Вікіпедія

Грищенко Костянтин Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Посилання: оформлення
VRC888 (обговорення | внесок)
2 редагування
Немає опису редагування
Мітка: перше редагування
Рядок 45:
}}
 
'''ГрищенкоКостянтинІванович''' (англійською: Kostyantyn Gryshchenko; російською: КонстантинИвановичГрищенко) – український політик і дипломат. З часу здобуття Україною власної незалежності, Костянтин Грищенко послідовно займав ряд високих державних посад з повноваженнями від сфери контролю над озброєннями і регіональної безпеки до освіти і охорони здоров’я. У2012-2014 рр. –на посад іВіце-Прем’єр-міністра України, двічі призначався міністром закордонних справ України (у 2003-2005 рр. та 2010-2012 рр.), а також Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (у 2008-2010 рр.). Унікальна дипломатична кар'єра Костянтина Грищенка – він очолював дипломатичні представництва України в трьох ключових центрах світової політики: Брюселі (1998-2000 рр.), Вашингтоні (2000-2003 рр.) й Москві (2008-2010).
'''Гри́щенко Костя́нтин Іва́нович''' ({{н.}} [[28 жовтня]] [[1953]], [[Київ]]) — український державний діяч, [[дипломат]]. Віце-прем'єр-міністр України (2012–2014 рр.), [[міністр закордонних справ України]] (2003–2005 і 2010–2012 рр.), перший заступник Секретаря [[РНБО|Ради національної безпеки та оборони України]] (2008–2010 рр.), Глава [[Місія України при НАТО|Місії України при НАТО]] та Посол [[Україна|України]] в [[Бельгія|Бельгії]], [[Нідерланди|Нідерландах]] та [[Люксембург|Люксембурзі]] (1998–2000 рр.), в [[США]] (2000–2003 рр.) та РФ (2008–2010 рр.). Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, Перший ранг державного службовця.
Окрім високих державних посад в українському уряді, Костянтин Грищенко зробив вагомий особистий внесок у роботу авторитетних міжнародних інституцій, що опікуються широким спектром питань регіональної та міжнародної безпеки. У 1991 році–заступник Головного Інспектора з питань біологічної зброї Спеціальної комісії ООН в Іраку (ЮНСКОМ; англійською: UNSCOM). З 1995 по 1998 рр. –член Ради засновників Центру безпекової політики у Женеві (Швейцарія). З 1999 по 2003 рр. –член Консультативної ради Генерального Секретаря ООН з питань роззброєння. У 2003 році Костянтин Грищенко очолив цю Раду<ref>http://www.un.org/disarmament/HomePage/AdvisoryBoard/38th_Session/PDF/2002_Members.pdf</ref>. З 2000 по 2003 рр. дипломат входив до Комісії ООН з моніторингу, верифікації та інспекції (англійською: UNMOVIC) ref>http://www.un.org/depts/unmovic/new/documents/s-2000-207.pdf</ref>, а у 2003-2006 рр. був членом Ради керуючих «Трансатлантичного партнерства проти СНІДу».
Костянтин Грищенко має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України<ref> Указ Президента України від 7 серпня 1996 року N 645/96 "Про присвоєння К.Грищенку дипломатичного рангу Надзвичайного та Повноважного Посла України" http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/645/96</ref>..
 
== Освіта ==
У 1975&nbsp;р. Костянтин Грищенко закінчивЗакінчив з відзнакою [[Московський державний інститут міжнародних відносин]], спеціальність&nbsp;—(російською: МГИМО) у 1975 році за спеціальністю міжнародне право. Окрім рідних для нього української та російської мов, Костянтин Грищенко вільно володіє англійською та французькою мовами.
 
