі країни, як [[США]], [[Японія]], країни ЄС та ін., в той час як 4/5 населення Землі з [[Азія|Азії]], [[Африка|Африки]], пострадянського простору, [[Латинська Америка|Латинської Америки]], що володіють основною масою сировини й енергії, витіснені з "місця під сонцем" і насправді є сировинними колоніями зазначених країн. Американський дослідник [[Френсіс Фукуяма]] поділяє народи на історичні і постісторичні. Якщо для перших можливі конфлікти і голод, то других можуть тривожити лише теми нудьги і духовної порожнечі постісторичного буття. Теоретик “відкритого суспільства” включає в обрані – історичніпостісторичні народи. До постісторичнихісторичних відносяться чотири мільярди людей, що живуть на грані існування, тобто 2/3 населення планети.
Під егідою ООН за останні десятиліття розроблена різностороння концепція сталого розвитку суспільства і економіки. Для ефективного функціонування цієї системи достатньо 20% найкваліфікованіших працівників, вчених та спеціалістів планети. Вони, в основному, уже інтегровані країнами “золотого мільярда”.
 
 
У ХХ столітті відбулося багатократне зростання продуктивності у сільському господарстві (правда, за рахунок колосального збільшення витрат енергії), було розроблено багато нових матеріалів, які зменшили потребу у сировині, за рахунок технічного прогресу також знижена матеріаломісткість у тих виробництвах, в яких замінити натуральну сировину на синтезовану не вдалося. В той же час відбувався швидкий ріст розвіданих запасів корисних копалин. Однак ще в середині XX століття був передбачений пік нафти.
На думку С. Кара-Мурзи, за терміном "золотий мільярд" стоїть певна цілісна геополітична, економічна і культурна концепція: розвинені країни, зберігаючи для свого населення високий рівень споживання, будуть політично, військово та економічно утримувати інший світ в промислово нерозвинутому стані в якості сировинного додатку, зони зберігання шкідливих відходів і джерело дешевої робочої сили.
 
Колишній радник президента Франції [[Франсуа МіттеранМітеран]]а [[Ж. Аргалі]] в своїй книзі "Тисячоліття. Переможці і переможені в прийдешньому світовому порядку. Лінія горизонту" (1990), перекладеною в Росії в 1993. році під назвою "На порозі нового тисячоліття", вказує, що планета перенаселена за рахунок країн "третього світу". Відомий своєю безпосередньою причетністю до глобального проекту депопуляції [[Г. Кісінджер]]. Головною метою створеного ним Управління (Бюро) у справах народонаселення стало “скорочення народонаселення до 2 млрд чоловік шляхом розпалювання воєн, голоду, хвороб і інших необхідних засобів”. Відтак постає необхідність обмежити зростання населення в межах достатності природних ресурсів. Немає потреби говорити про те, що еліта не дозволить поставити власне існування під загрозу бурхливому зростанню кількості “зайвих ротів”, а отже, слід розпочати практику відбору. Тому демографи вважають, що людство у XXI ст. перейде від нерегульованої високої до низької регульованої народжуваності.
 
На думку С. Кара-Мурзи золотий мільярд, як концепція, пропонує маніпулювання суспільною свідомістю для збереження стійкого зросту у країнах золотого мільярду - і відключення сировинних придатків від можливості незалежного розвитку, самостійного проникнення на капіталістичний ринок, від інформаційних, технологічних та фінансових можливостей так званого "цивілізаційного світу".