Дебальцеве: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Джерела: оформлення, шаблон
→‎Історія: доповнення
Рядок 99:
Для ремонту і промивання паровозів у 1905–1908 роках були побудовані два депо — Схід і Захід. Розширилися вагонні майстерні. У 1911 році населення Дебальцевого склало 20 тис. чол. У селищі не було водопроводу, брукованих вулиць. Працювали дві невеликі лікарні, амбулаторія, церковноприходська, земська і залізнична школи. Збільшилися виробничі потужності механічного заводу, що став у 1925 році машинобудівним. Крім залізничних мостів, у м. Дебальцеве розпочали робити шлаковози, чугуновози, гідропреси.
 
[[28 квітня]] [[1918]] року в результаті бою з [[Більшовики|більшовиками]] [[1-й український полк імені Богдана Хмельницького|Богданівський полк]] [[Армія Української Народної Республіки|армії УНР]] зайняв станцію Дебальцеве. У противника було відбито понад 1000 вагонів з вугіллям і 16 паровозів. Звільнення територій [[Донецький вугільний басейн|Донецького вугільного басейну]] дало можливість вивозити вугілля в інші міста України на підприємства, що потребували даного палива<ref>''Монкевич Б.'' Похід Болбочана на Крим.&nbsp;— Нью-Йорк, 1956.</ref>.
В [[1918]] році селище входить до складу [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]].
 
Внаслідок поразки [[Українська революція 1917-1921|Перших визвольних змагань]] село надовго окуповане радянськими загарбниками.
 
У 1921 році Дебальцеве отримав статус міста Бахмутського повіту (пізніше&nbsp;— Єнакіївського повіту). У 1921 році населення міста склало 9 595 чіл. Серед трудящих&nbsp;— 65,9% було зайнято на транспорті (залізнична станція і майстерні), 2,8%&nbsp;— робочі, 15,7%&nbsp;— службовці. У 1925 році відбулася реконструкція механічного заводу (Дебальцівський машинобудівний завод), в асортименті якого з'явилося доменне і прокатне устаткування. Статус міста селище отримало в 1938 році. До 1939 року населення його виросло до 33 тис. чоловік, з'явилися [[водопровід]], електрика, був збудований Палац культури залізничників на 1 200 місць, [[стадіон]], відкрилася філія Харківського залізничного інституту. У роки перших п'ятирічок залізничний вузол і машинобудівний завод піддалися реконструкції. Завод став випускати сталерозливні ковші, шлаковози, чугуновози, затвори доменних печей.