== Професійна діяльність ==▼
У 1976&nbsp;р.&nbsp;— Курси перекладачів [[ООН]]. Вільно володіє [[Англійська мова|англійською]] та [[Французька мова|французькою]] мовами.
У 1976-1980 рр. працював у Секретаріаті ООН у Нью-Йорку.
З 1981 до 1991 рр. обіймав дипломатичні посади різного рівня у Міністерстві закордонних справ СРСР. Після розпаду Радянського Союзу Костянтин Грищенко повернувся до Києва і розпочав роботу у Міністерстві закордонних справ незалежної України.
З 1995 до1998 рр. займав посаду заступника міністра закордонних справ України<ref> Указ Президента України від 09 березня 1995 № 196/95 «Про призначення К.Грищенка заступником Міністра закордонних справ України» http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/U196_95.html</ref>, займаючись проблематикою контролю над озброєннями, роззброєння, Європейської безпеки, СНД, відносин з Росією, а також розбудовою зовнішньої політики України на Близькому Сході, в Азії та Тихоокеанському регіоні. Костянтин Грищенко відіграв ключову роль в укладенні низки надважливих міжнародних угод, що були покликані зміцнити територіальну цілісність, безпеку і незалежність України. Саме в цей час ним було започатковано масштабну програму підготовки українських дипломатів у країнах Європейського Союзу і США. Більшість випускників програми займають достойне місце серед кращих дипломатів України сьогодення.
У 1998-2000 рр. Костянтин Грищенко – Посол України у Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, Глава Місії нашої країни при НАТО<ref>Указ Президента України від 10 серпня 1998 року №869/98 «Про призначення К.Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Бельгія та Главою Місії України при НАТО за сумісництвом». http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/869/98</ref> та Постійний Представник при Організаціїі з заборони хімічної зброї (англійською: OPCW) у м. Гаага (Нідерланди).
У 2000-2003 рр. його призначено Послом України у США<ref> Указ Президента України від 28 січня 2000 року N 107/2000 «Про призначення К.Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/107/2000 </ref>. 2001 року також обійняв посаду Посла нашої країни за сумісництвом у Антигуа та Барбуда.
З 2003 по 2005 рр. Костянтин Грищенко –на посаді міністра закордонних справ України<ref>Указ Президента України від 2 вересня 2003 року N 956/2003 «Про призначення К.Грищенка Міністром закордонних справ України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/956/2003 </ref>.
Будучи міністром закордонних справ, Костянтин Грищенко зосередив зусилля на Європейській інтеграції України, зміцненні зв’язків з Вашингтоном та налагодженні прагматичної взаємодії з Росією. У 2003 році він публічно виступив проти приєднання нашої країни до Єдиного Економічного Простору з Російською Федерацією, Казахстаном і Білоруссю. Дипломат, разом з низкою членів Уряду України, аргументував таку позицію тим, що таке рішення суперечило би Конституції України<ref>Виктор Ющенко: соглашение по ЕЭП — измена национальным интересам Украины// Зеркало недели. –27 мая 2005 http://gazeta.zn.ua/ARCHIVE/viktor_yuschenko_soglashenie_po_eep__izmena_natsionalnym_interesam_ukrainy.html </ref>.
У непростий час кризи в українсько-російських відносинах довкола коси Тузла у 2003 році, Костянтин Грищенко застосував усі наявні дипломатичні інструменти, щоб протистояти зазіханням Москви на українську територію та повернутись до більш звичного партнерського формату відносин з Російською Федерацією<ref>А.Миселюк. Киев и Москва не договорились о Тузле http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_3228000/3228727.stm</ref>.
У 2006-2007 рр. Костянтин Грищенко працював радником з питаньзовнішньої політики Прем’єр-міністра України<ref>Постанова Верховної Ради України від 11 жовтня 2006 р. N 1411 «Про призначення Грищенка К.І. радником Прем'єр-міністра України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1411-2006-%D0%BF</ref>.
Після дострокових виборів до Верховної Ради України у 2007 році, Костянтин Грищенко увійшов до складу опозиційного уряду України як тіньовий міністр закордонних справ.
У квітні 2008 року, на тлі поглиблення кризи у відносинах з Росією, Президент України В. Ющенко призначив Костянтина Грищенка Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України<ref>Указ Президента України від 15квітня 2008 року №355/2008 «Про призначення К.Грищенка Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/355/2008 </ref>, а у червні того ж року – Послом України у Російській Федерації<ref> Указ Президента України від 10 червня 2008 року № 531/2008 «Про призначення К. Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Російській Федерації» http://www.president.gov.ua/documents/7984.html</ref>. Водночас, він продовжував виконувати повноваження Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, що надавало йому особливого статусу у системі органів державної влади, що опікувалися відносинами нашої країни з Росією.
