Африканська чума свиней: відмінності між версіями

Хвороба відома з початку [[XX століття]], від перших спроб [[інтродукція|інтродукції]] свиней культурних порід в [[колонія|колоніальні]] країни субекваторіальної та південної [[Африка|Африки]]. Вперше зафіксована у [[1903]] році в Південній Африці. На першому етапі природної історії, до того, як була вивезена в Португалію ([[1957]]) та Іспанію ([[1960]]), африканська чума свиней мала стереотип типової природно-осередкової екзотичної хвороби з природною циркуляцією вірусу серед популяцій диких африканських свиней, внутрішньородинною передачею і перебігом у вигляді персистентної толерантної інфекції; при виникненні перших випадків антропургічного циклу на домашніх (неаборигенних) свинях інфекція набувала гострого перебігу з майже 100% летальністю. На наступних етапах природної історії африканська чума свиней еволюціонувала в бік самостійного антропургічного циклу з укоріненням в південно-європейських країнах, дворазовим емерджентним занесенням і поширенням у країнах [[Центральна Америка | Центральної]] та [[Південна Америка | Південної Америки]] ([[1971 | 1971]] та [[1978 рік | 1978]] - 1980 р). Найважливішою епізоотологічною особливістю («підступністю») африканської чуми свиней є надзвичайно швидка зміна форм перебігу інфекції серед домашніх свиней від гострого з 100% летальністю до хронічного і безсимптомного переносу і непередбачуваного поширення.

 

Збудник африканської чуми свиней — [[ДНК]]-місний вірус родини ''Asfarviridae'', роду ''Asfivirus''; розмір [[віріон]]у 175—215 нм. Йому характерна виражена варіабельність вірулентних властивостей, високостійких до факторів середовища: зберігається в діапазоні рН від 2 до 13, тривалий час — від тижнів до місяців. Також зберігається в продуктах свиного походження, які не мали термічної обробки (соління та сирокопчені харчові вироби, харчові відходи, які використовують для годування свиней). Встановлено декілька [[серотип|сероімуно]]- і [[генотип]]ів вірусу африканської чуми свиней. Його знаходять в [[кров|крові]], [[лімфа|лімфі]], у внутрішніх органах, [[секрет (фізіологія)|секретах]] і екскрементах хворих тварин. Вірус стійкий до висушування та [[гниття|гниття]]; при температурі 60 °C інактивується протягом 10 хвилин. Його культивують в культурах клітин [[лейкоцит]]ів і [[кістковий мозок|кісткового мозку]] свиней; він має цитопатичну дію та гемадсорбуючі властивості.