Гетьманець Михайло Федосійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Мітка: перше редагування |
|||
Рядок 42:
== Біографія ==
Учасник [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]]. 1945 року став членом [[ВКП(б)]]. 1950 року закінчив [[Харківський університет]]. Від 1955 року завідувач кафедри російської та зарубіжної літератур Харківського педагогічного інституту (нині [[Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди]]). У 1966—1970 роках був ректором цього навчального закладу.
Народився майбутній учений і педагог 16 вересня 1923 року у простій селянській родині поблизу Чигирина. Рятуючись від Голодомору, родина була змушена перебратися до Харкова. Дитинство і юність минали у робочому селищі при Харківському тракторному заводі. 1940 року, закінчивши з відзнакою середню школу, розумний і допитливий юнак вступив на російське відділення філологічного факультету Харківського університету імені В. Каразіна. Навчання перервала війна - 22 червня 1941 року Михайло склав останній екзамен за перший курс - з німецької мови. Далі - довгі чотири роки війни він пройшов воїном-артилеристом. Після Перемоги повернувся і продовжив навчання у рідному Харкові. Талановитий юнак блискуче закінчив навчання 1950 року і отримав рекомендацію до аспірантури. Три роки напруженої праці увінчалися захистом кандидатської дисертації.
З 1953 року життя і трудова діяльність М.Ф. Гетьманця нерозривно пов'язані з Харківським педагогічним інститутом, а нині - Харківським національним педагогічним університетом імені Г.С.Сковороди: 1955 - 1985 рр. - завідувач кафедри російської та зарубіжної літератури, 1956 - 1965 рр. - декан філологічного факультету, 1966 - 1970 рр. - ректор інституту, з 1990 р. - професор кафедри російської ьа світової літератури.
Наукові інтереси Михайла Федосійовича надзвичайно широкі. Енциклопедичні знання, феноменальна пам'ять, живий розум, глибокий аналітизм - усе це вирізняє професора Гетьманця серед колег і учнів. Проте є дві «пламенные страсти» у його науковій праці - життя і діяльність А.С. Макаренка, якому присвятив докторську дисертацію (1980) та шедевр давньоукраїнської літератури "Слово о полку Ігоревім", якому присвятив 5 монографій і понад 30 статей. Великий резонанс отримала книга "Тайна реки Каялы" (1982), яка вже тричі перевидавалася. Вперше в історії вивчення "Слова..." був організований кінний похід маршрутом князя Ігоря, який дозволив внести посутні уточнення у наукові концепції, висвітлити низку "темних місць". Було доведено, що справді в давнину існувала річка Каяла на території Слов'янського району Донецької області.
Ще однією важливою сторінкою наукової діяльності вченого стало літературне краєзнавство - у довіднику "Літературна Харківщина" (3 випуски) представлені статті про понад 500 діячів культури, значна кількість яких згадується вперше.
Плідна наукова діяльність ученого нерозривно пов'язана з педагогічною - за 60 років викладацької роботи підготовлені тисячі фахівців-словесників, які з вдячністю і глибокою пошаною згадують свого улюбленого Вчителя. Окрім того, створена наукова школа М.Ф. Гетьманця, який підготував 5 докторів і 16 кандидатів філологічних наук. Серед його учнів - І.С.Маслов, О.Г.Ткаченко, О.М.Ніколенко, В.І.Мацапура, О.В.Кеба, С.В.Ленська, С.В. Бесчотнікова та ін.
== Творчість ==
| |||