Український еміграційний спортивний рух: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 14:
І хоча визвольна боротьба 1917–1919 рр. не увінчалась перемогою, спортивно-руханкове життя продовжувалось за межами України.
 
== Чехословаччина (1919-19231919—1923) ==
У травні 1919 року підрозділи Українського війська, змушені були перейти через Карпати на територію Чехословаччини. На батьківщині [[Мирослав Тирш|Мирослава Тирша]] — засновника сокільства, український еміграційний спортивний рух набув ще виразнішого характеру.
 
=== Німецьке Яблонне ===
В чеській еміграції опинились десятки тисяч молоді, переважно бійців обох Українських Армій. Перший спортивний гурток виник у таборах інтернованих на території Чехословацької Республіки ув Німецькім[[Німецьке ЯбліннімЯблонне|Німецькому Яблонному]].
 
У НімецькімНімецькому ЯбліннімЯблонному, де в червні 1919 р. опинилась п'ятитисячна Бригада Української Галицької Армії, ситуація складалась вкрай несприятлива. Ширились [[тиф]] та інші хвороби, не було жодних перспектив на майбутнє, будь-який зв'язок з Україною був відсутній, настрій бійців був пригнічений. Ймовірно, що стабілізацію в табірне життя вніс приїзд проф. І.[[Боберський Іван Миколайович|Івана Боберського]], визнаного перед війною авторитета в галузі руханки й спорту, а на той час офіційного представника Секретаріату [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]]. Бригаду було реформовано, знято карантин. Щоденно почала проводитися ранкова гімнастика та біг. Але найбільшою популярністю у таборі користувався [[футбол]], /хоча величезною проблемою було придбати м'яча/. Існувало навіть декілька команд із назвою «Україна»: 1а, 16, 2а, 2б. Щонеділі відбувались футбольні зустрічі з командами [[Ліберець|Ліберця]], Гайдена, Німесу, Гротав, Розенталя та інших міст. Прихильники футболу організували спортивний гурток «Україна» на честь популярного в повоєнні роки львівського спортивного товариствамтовариства. Гурток затвердив свій статут. Першим головою «України» став підхорунжий Коник. Активною працею у гуртку виділялися поручник Палійчук та сотник [[Андрій Фовицький]], який згодом здобув вищу фізкультурну освіту в [[Берлін]]і, а переїхавши до [[Аргентина|Аргентини]], зорганізував та очолив «Сокіл» у [[Буенос-Айрес]]і. Згодом відкрилась секція легкої атлетики. Спортивний гурток «Україна», у руслі з іншими табірними осередками, ставив собі за мету засобами спорту згуртувати усіх інтернованих бійців.
 
У березні 1920 р. у НімецькімНімецькому ЯбліннімЯблонному виникає відділ Січе-Соколів /(четар Созанський, сотник Кульчицький/) на зразок колишніх галицьких «Січей» та «Соколів». Січе-Соколи активно і цілеспрямовано готувались до участі у УПVII Всесокільському Здвизі, що мав відбутися у Празі. Однак, представляти Україну на цьому слов'янському святі через брак коштів таборянам не довелося.
 
У річницю перебування Бригади ув НімецькімНімецькому Ябліннім,Яблонному спортивний гурток влаштував на головному майдані міста спортивне свято.
 
Крім спортивних тренувань у таборі відбувалися і теоретичні заняття про значення та вплив фізичних вправ на організм людини.
Рядок 33 ⟶ 34:
Крім легкої атлетики, спортивний гурток, який набував зростаючого авторитету, організовував тренування та змагання з волейболу, тенісу, боксу, велоспорту. Особливе зацікавлення проявили таборяни до можливості займатись плаванням на ставі «Айзенвассер». Найвправнішим плавцем був підполковник Федорович.
 
Неабияк впливала на спортивний рух у таборі особиста підтримка та сприяння коменданта Бригади генерала [[Курманович Віктор Йосипович|Курмановича]].
 
У жовтні 1921 р. табір у НімецькімНімецькому ЯбліннімЯблонному припинив своє існування. Однак, ті хто від'їздили з нього, організовували спортивні гуртки на місцях свого тимчасового проживання : в Пардубіцях[[Пардубице|Пардубицях]], в Ліпніку-Влкаві на Мораві, вта [[Градець-Кралове|Градці Кральовому-Краловому]].
 
АУ уНімецькому Німецькім Ябліннім,Яблонному поблизу села Ляден залишився пам'ятник тим, що не змогли продовжити свій тернистий шлях…шлях.
 
=== Йозефов ===
Від квітня 1921&nbsp;р. частина українських вояків знаходилась у чеському таборі у Йозефові[[Йозефов]]і. Частково до Йозефова прибули українські вояки з Ліберця. В червні 1920 року в Ліберцях перебувало близько 900 українців-галичан, що повертались з італійського полону, а також близько 500 бійців із групи генерала [[Кравс Антін|Кравса]] і з Херсонської дивізії. Руханкове життя в цьому таборі не було таким активним, як у НімецькімНімецькому ЯбліннімЯблонному. Однак, і тут було багато ентузіастів спорту, які у вересні 1920 року утворили серед стрільців спортивний осередок. Активною діяльністю відзначалися Модест Купчанко, поручник Остапяк, поручник Слєзак, сотник Косар, сотник Циганик та ін. В таборі Йозефова умови були надзвичайно складними. Проте, спортивне життя й у цьому таборі продовжувалось. Один із бараків було обладнано під рухівню. Першими розпочали свої заняття футболісти. Створилася легкоатлетична секція, члени якої займалися бігом на довгі дистанції та метаннями. «Наслідком невтомних вправ деякі бігці дійшли до такого аполіду, що сміло могли рівнятися навіть Ізіз сильнішими змагунами чеських спортових клюбів»<ref name="lp2">Калічах І. ''Руханка й спорт української еміграції в Ч. С. Р.''&nbsp;— Львів: Сокіл-Батько, 1930.-&nbsp;— 93 с.</ref>.
 
На легкоатлетичних змаганнях у м. Йозефові в бізі на дистанції 10.000&nbsp;м перші три місця посіли саме таборяни /пор. Заславський, чет. Зелений, чет. Сулятицький/, у метанні диску та стрибках у висоту відзначився сотн. Фовицький.
 
Від осені 1921 року багато молодих стрільців покидали табір, від'їжджали на навчання до Праги й Берна[[Брно]]. Проте, нечисельні спортивні гуртки існували в українських таборах ще до 1923 року. «Майно еміграційного загалу зібрано до купи, частину відіслано до Львова, а частину поскладали до скринь і відвезли до Музею Визволення України у Празі»&nbsp;— так закінчувалось перебування колишнього українського війська на чеській землі.
 
== Польща (1919-1923) ==