Церква святого Миколая (Сокаль): відмінності між версіями

|підпис = Церква Святого Миколи ззі сторони апсиди

|архітектор =

|інженер =

|скульптор =

|замовник =

|дата_початку_спорудження = початок XVI  ст.

|дата_закінчення_спорудження =

|дата_зруйнування =

|дата_відбудови = 1694, 1971-19741971–1974

|адреса = [[Львівська область]] [[Сокаль]] Міський парк, площа Січових Стрільців

'''Церква Святого Миколи''' — розташованасакральна споруда у районному центрі [[Сокаль]] [[Львівська область|Львівської області]]. Вона занесена до Реєстру пам'яток України національного значення за охоронним номером 489/0 (ID 46-248-0005).

Сокаль було вперше документально згадано [[1377]] року, а [[1424]] йому було надано [[Магдебурзьке право|міське право]]. З тих найдавніших часів у місті існувала церква Пречистої Діви Марії і при ній існувала [[парафія]].

Внаслідок [[Татари|татарського]] погрому [[1519]]-го і перенесення міста на інший бік [[Буг]]у було збудовано дерев'яну церкву Пречистої Діви Марії з дзвіницею, а біля них на початку XVI  ст. вимурували тридільну церкву Св. Миколи. Їх обвели спільним монастирським муром. Церкви існували поряд до [[1821]], коли церкву Пречистої Діви Марії знищив вогонь. Під час візитації за розпорядженням [[холм]]ського [[єпископ]]а [[Пилип (Володкович)|Пилипа Володковича]] [[12 березня]] [[1749]] зафіксували добрий стан її зрубів, дахів. Вона мала б відноситись до [[монастир]]я [[Василіяни|василіян]], що, вірогідно, існував у Сокалі у [[1567]]-–[[1691]] роках.

У церкві Святого Миколи [[27 березня]] [[1594]] проходила нарада православних [[єпископ]]ів [[Україна|України]], де прийняли рішення про необхідність унії з [[РКЦ]]. Після зайняттязахоплення [[Московське царство|московським]] військом [[Київ|Києва]], захоплення [[Вільнюс|Вільна]] [[Митрополит Київський|Київський митрополит]] [[Гавриїл (Коленда)|Гавриїл Коленда]] перебрався до сокальського монастиря василіан, не маючи можливості закласти свій осередок у [[Львів|Львові]]. [[Нунцій]] [[кардинал]] Марасконті зазначав, що Коленда призначив [[архімандрит]]а монастиря Василія. При поверненні з коронації [[Міхал Корибут Вишневецький|МихайлаМіхала Вишневецького]] у [[Краків|Кракові]] Г. Коленда 12 [[Листопад|12 листопада]] [[1669]] надіслав до монастиря ікону св. Миколи, що перебуває донині у головному вівтарі. Церкву відновлювали після пожеж [[1613]], [[1677]], а [[1694]] реставрували. Вірогідно, спочатку церква була одноверхою і лише у XVIII  ст. встановили барокове купольне завершення над основними об'ємами і криласами.

У акті візитації [[1731]] зазначено, що церкву при будівництві перекрили [[склепіння]]м, але лише недавно її було прикрашено високою банею і новим дахом. Інтер'єр був розписаний впродовж [[1752]]-–[[1756]] років. Автором розписів, можливо, був відомий [[львів]]ський художник [[Станіслав Строїнський]]. Розпис церкви, можливо, був повязанийпов'язаний з тим, що [[1754]] вперше парохом став не [[ієромонах]], а єпархіальний [[Священик|священик]] о. Стефан Оролевський, що свідчило про перехід церкви під управління світського духовенства. Наступне значне оновлення церкви провів [[парох]] о. Іван Ціпановський. За час перебування у [[Парафія|парафії]] ([[1853]]-–[[1877]]) він встановив новий [[іконостас]], бокові престоли і наказав наново розписати церкву. У 1890-х роках до південної стіни [[Нартекс|притвору]] прибудували [[Каплиця|каплицю]].

Церкву відновили [[1927]] згідно діючих тоді правил консервації архітектурних пам'яток. Тоді було виконано значний обсяг будівельних робіт. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[1941]] згорів дах притвору, ганок головного входу, купол над навою, ліхтар пошкодив вогонь. Ремонт провели [[1942]], встановивши нові дахи. Після війни частина Сокаля потрапила до складу [[ПНР]], а [[1951]] [[СРСР]]. У цей період храм був закритий і [[1959]] переданий під склад геологорозвідки. Тоді у [[Вересень|вересні]] церква була обстежена реставратором [[Старосольський Ігор Володимирович|Ігорем Старосольським]]. На [[1970]] у храмі було знищено чи пошкоджено усі дерев'яні конструкції дахів, замоклі стіни пронизували числені тріщини. На основі обстежень 1959 було розроблено проект реставрації, виконаний впродовж [[1971]]-–[[1974]] років. Було розібрано добудовано до притвору каплицю. Після реставрації у будівлі церкви відкрили музей.

Оборонна церква отримала мури товщиною 2,4 [[м]]. До майже квадратної [[Нава|нави]] прибудовано квадратний [[Нартекс|притвор]] і напівкруглу [[Апсида|апсиду]] з двома невеликими [[крилас]]ами, перекритими [[конха]]ми, до яких ведуть низькі арочні проходи. Кожен наступний об'єм піднятий на одну чи декілька сходинок відносно попереднього. Центральний кубічний об'єм нави перекритий напівсферичним склепінням на підпружних арках, [[тромп]]ах і перекритий приплюснутою банею з [[Ліхтар (архітектура)|ліхтарем]] на низькому барабані, що встановлена низькому чотирисхилому дашку. Схожим чином банями з сліпими ліхтарями перекриті апсида, бічні об'єми. Притвор посилено двома потужними контрфорсами, перекрито півциркульним склепінням з розпалубками і покрито дахом з заломом і [[Маківка (архітектура)|маківкою]]. Аскетичні об'єми дещо оживлює спрощений [[антаблемент]] з півваликом на місці [[Архітрав|архітраву]], членованим [[Лізена|лопатками]] [[фриз]]ом, розкріпованого [[карниз]]у з незначним виносом. Інтер'єр декоровано попід куполами профільованими карнизами. У наві фриз декоровано [[ренесанс]]ними [[розетка]]ми. З нави сходи ведуть на [[хори]].

* "«Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР"» Т.3 стор. 203-204203–204

* Пам’яткиПам'ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання; За ред. А.  П.  Мардера та В.  В.  Вечерського. – — Київ, 2000.

* Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація 12, Львів 2002 ISBN 966-95066-4-9 стор. 200-203200–203