Основні погляди українського Посла у Москві Костянтина Грищенка були викладені у його статті під назвою: «Україна-Росія: держава і особистість», надрукованій в українському щотижневику «Дзеркало Тижня»:
«…джерело більшості конфліктів у відносинах України з Росією криється у одному простому факті: в усі роки після розпаду СРСР ми віддалялися одне від одного лише тому, що по-різному бачили свої майбутні цінності і розвиток, хоча при цьому мали величезну кількість спільних інтересів. Розуміння і сприйняття цих об’єктивних відмінностей має запобігти тій ситуації, коли Київ або Москва намагаються повчати одне одного, чи нав’язувати партнеру власну модель розвитку як єдину правильну» <ref> Константин Грищенко. Украина–Россия: человек и государство// ЗеркалоНедели. –6 ноября 2009 / http://gazeta.zn.ua/POLITICS/ukraina__rossiya_chelovek_i_gosudarstvo.html</ref>.
Приймаючи участь у теледебатах з Дмитром Рогозіним (тогочасним Послом Росії при НАТО), Костянтин Грищенко заявив про використання Російською Федерацією некоректної ідеології для характеристики відносин з Києвом. Він наголошував на необхідності постійного обговорення непростих питань відносин з Росією з метою їх вирішення та укладення відповідних угод, які мають виконуватись обома сторонами. Це, на його думку, було набагато раціональніше за загострення існуючих проблем і створення нових. Відповідаючи на питання про приєднання України до НАТО Костянтин Грищенко заявив, що не бачить в осяжній перспективі можливості членства, проте підкреслив, що таке рішення буде ухвалювати не Москва, Брюссель чи Вашингтон, а виключно народ України на референдумі<ref>http://www.youtube.com/watch?v=82rwHPbntL0</ref>.
Після президентських виборів у 2010&nbsp;р. року, Костянтин Грищенко вдруге призначенийпризначається Міністромміністром закордонних справ України<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1969-17Постанова ПВерховної ОРади СУкраїни Твід А11 Нберезня О2010року ВN А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ1969-VI «Про призначення Грищенка К.І. Міністром закордонних справ України» від 11 березня 2010 року N http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1969-VI“]17 </ref>. ▼
Вже навесні 2010 року Костянтин Грищенко розпочав непросту роботу із нейтралізації небезпечних тенденцій у відносинах з Росією. Він проводив прагматичну політику, в основі якої лежали національні інтереси України, прибираючи емоційну та ідеологічну складову відносин. Натомість, було зроблено акцент на тих напрямах співробітництва з Росією, де взаємодія приносила сторонам більшу вигоду, ніж конфлікт. Це дозволило вдвічі збільшити експорт України на російський ринок та розпочати історичний процес демаркації кордону з Росією у Криму. Покращення у відносинах з Москвою дозволило значно послабити адміністративний та поліцейський тиск на мільйони громадян України та заробітчан, які проживають у Росії. Нормалізація українсько-російських відносин спонукала обережних європейців до більш рішучих кроків в укладанні Угоди про асоціацію з Україною.
Іншим важливим напрямом зовнішньої політики Костянтина Грищенка було усунення візових бар’єрів для українців. Під керівництвом Міністра лише за два роки українським дипломатам вдалося домовитися про безвізовий режим з Ізраїлем<ref>http://news.liga.net/ua/news/old/519434-mzs-nagadu-ukra-ntsyam-pro-bezv-zoviy-rezhim-z-zra-lem.htm</ref>, Туреччиною<ref>http://tyzhden.ua/News/48540</ref>, Бразилією<ref>http://zik.ua/ua/news/2011/12/30/326681</ref> та Аргентиною<ref>http://tsn.ua/svit/ukrayina-i-argentina-domovilisya-pro-bezvizoviy-rezhim.html</ref>.
Сам Костянтин Грищенко описав тогочасну зовнішню політику України так:
«Європейська політика України має бути пріоритетом, проте реалізовуватись прагматично. Цілком зрозуміло, що сучасна Україна – держава з європейським покликанням, та наш шлях до Європи буде дещо відрізнятись від шляху нових країн-членів ЄС. Це буде шлях внутрішніх трансформацій згідно європейських норм та у стратегічному партнерстві з ЄС і Росією. Проте ми також прагнемо розвитку взаємодії з регіонами світу, де спостерігаємо бурхливий економічний розвиток, прагнення до взаємодії з Україною та повагу до її національних прагнень» <ref>К.Грищенко. Стратегическое равновесие как шанс Украины в многополярном мире// Зеркалонедели. Украина. –№9. –9 марта 2012 / http://gazeta.zn.ua/POLITICS/strategicheskoe_ravnovesie_kak_shans_ukrainy_v_mnogopolyarnom_mire.html</ref>.
 
