Словацьке національне повстання: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 74:
 
== Наслідки ==
Словацьке національне повстання не досягло своєї головної мети — усунення від влади пронацистського режиму Йозефа Тисо та відповідного виведення країни з числа військових союзників Третього Рейху. Хоча після повстання лояльна до правлячого режиму словацька армія [[де-факто]] припинила існувати і єдиною боєздатною одиницею збройних сил країни лишалася воєнізована поліція [[Глінкова гарда]], формально Словацька республіка залишалася воюючою стороною, і подальший прихід на її територію Червоної армії розглядався як захоплення території противника. Крім того, Словацька республіка значною мірою втратила навіть формальні ознаки незалежності, її землі потрапили під прямий контроль [[Вермахт]]у та [[Ваффен-СС|військ СС]]. На території країни почали активно діяти німецькі карательнікаральні [[айнзатцгрупи]], що проводили масові вбивства мирного населення, яке підозрювалося у наданні допомоги повстанцям та партизанам.
 
Організований спротив на теренах країни повністю перейшов у форму партизанської війни, причому діяльність партизанських загонів і з'єднань повністю контролювалася з СРСР. Тисячі словацьких солдатів та офіцерів, що брали участь у повстанні або підозрювалися у співпраці з повстанцями, були відправлені до [[Концентраційний табір|концентраційних таборів]] та знищені. Зокрема у [[Флоссенбюрґ (концентраційний табір)|концтаборі Флоссенбург]] було страчено військових керівників повстання [[Ян Голіан|Яна Голіана]] та [[Рудольф Вієст|Рудольфа Вієста]].
 
З військово-стратегічної точки зору Словацьке національне повстання певною мірою допомогло [[Червона армія|Червоній армії]] у просуванні на захід, оскільки існуваняіснування ще одного поля битви у власному тилу сковувало до 8 німецьких дивізій, які були саме у цей час конче потрібними для утримання фронту в Румунії, Угорщині та Польщі. До того ж, повстання прямо позбавило резерви Вермахту фактично усієївсієї словацької армії, на яку покладалися певні надії німецького командування. Недоступною для німецьких військових потреб протягом усього періоду повстання також залишалася транспортна інфраструктура Словаччини, що була вкрай необхідною для перекидання резервів, постачання фронту, а також виведення німецьких військ з [[Балкани|Балкан]], що саме починалося.
 
З політичної точки зору повстання мало декілька наслідків. З наближенням завершення [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] поставало питання повоєнного майбутнього Чехословаччини. ВУ загальних рисах воно було наперед визначене існуванням уряду Чехословаччини у вигнанні, який був визнаний усіма членами [[Антигітлерівська коаліція|Антигітлерівської коаліції]]. ВтімУтім невизначеним лишався розподіл політичних сил у майбутній відродженій Чехословаччині. У цьому контексті Словацьке національне повстання, якому передувала консолідація антифашистських сил країни, сприяло посиленню позицій комуністів, які стали однією з найбльшнайбільш потужних політичних сил у Чехословаччині. Цьому також сприяло й те, що з придушенням повстання організований спротив у Словаччині фактично повністю зосередився у контрольованому комуністами партизанському русі. В результаті [[Коаліція|коаліційний]] уряд повоєнної Чехословаччини мав потужну комуністичну складову, що врешті-решт ініціювала переворот 1948 року, в результаті якого країна приєдналася до соціалістичного табору.
 
== Історичні оцінки ==