Вікіпедія

Вакуленчук Григорій Микитович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Vakulenchuk Grugoriy Mykytovych.jpg|thumb200пкс|Вакуленчук Григорій Микитовичthumb]]
[[Файл:Могила Григорія Вакуленчука.jpg|thumb|200пкс|праворуч|Могила Григорія Вакуленчука, оновлена в [[2013]] році, Ярославом Ячменьовом(його пра-пра-праправнуком Ярославом внуком).Ячменьовим]]▼
[[Файл:АЗ Вакуленчука.jpg|міні|200пкс|анотаційнийправоруч|Анотаційний знак в [[Севастополь|Севастополі]]]]▼
[[Файл:Monument wakulenchuk odessa.jpg|міні|200пкс|ліворучправоруч|Погруддя в Одесі]]▼
{{Othernames|Вакуленчук (значення)}}
'''Вакуленчу́к Григо́рій Мики́тович Вакуленчу́к''' ({{н}} [[1877]], [[Великі Коровинці]] (нині [[селище міського типу]] [[Чуднівський район|Чуднівського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]) — {{†}} [[27 червня]] [[1905]], борт [[панцерник “Князь Потьомкін-Тавричеський”|панцерника «Потьомкін»]]) — артилерійський [[унтер-офіцер]] [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморського флоту]], організатор та перший керівник повстання на [[панцерник “Князь Потьомкін-Тавричеський”|панцернику «Потьомкін»]].
 
== Життєпис ==
Народився [[1877]] року ув селянській родині в селищі [[Великі Коровинці|Великих Коровинцях]] (нині [[селище міського типу]] [[Чуднівський район|Чуднівського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]). В [[1898]] році почав службу на Чорноморському флоті. В [[1900]] році закінчив мінно-артилерійську школу та призначений [[комендор]]ом на ескадрений [[панцерник “Князь Потьомкін-Тавричеський”]].
 
Повстання на панцернику почалось [[Українці27 червня|27 (14 за ст. ст.) червня]] тоді[[1905]] року з фрази, вимовленої Вакуленчуком [[українська мова|українською мовою]]: «''Та доки ж ми будемо рабами?!''». На той час [[українці]] складали на Чорноморському флоті переважну більшість., Алеале лише серед [[матрос]]ів та нижчого командного складу.; Вищийвищий командний склад був переважно [[росіяни|російським]] та ворожим до українців. Як зазначив згодом [[Іван Багряний]]: «''Це було повстання української стихії, повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків [[Самійло Кішка|Самійла Кішки]] і всього українського Запорожжя''».
 
На самому початку повстання на «Потьомкіні» Г. Вакуленчук першим застосував зброю, убивши артилерійського офіцера лейтенанта Л.К. Неупокоєва, який намагався роззброїти повстанців, після чого сам був смертельно поранений старшим офіцером панцерника Гіляровським. ПовстанняПісля поранення Вакуленчука повстання очолив мінний машиніст панцерника [[Панас Матюшенко]].▼
Повстання на панцернику почалось [[27 червня|27 (14 за ст. ст.) червня]] [[1905]] року з фрази, вимовленої Вакуленчуком [[українська мова|українською мовою]]: «''Та доки ж ми будемо рабами?!''». Як зазначив згодом [[Іван Багряний]]: «''Це було повстання української стихії, повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків [[Самійло Кішка|Самійла Кішки]] і всього українського Запорожжя''».
 
▲На самому початку повстання на «Потьомкіні» Г. Вакуленчук був смертельно поранений старшим офіцером панцерника Гіляровським. Повстання очолив мінний машиніст панцерника [[Панас Матюшенко]].
 
[[28 червня|15 червня (за ст. ст.)]] [[1905]] року в Одеський порт з панцерника «Князь Потьомкін» був знесений труп Григорія Вакуленчука, з запискою: «''Перед вами лежить тіло вбитого матроса Григорія Вакуленчука, убив старший офіцер ескадреного броненосця „Великий князь Потьомкін-Таврійський“ за те, що він сказав, що борщ не годиться. Помстимося кровопивцям! Смерть гнобителям, нехай живе свобода!''».
Рядок 17 ⟶ 18:
 
== Пам'ять ==
▲[[Файл:Могила Григорія Вакуленчука.jpg|thumb|Могила Григорія Вакуленчука, оновлена в 2013 році, Ярославом Ячменьовом(його пра-пра-пра внуком).]]
▲[[Файл:АЗ Вакуленчука.jpg|міні|200пкс|анотаційний знак в Севастополі]]
▲[[Файл:Monument wakulenchuk odessa.jpg|міні|200пкс|ліворуч|Погруддя в Одесі]]
Пам'ятники Григорію Вакуленчуку встановлено в селищі [[Великі Коровинці]] ([[Житомирська область]]), та в [[Одеса|Одесі]]. В [[Севастополь|Севастополі]] його іменем названо [[Вулиця Вакуленчука (Севастополь)|вулицю]], де біля будинку № 13 встановлено анотаційний пам'ятник ([[скульптор]] [[Чиж Станіслав Олександрович|С. О. Чиж]]).
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вакуленчук_Григорій_Микитович