У цей період вдалося завершити переговори з ЄС щодо Угоди про асоціацію (2012 рік) та остаточно узгодити План безвізового режиму з Європою. Особливого значення було надано економічній дипломатії. Відокремлені раніше і вкрай неефективні торговельні місії були повністю інтегровані у структури посольств, а при самому МЗС було створено Раду експортерів для просування українських товарів і компаній на міжнародних ринках.
▲== Професійна діяльність ==
У грудні 2012 року Костянтина Грищенка було призначено Віце-Прем’єр-міністром України<ref>Указ Президента України від 24 грудня 2012 року № 751/2012 «Про призначення К.Грищенка Віце-прем'єр-міністром України» http://www.president.gov.ua/documents/15262.html</ref>. Він отримав унікальну нагоду використати багаторічний міжнародний досвід для вирішення внутрішніх соціальних проблем в Україні. До його компетенції входили освіта і наука, охорона здоров’я, культура, молодь і спорт.
У 1976–1980&nbsp;рр.&nbsp;— співробітник Секретаріату ООН у [[Нью-Йорк]]у. З 1981 до кінця 1991&nbsp;р. обіймав різні дипломатичні посади у Міністерстві закордонних справ СРСР.
На цій посаді Костянтин Грищенко зосередив увагу на посиленні державного нагляду за якістю ліків<ref>Константин Грищенко: «В фармацевтическом бизнесе огромная морально-этическая составляющая. Кто этого не понимает, рано или поздно выйдет из игры»// Факты и комментарии/ http://fakty.ua/170114-Kostyantyn-gricshenko-v-farmacevticheskom-biznese-ogromnaya-moralno-eticheskaya-sostavlyayucshaya-kto-etogo-ne-ponimaet-rano-ili-pozdno-vyjdet-iz-igry</ref>. У 2013 році Україна перейшла на стандарти ЄС у виробництві ліків, зокрема стандартів Належної виробничої практики (НВП) та Доцільної практики розподілу (ДПР) ліків. Україна першою ратифікувала Конвенцію Ради Європи «Про протидію фальсифікації лікарських засобів та аналогічних злочинів, що несуть загрозу громадському здоров’ю» та вперше на пострадянському просторі запровадила кримінальну відповідальність за підробку лікарських препаратів. Була значно спрощена процедура надання знеболювальних ліків терміновим хворим. Особливого значення Костянтин Грищенко надавав спрощенню доступу до медичної допомоги у національних масштабах, а також прийняттю Проекту загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ/СНІД на 2014-2018 рр<ref>К. Грищенко назвав основні здобутки галузі охорони здоров'я за 2013 рік http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=246941677</ref>.
В якості Віце-Прем’єр-міністра, Костянтин Грищенко неодноразово докладав зусиль до захисту інтересів громадян України у непростих ситуаціях. У липні 2013 року, під час вкрай складної поїздки до Лівії, дипломат забезпечив звільнення 19 українців з полону бойовиків у м. Бенгазі<ref>Лівійці звільнили 19 українських моряків із судна Етель http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/1597595-livijci-zvilnili-19-ukrayinskih-moryakiv-iz-sudna-etel</ref>.
27 лютого 2014 року Костянтин Грищенко пішов з посади Віце-Прем’єр-міністра України<ref>Постанова Верховної Ради України від 27 лютого 2014 року № 801-VII «Про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/801-18</ref>.
У квітні 2015 року Костянтин Грищенко увійшов до складу опозиційного уряду України як тіньовий міністр закордонних справ<ref>Опозиційний Кабінет міністрів http://opposition.org.ua/uk/opozicijnij-kabinet-ministriv.html</ref>. Опозиційний уряд працює над розробкою альтернативного бачення розвитку України, яке змогло б забезпечити вирішення глибокої політичної, економічної та безпекової кризи, що загрожує самому існуванню української нації. У сфері зовнішньої політики необхідно сформувати нове бачення зміцнення незалежності та відновлення територіальної цілісності України, запропонувати реалістичні підходи для зупинення військового протистояння та зародження політичного діалогу на Сході України. Потрібно відновити економічну дипломатію як інструмент поновлення активних позицій України у міжнародній торгівлі. Українська дипломатична служба має стати інструментом досягнення наших національних цілей і прагнень.
 
