Тутковський Павло Аполлонович: відмінності між версіями

| ім'я = Павло Аполлонович Тутковський

| ім'я_мовою_оригінала =

| зображення_розмір = 230пкс

| зображення_підпис = Павло Тутковський

 

По закінченні навчання Феофілактов рекомендував Тутковського на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 по 1895 роки. Це дає йому змогу утримувати свою велику сім'ю, допомагати батькові. Тринадцять років в університеті не пройшли марно. Павло Аполлонович зріс і сформувався як спеціаліст. За дорученням [[Київське товариство природознавців|Київського товариства природознавців]] Тутковський з 1884 по 1902 рік проводить геологічні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас він вивчає [[підземні води]] України і [[1895]] року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе [[Артезіанські води|артезіанською водою]]. В 1883 році Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом — дійсним членом [[Петербурзьке мінералогічне товариство|Петербурзького мінералогічного товариства]], членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в [[Брюссель|Брюсселі]], почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при [[Московський університет|Московському університеті]].

В [[1904]] році П. А. Тутковський прийняв пропозицію куратора Київського навчального округу і став інспектором народних училищ [[Луцький повіт (Російська імперія)|Луцького повіту]] [[Волинська губернія|Волинської губернії]]. В [[Луцьк]]у він продовжує польові роботи, розпочаті ще в 1900 році як позаштатний працівник геологічного комітету. Проводив геологічні дослідження вздовж залізниці Київ — Ковель, що тоді проектувалася. В 1909 році він з усією родиною переїздить до [[Житомир]]а, де призначається директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував і спостерігав природу улюбленої [[Волинь|Волині]]. У Житомирі він прожив 9 років. І цей період його життя був пов'язаний з [[Товариство дослідників Волині|Товариством дослідників Волині]]. Найпродуктивнішими для П. Тутковського були 1906–1915 роки, коли він дуже багато працював у Товаристві. З 1909 року Товариство дослідників Волині регулярно публікує його праці. 2 жовтня 1910 року Товариство обирає Павла Тутковського віце-головою, тобто фактичним керівником. Особливе місце в колі краєзнавчих інтересів посідала унікальна пам'ятка поліської природи [[Словечансько-Овруцький кряж]]. Цій темі була присвячена його праця «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни». Краєзнавчу тематику висвітлювали також його праці «Зональність ландшафтів Волинської губернії», «Бурштин у Волинській губернії», «З геології міста Житомира» та ін. Працюючи в Києві на високих посадах, вчений не поривав з дорогою йому Волинню. Разом з учнями він проводить дослідження в [[Овруцький район|Овруцькому]] та [[Коростенський район|Коростенському районах]], приїздить на засідання Товариства дослідників Волині. У Житомирі П. А. Тутковський залишив по собі добрий слід не лише як вчений і краєзнавець. Саме завдяки йому [[Волинський краєзнавчий музей|Волинський музей]] став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський бере участь в розробці нового статуту музею, а зібрані геологічні матеріали займають у музеї видатне місце.

[[Файл:Тутковський Павло Аполлонович.jpg|міні|200пкс|Павло Тутковський в останні роки життя]]