Травневі заворушення 1968 року: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Після «травня»: Абсолютно ненаукові, суб'єктивні оцінки без посилань.
Немає опису редагування
Рядок 7:
 
== Ідеологічне підґрунтя ==
Учасники подій «Червоного травня» 1968 року сповідували різні, часом абсолютно протилежні ідеї <ref>[http://andrmin1975chernivtsi.eto-ya.com/files/2011/02/nvidgu_2008_25_8.pdf Мінаєв А.В. Ідеологія молодіжного протесту в країнах Західної Європи та США (друга половина 60-х рр. ХХ ст.)]</ref>: [[Марксизм-ленінізм|марксизму-ленінізму]] (крайній [[марксизм]], коли передбачається повалення капіталістичного ладу і побудова комуністичного суспільства, опір на пролетаріат), [[маоїзм]]у (відгалуження марксизму, побудований на основі марксизму-ленінізму, опір на селянство), [[анархізм]]у (передбачає знищення державної влади), [[троцькізм]]у (відгалуження марксизму, передбачає [[Перманентна революція|перманенту революцію]] (невпинна і безперервна революція до остаточної перемоги)), антиавторитаризму (зародився саме під час «Червоного травня», виступ проти авторитаризму&nbsp;— зосередження влади в руках однієї чи кількох осіб), [[елітаризм]]у (передбачає вищість еліти («тих, хто повчає») над масою («тими, кого повчають»)), [[гедонізм]]у (передбачає життя заради задоволення) та [[технократизм]]у (передбачає зосередження влади в руках науково-технічних спеціалістів).
 
Через те, що протестуючі сповідували комуністичні, соціалістичні ідеї, використовувався червоний прапор, події отримали відповідну назву, бо символом комуністичного ладу є саме червоний колір.
Рядок 21:
=== Чому ж виник «травень» ===
[[Файл:May 68 poster 1.png|thumb|Постер травня 1968: «Будь молодим і заткни пельку», з карикатурним силуетом [[Шарль де Голль|Генерала де Голля]]]]
Патрік Ромпан дає три можливі підходи для пояснення «Травня 1968». По-перше: це період, коли розіграється три кризи: студентська, соціальна і політична. По-друге, з соціологічної точки зору, 1968 рік є епіцентром соціально-культурних змін, які тривали кілька років&nbsp;— з кінця алжирської війни до першої нафтової кризи (1962–1973&nbsp;рр.). І третій підхід, політичний, «червоного забарвлення»: він збігається з періодом війни у [[В'єтнам]]і (1965–1975&nbsp;рр.) та масовими протестами в багатьох країнах світу <ref>[http://andrmin1975chernivtsi.eto-ya.com/files/2012/01/minaew_molprotest60.pdf Мінаєв А.В. Молодіжний протест 60-х років ХХ ст. в країнах Західної Європи: витоки та суть]</ref>.
 
Ще з 1967 року було видно, що невдоволення серед студентів почало стрімко зростати, яких не влаштовувала жорстка дисципліна в студмістечках, вищість професорів, застарілість вищої школи. 75% студентів не складали випускних іспитів, щороку число безробітньої молоді зростало. Їх це не влаштовувало, бажання більшої свободи дій наростало... Покотилася хвиля студентських мітингів, серед яких мале місце і зібрання в пам'ять [[Ернесто Че Гевара|Че Гевари]], також вони вдавалися й до інших форм протесту, наприклад, відмовилися здавати іспит з психології через так звану «потворну примітивність» курсу.