== Нагороди та відзнаки == ▼
Після відновлення незалежності України повернувся до Києва та розпочав роботу в [[МЗС України]], де послідовно призначався на посади від радника до міністра.
 
Костянтин Грищенко є Повним Кавалером Ордену України «За заслуги»(І<ref>Указ Президента України від 28 жовтня 2013 року "Про нагородження К. Грищенка орденом "За заслуги" http://president.gov.ua/documents/16156.html </ref>, ІІ<ref>Указ Президента України від 29 жовтня 2003 року N 1229/2003 "Про нагородження К. Грищенка орденом "За заслуги" http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1229/2003 </ref>, ІІІ ступенів), також відзначений Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України. Отримав найвищу цивільну нагороду Франції – Орден Почесного легіону. Його було також нагороджено орденами та почесними відзнаками інших іноземних держав.
У 1995–1998&nbsp;рр.&nbsp;— заступник Міністра закордонних справ України. Відповідав за питання контролю над озброєнням, європейської безпеки, співпраці в рамках СНД, відносини з Росією, країнами Близького і Середнього Сходу, Азії, Африки та Тихоокеанського регіону. Очолював делегації України на переговорах з ряду принципово важливих для держави питань. Був заступником Голови Урядової комісії з політики експортного контролю. У цей період ініціював направлення новопризначених співробітників МЗС на навчання до США та Європи, що дозволило підготувати якісні кадри для міністерства.
 
==Родинне життя та хобі==
З 1998 по 2000&nbsp;рр.&nbsp;— Глава Місії України при НАТО, Посол України в Бельгії, Нідерландах та Люксембурзі<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/869/98 Указ Президента України «Про призначення К.Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Бельгія та Главою Місії України при НАТО за сумісництвом» від 10 серпня 1998 року №869/98“]</ref>. В якості Глави місії при НАТО підтримував зміцнення взаємодії України з Альянсом та активне використання його можливостей для реформування оборонного сектору України. Водночас, під час операції НАТО в Югославії 1999&nbsp;р. послідовно виступав проти застосування збройної сили та визнання незалежності Косово.
 
У січні 2000&nbsp;р. Костянтин Грищенко був призначений Послом України у [[США|Сполучених Штатах]]<ref>[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/107/2000 Указ Президента України «Про призначення К. Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки» від 28 січня 2000 року N 107/2000“]</ref> і у 2001&nbsp;р. Послом у [[Антигуа]] та [[Барбуда]] за сумісництвом<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/888/2001 Указ Президента України «Про призначення К. Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Антигуа і Барбуда за сумісництвом» від 24 вересня 2001 року N 888/2001“]</ref>.
У особистій якості брав участь у роботі низки авторитетних міжнародних структур: у 1991&nbsp;р.&nbsp;— заступник Головного інспектора першої інспекції ООН з питань біологічної зброї в [[Ірак]]у; в 1995–1998&nbsp;рр.&nbsp;— член Ради засновників Женевського центру політики у галузі безпеки; у 1999–2003&nbsp;рр.&nbsp;— член Дорадчої ради з питань роззброєння при Генеральному секретареві ООН (у 2003&nbsp;р.&nbsp;— Голова Ради)<ref>[http://www.un.org/disarmament/HomePage/AdvisoryBoard/38th_Session/PDF/2002_Members.pdf http://www.un.org/disarmament/HomePage/AdvisoryBoard/38th_Session/PDF/2002_Members.pdf“]</ref>; в 2000–2003&nbsp;рр.&nbsp;— член Колегії уповноважених при Комісії за спостереженням, контролем та інспекціями в Іраку (ЮНМОВІК)<ref>[http://www.un.org/depts/unmovic/new/documents/s-2000-207.pdf http://www.un.org/depts/unmovic/new/documents/s-2000-207.pdf“]</ref>.
 
