Відмінності між версіями «Золотий мільярд»

 
Перший закон народонаселення сформулював [[Томас Мальтус]] у книзі “Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства” (1798), де показав загрозу зростаючого населення, що збільшується у геометричній прогресії та ресурсами продовольства, які зростають в арифметичній прогресії. Він розрахував максимально можливу кількість населення Землі, стверджуючи, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1,4 млрд. Сучасні “мальтузіанці” скоротили цю цифру до мільярда, який назвали “золотим”.
Станом на 1 січня 1990 року на Землі проживало 5,5 млрд людей, на 2009 рік – понад 6,5 млрд. За даними [[ООН]], сировини й енергії вистачить (за оптимального використання) лише на 1 млрд чоловіківчоловік. Не випадково, що до золотого фонду "одного мільярда" належать такі країни, як [[США]], [[Японія]], країни ЄС та ін., в той час як 4/5 населення Землі з [[Азія|Азії]], [[Африка|Африки]], пострадянського простору, [[Латинська Америка|Латинської Америки]], що володіють основною масою сировини й енергії, витіснені з "місця під сонцем" і насправді є сировинними колоніями зазначених країн. Американський дослідник [[Френсіс Фукуяма]] поділяє народи на історичні і постісторичні. Якщо для других можливі конфлікти і голод, то перших можуть тривожити лише теми нудьги і духовної порожнечі постісторичного буття. Теоретик “відкритого суспільства” включає в обрані – історичні народи. До постісторичних відносяться чотири мільярди людей, що живуть на грані існування, тобто 2/3 населення планети.
Під егідою ООН за останні десятиліття розроблена різностороння концепція сталого розвитку суспільства і економіки. Для ефективного функціонування цієї системи достатньо 20% найкваліфікованіших працівників, вчених та спеціалістів планети. Вони, в основному, уже інтегровані країнами “золотого мільярда”.
 
Анонімний користувач