Коверко Андрій Йосипович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 39:
Андрій Йосипович виконував портретні погруддя, фігурні групи, рельєфи у дереві, камені, мармурі, гіпсі, бронзі. Учасник міських виставок від 1922 року.
 
Портрети роботи Коверка 1920 – початку 1930-х років позначені впливом неокласицизму. Від середини 1920-х років створював фігурні композиції, спочатку класицистично спрощені («Торс жінки», 1926), пізніше – вишукані за технікою та лінійною ритмікою (плакетка «Акт жінки», 1928). Поєднував фігурні композиції з орнаментом у рельєфах переважно релігійного змісту, вирізьблених у червоному кедровому дереві, використовуючи ритмічний лад площин, гостро зламані поверхні, геометризововані мотиви романського, візантійського і народного українського мистецтва (скульптури в каплиці [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Львівської греко-католицької Духовної Семінарії]], [[вівтар]] та іконостас для церкви [[Церква Святого Духа (Львів)|Святого Духа]] по [[Вулиця Коперника (Львів)|вулиці Коперника]], 38 у Львові (1926-1927), де в оздобленні використав [[герб України]] – [[Тризуб]], не зберігся до наших днів).
 
У [[1927]] році, для [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)|Успенської церкви]] у [[Львів|Львові]] створив портал [[Каплиця трьох святителів|каплиці Трьох Святителів]], увінчаний фігурами граціозно нахилених ангелів; у 1931 році вирізьбив обрамлення Гроба Господнього (живопис В. Дядинюка), стилізуючи мотиви барокових іконостасів, народного зображення птахів, квітів.
Рядок 47:
У напрестольному хрестах і рельєфі «Покладення до гробу», виконаному у [[1936]] році на замовлення настоятеля [[Собор святого Юра|собору св. Юра]] у Львові), де підкреслив ритміку розташування фігур, окреслених дуговими й навскісних лініями. Крім акцентованої симетрії в композиції, геометризації у стилі арт-деко в рельєфах «Емаус» (1931), «Притча про таланти» (1934), помітні модерністська архаїзація та стилізація середньовічного мистецтва.
 
У [[1938]]–[[1939]] роках виготовив вівтарні рельєфи у [[Церква Вознесіння Господнього (Знесіння)|церкві Вознесіння Господнього]] на [[Знесіння (місцевість)|Знесінні]] та вівтар у каплиці гімназії сестер василіянок<ref>[http://photo-lviv.in.ua/25-mists-andreya-sheptytskoho-u-lvovi/ 25 місць Андрея Шептицького у Львові]</ref> по [[Вулиця Кирила і Мефодія (Львів)|вулиці Длуґоша]].
 
У [[1930]]-ті роки різьбив престоли, інші предмети обрядового використання для [[Монастир святого Онуфрія (Львів)|монастиря святого Онуфрія]] у Львові, для церкви св. Петра і Павла у [[Сокаль|Сокалі]], церкви Різдва Христового у [[Жовква|Жовкві]].
Рядок 57:
Зробив нове погруддя для пам’ятника Тарасові Шевченкові на роздоріжжі біля [[Кути|Кутського]] мо́сту в [[Косів|Косові]]. [[5 серпня]] [[1928]] відбулося урочисте відкриття поновленого пам'ятника на місці пам’ятника Великому Кобзареві 1914 року, який був знищений поляками. Час та історичні події зруйнували і цей пам’ятник, але у травні [[1991]] року його було відновлено втретє (автор третього погруддя&nbsp;— Святослав Добровольський, громадянин Австралії).
 
У [[1931]] році &nbsp;— створив монументальну статую митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]], яку було встановлено в жовтні [[1932]] року у саду греко-католицької Богословської семінарії на вул. Коперника, 38 у Львові. У [[1945]] році пам'ятник був знищений (збережено гіпсову модель)<ref>[http://photo-lviv.in.ua/lviv-yakoho-ne-povernesh-seminariya-svyatoho-duha/ Львів, якого не повернеш. Семінарія Святого Духа]</ref>.
 
Разом із [[Дзиндра Євген Васильович|Євгеном Дзиндрою]] у [[1939]] році брав участь у виконанні монумента Сталінській (Радянській) Конституції (проект [[Литвиненко Сергій|Сергія Литвиненка]] і [[Дмитренко Михайло|Михайла Дмитренка]])<ref>[http://photo-lviv.in.ua/lviv-yakoho-ne-povernesh-pam-yatnyk-stalinskij-konstytutsiji/ Львів, якого не повернеш. Пам’ятник Сталінській Конституції]</ref>. У [[1947]] році переїхав до [[Кишинів|Кишинева]], де працював скульптором у Міністерстві житлово-цивільного будівництва [[Молдавська Радянська Соціалістична Республіка|Молдавської РСР]]. Виконував скульптури у стилі соцреалізму, зокрема в Кишиневі - для Театру драми ім. О. Пушкіна, готелю «Молдова», Державного банку, кінотеатру «Патрія», Будинку уряду, залізничних вокзалів республіки.