У 2003–2005&nbsp;рр.&nbsp;— [[Міністр закордонних справ України]]<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/956/2003 Указ Президента України «Про призначення К. Грищенка Міністром закордонних справ України» від 2 вересня 2003 року N 956/2003“]</ref>. На міністерському посту послідовно дотримувався курсу на європейську інтеграцію України та зміцнення відносин з [[Вашингтон]]ом з одночасним розвитком прагматичного співробітництва з Росією.
 
Політична позиція Грищенка яскраво проявилися у 2003&nbsp;р. під час дискусії щодо участі України у створенні Єдиного економічного простору з [[Росія|Росією]], [[Казахстан]]ом та [[Білорусь|Білоруссю]]. Саме тоді він публічно виступив проти підписання Україною угоди про створення Єдиного Економічного Простору, вважаючи, що її положення суперечили [[Конституція України|Конституції України]]<ref>[http://gazeta.zn.ua/ARCHIVE/viktor_yuschenko_soglashenie_po_eep__izmena_natsionalnym_interesam_ukrainy.html Виктор Ющенко: соглашение по ЕЭП — измена национальным интересам Украины // Зеркало недели. – 27 мая 2005 “]</ref>.
Під час українського-російської кризи довкола острова [[Тузла]] в [[Керченська протока|Керченській протоці]] у 2003&nbsp;р. жорстко виступав проти зазіхань на територіальну цілісність України та задіяв усі дипломатичні механізми для мирного врегулювання ситуації<ref>[http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_3228000/3228727.stm А.Миселюк. Киев и Москва не договорились о Тузле “]</ref>.
 
У 2006–2007&nbsp;рр. був радником Прем'єр-міністра з зовнішньополітичних питань.
В червні 2008&nbsp;р. Президент України [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]], на тлі глибокої політичної кризи в українсько-російських відносинах, призначає Грищенка Послом у Російській Федерації<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/531/2008 Указ Президента України «Про призначення К.Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Російській Федерації» від 10 червня 2008 року №531/2008“]</ref>. При цьому Костянтин Іванович зберігає за собою посаду Першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/355/2008 Указ Президента України «Про призначення К.Грищенка Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України» від 15 квітня 2008 року №355/2008“]</ref>, що дає йому особливий статус у владній системі України.
 
Основне кредо українського Посла в Москві було висловлене у його програмній статті «Україна&nbsp;— Росія: людина і держава» в українському тижневику «Дзеркало тижня»: «… коріння багатьох конфліктів та протиріч в українсько-російських відносинах криються в одному, раніше не для всіх очевидному факті: за роки після розпаду СРСР, ми, зберігаючи багато спільних інтересів, почали сильно відрізнятися один від одного і за моделлю суспільного розвитку, і за світоглядом…Усвідомлення цих об'єктивних відмінностей повинно утримувати і Москву, і [[Київ]] від спроб повчати один одного, намірів нав'язувати сусіду свою модель як єдино вірну»<ref>[http://gazeta.zn.ua/POLITICS/ukraina__rossiya_chelovek_i_gosudarstvo.html Константин Грищенко. Украина – Россия: человек и государство // Зеркало Недели. – 6 ноября 2009“]</ref>.
 
Яскравим проявом позиції Посла були його висловлювання під час теле-поєдинку з [[Рогозін Дмитро Олегович|Дмитром Рогозіним]]. Зокрема, Грищенко заявив, що в Росії нав'язується неприйнятна ідеологія для нормальних українсько-російських відносин. На його думку, питання треба вирішувати, обговорювати і визначати конкретні кроки щодо вирішення основних проблем, а не створювати базу для майбутніх конфліктів, нагнітаючи теми протиріч. Також на питання про можливе приєднання України до [[НАТО]] він відповів, що напрям зовнішньополітичного руху України має обиратися волею українського народу, а не нав'язуватися Москвою, [[Вашингтон]]ом, чи [[Брюссель|Брюсселем]]»<ref>[http://www.youtube.com/watch?v=82rwHPbntL0 http://www.youtube.com/watch?v=82rwHPbntL0“]</ref>.
 
