Словацьке національне повстання: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 74:
== Наслідки ==
Словацьке національне повстання не досягло своєї головної мети — усунення від влади пронацистського режиму Йозефа Тисо та відповідного виведення країни з числа військових союзників Третього Рейху. Хоча після повстання лояльна до правлячого режиму словацька армія [[де-факто]] припинила існувати і єдиною боєздатною одиницею збройних сил країни лишалася воєнізована поліція [[Глінкова гарда]], формально Словацька республіка залишалася воюючою стороною, і подальший прихід на її територію Червоної армії розглядався як захоплення території противника. Крім того, Словацька республіка значною мірою втратила навіть формальні ознаки незалежності, її землі потрапили під прямий контроль [[Вермахт]]у та [[Ваффен-СС|військ СС]]. На території країни почали активно діяти німецькі
Організований спротив на теренах країни повністю перейшов у форму партизанської війни, причому діяльність партизанських загонів і з'єднань повністю контролювалася з СРСР. Тисячі словацьких солдатів та офіцерів, що брали участь у повстанні або підозрювалися у співпраці з повстанцями, були відправлені до [[Концентраційний табір|концентраційних таборів]] та знищені. Зокрема у [[Флоссенбюрґ (концентраційний табір)|концтаборі Флоссенбург]] було страчено військових керівників повстання [[Ян Голіан|Яна Голіана]] та [[Рудольф Вієст|Рудольфа Вієста]].
З військово-стратегічної точки зору Словацьке національне повстання певною мірою допомогло [[Червона армія|Червоній армії]] у просуванні на захід, оскільки
З політичної точки зору повстання мало декілька наслідків. З наближенням завершення [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] поставало питання повоєнного майбутнього Чехословаччини.
== Історичні оцінки ==
|