Відмінності між версіями «Українська соціал-демократична робітнича партія»

вікіфікація
(вікіфікація)
(вікіфікація)
— виникла в грудні [[1905]] з [[Революційна Українська Партія|Революційної Української Партії]] (РУП); визнавала [[марксизм|марксистську ідеологію]]; складалася з інтелігенції, почасти з робітників і селян. Підкреслюючи національні питання і домагаючися автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від [[РСДРП|Російської Соціал-Демократичної Робітничої Партії]]; за [[столипін]]ської реакції виступала разом з єврейським «[[Бунд]]ом», почасти і з меншовиками; число членів бл. 3 000 ([[1908]]).
 
Наслідком поліційних переслідувань після 1908 УСДРП вела обмежену діяльність (процес групи соціал-демократів у [[Катеринослав]]і), видавала газети «Праця», «Робітник», «Наш Голос» (остання появлялася у Львові). Лідерами її були: [[Винниченко Володимир Кирилович|В. Винниченко]], [[Петлюра Симон Васильович|С. Петлюра]], [[Антонович Дмитро Володимирович|Д. Антонович]], [[Юркевич Лев|Л. Юркевич]], [[Ткаченко Михайло Степанович (правник)|М. Ткаченко]], М. Ковальський, [[Порш Микола Володимирович|М. Порш]]. УСДРП поновила діяльність на з'їзді в Києві 17 — 18 квітня 1917 і домагалася автономії України; її органом був щоденник «[[Робітнича газета (орган УСДРП)|Робітнича газета]]».
 
За [[Українська Центральна Рада|Українська Центральна Ради]] УСДРП взяла на себе основний тягар виконавчої влади (уряди [[Винниченко Володимир Кирилович|В. Винниченка]]). Бувши обережнішою у земельному питанні, УСДРП втратила підтримку мас на користь [[Українська Партія Соціалістів-Революціонерів|Української Партії Соціалістів-Революціонерів]], хоч диспонувала кращими політичними кадрами. Після [[Універсали Української Центральної Ради|IV Універсалу]] з УСДРП в уряді залишилися тільки 2 міністри. (Д. Антонович, М. Ткаченко).