▲Після президентських виборів у 2010&nbsp;р. вдруге призначений Міністром закордонних справ<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1969-17 П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про призначення Грищенка К.І. Міністром закордонних справ України» від 11 березня 2010 року N 1969-VI“]</ref>.
 
Зовнішньополітичну концепцію своєї другої каденції він формулює як «політику стратегічної рівноваги» і пояснює її так: «Європейська політика України повинна зберегти свій пріоритетний статус, але стати більш приземленою, прагматичною… Потрібне розуміння того, що Україна може мати європейську мету, але в умовах нової міжнародної реальності шлях до цієї мети буде дещо іншим, ніж у нових країн-членів ЄС. Це буде шлях внутрішньої трансформації за європейськими критеріями, у стратегічному партнерстві з [[ЄС]] і Росією, але і за рахунок розвитку відносин з тими регіонами світу, де спостерігається позитивна динаміка розвитку, жива зацікавленість у співробітництві з Україною та повага до її стремлінь»<ref>[http://gazeta.zn.ua/POLITICS/strategicheskoe_ravnovesie_kak_shans_ukrainy_v_mnogopolyarnom_mire.html К.Грищенко. Стратегическое равновесие как шанс Украины в многополярном мире // Зеркало недели. Украина. – №9. – 9 марта 2012“]</ref>.
 
У цей період МЗС забезпечило завершення переговорів і парафування Угоди про асоціацію та підготувало до схвалення План дій щодо запровадження безвізового режиму з ЄС.
В Міністерстві була проведенна принципова реформа економічної дипломатії: торговельно-економічні місії України за кордоном вперше в історії України були виведені з-під підпорядкування Міністерства економіки і перетворені на економічні відділи посольств. При МЗС була створена Рада експортерів для більш ефективного захисту та просування інтересів вітчизняних експортерів на зарубіжних ринках.
 
Особлива увага приділялася захисту українських свіввідчизників за кордоном, свідченням чого стала ефективно організована і проведена безпрецедента для України масштабна евакуація громадян з [[Лівія|Лівії]], [[Сірія|Сирії]] та [[Японія|Японії]].
 
24 грудня 2012 року призначений Віце-прем'єр-міністром України<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/751/2012 Указ Президента України «Про призначення К.Грищенка Віце-прем’єр-міністром України» від 24 грудня 2012 року №751/2012“]</ref>. Він став першим в історії України главою МЗС, який отримав можливість вийти за рамки зовнішньополітичного порядку денного і застосувати набутий міжнародний досвід для вирішення більш широкого спектру питань державного розвитку. Новий портфель включав питання освіти та науки, охорони здоров'я, культури, молоді та спорту.
 
Серед результатів його роботи на цій посаді можна виділити суттєвий прогрес у реформуванні механізму контролю за якістю ліків на українському ринку<ref>[http://fakty.ua/170114-konstantin-gricshenko-v-farmacevticheskom-biznese-ogromnaya-moralno-eticheskaya-sostavlyayucshaya-kto-etogo-ne-ponimaet-rano-ili-pozdno-vyjdet-iz-igry Константин Грищенко: «В фармацевтическом бизнесе огромная морально-этическая составляющая. Кто этого не понимает, рано или поздно выйдет из игры» // Факты и комментарии /“]</ref>, зокрема, у 2013 році були імплементовані стандарти ЄС у сфері обігу лікарських засобів (вимоги належної виробничої практики (GMP) та належної практики дистрибуції (GDP) ліків). Україна стала першою державою, яка ратифікувала Конвенцію Ради Європи з протидії фальсифікації лікарських засобів та аналогічним злочинам, що несуть загрозу суспільному здоров'ю&nbsp;— Конвенцію Медікрайм. Крім того, Україна стала першою країною на пострадянському просторі, що ввела кримінальну відповідальність за фальсифікацію ліків. Також було вжито серйозних кроків для полегшення доступу до знеболюючих лікарських засобів. Велика увага приділялася збільшенню доступності медичного обслуговування (розбудова мережі закладів первинної ланки та реформування системи екстреної медицини). Окремо слід виділити прийняття проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ на 2014–2018 роки<ref>[http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=246941677 К. Грищенко назвав основні здобутки галузі охорони здоров'я за 2013 рік“]</ref>, що в українських реаліях захворюваності стало критично необхідним кроком.
 
Під керівництвом Грищенка були успішно підготовлені святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі та 200-ліття Тараса Шевченка, а також проведена фінальна частина дитячого пісенного конкурсу «[[Євробачення 2013]]».
 
Позитивним сигналом стала активізація взаємодії між ІТ-компаніями та українськими ВНЗ, що готують фахівців для них. Велика увага приділялась співробітництву українських ВНЗ з зарубіжними колегами та технічній забезпеченості навчання школярів усіх вікових груп.
 
У 2013&nbsp;р. Костянтин Грищенко підписав угоду про асоційоване членство з Європейською організацією ядерних досліджень (CERN)<ref>[http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/article?art_id=246733776&cat_id=244843950 К. Грищенко: Ассоциированное членство Украины в CERN откроет широкие возможности для исследований украинских ученых“]</ref>, що є значним інтеграційним кроком для української науки.
 
У квітні 2013 року виступив перед школярами з різних міст України за допомогою відеоконференції на відкритому уроці, де наголосив на важливості серйозного ставлення до вибору вищого навчального закладу.<ref>[http://www.dekom.com.ua/news/dekom-openlesson-grischenko-2013.html Костянтин Грищенко взяв участь у проведенні відкритого уроку у форматі відеоконференції - DEKOM]</ref>
 
Будучи Віце-прем'єр-міністром продовжував захищати інтереси українців за кордоном. Так, у липні 2013&nbsp;р. Грищенко здійснив візит до Лівії, де йому вдалося домогтися звільнення 19 громадян України&nbsp;— членів екіпажу затриманного судна «Етель»<ref>[http://www.finanso.net/news/5440-zahvachennoe-v-livii-sudno-etel-s-19-ukraincami-na-bortu-pokinulo-port-bengazi.html Захваченное в Ливии судно Etel с 19 украинцами на борту покинуло порт Бенгази“]</ref>.
 
27 лютого 2014&nbsp;р. залишив посаду у зв'язку з відставкою Кабінету Міністрів України.
 
== Сім'я та захоплення ==
Батько&nbsp;— [[Грищенко Іван Филимонович]], ветеран війни 1941–1945&nbsp;рр., український дипломат. Був Постійним представником УРСР при Відділенні ООН та інших міжнародних організацій у Женеві. Мати&nbsp;— Нонна Миколаївна Грищенко, біолог, працювала судебно-медичним експертом.
У 1974&nbsp;р. Костянтин Грищенко одружився на Наталії Грищенко. У нього є донька Оксана Грищенко і двоє онуків&nbsp;— Соломія та Филимон.
Молодший брат Дмитро керує успішною юридичною фірмою «Грищенко та партнери».
 
Захоплення: історія, риболовля, прогулянки на велосипеді, стрільба з арбалету.
 
▲== Нагороди та відзнаки ==
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] I&nbsp;ст. ([[28 жовтня]] [[2013]])&nbsp;— ''за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурно-освітній розвиток країни, піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм''<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/16156.html Указ Президента України №&nbsp;584/2013 від 28 жовтня 2013 року «Про нагородження К.Грищенка орденом „За заслуги“»]</ref>
* Нагороджений орденами «[[Орден «За заслуги» (Україна)|За заслуги]]» ІІІ (1998) та ІІ ступеня (2003), Почесними грамотами [[КМУ|Кабінету Міністрів України]] (2001, 2003) та [[ВРУ|Верховної Ради України]], нагородами іноземних держав.
 
Одружився з Наталією Грищенко у 1974 році. Має доньку Оксану та двох онуків. Захоплення: історія, риболовля, прогулянки на велосипеді.
== Примітки ==
{{reflist}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Грищенко_Костянтин_Іванович