|
[[Файл:Józef Dwernicki 1.PNG|міні|праворуч|200пкс|Юзеф Дверницький]]
'''Юзеф Дверницький''' ({{lang-pl|Józef Dwernicki}}; *[[19 березня]] [[1779]] року, [[Варшава]]<ref>Також як місце народження зустрічаються родові маєтки Дверницьких на [[Поділля|Поділлі]] над [[Збруч]]ем, [[Завалля (Кам'янець-Подільський район)|Завалля]] (так вказано на надгробку Дверницького у Львові) або [[БалинаБалин (Дунаєвецький район)|Балин]]</ref>, †[[23 листопада]] [[1857]] року, [[Лопатин (смт)|Лопатин]] в [[Галичина|Галичині]]) — [[Польща|польський]] військовик, [[генерал]], кавалерійський командир під час [[Польське повстання 1830-1831|польського повстання 1831 року]].
== Коротка біографія ==
Належав до старого шляхетського роду [[Дверніцькі|Дверницьких,]] гербу [[Сас]]. У дванадцять20 років пішов добровольцем до війська, до кінної артилерії, але через рік покинув службу. У [[1809]] році разом з набраним особисто кінним відділом вступив до війська Князівства Варшавського, що вело війну із Австрією. Під час війни отримав звання капітана й золотий хрест ордена [[Virtuti Militari]]. У [[1812]] році взяв участь в поході Наполеона на Москву, під час відступу французької армії командував полком та заслужив Срібного Хреста Virtuti Militari та французький [[орден Почесного Легіона]]. Він взяв участь у кампанії 1813–1814 років, в тому числі у [[Лейпцигська битва|Ляйпцизькій битві]] [[1813]] року.
Militari. У [[1812]] році він взяв участь в поході Наполеона на Москву, під час відступу французької армії командував полком та заслужив Срібного Хреста Virtuti Militari та французький [[орден Почесного Легіона]]. Він взяв участь у кампанії 1813 - 1814 років, в тому числі у [[Лейпцигська битва|Лейпцигській битві]] [[1813]] року.
Після повернення до [[Царство Польське|Польщі]] отримав командування уланським полком. Через свою репутацію доброго кавалериста великий князь Костянтин доручив йому укласти кавалерийський устав для армії Царства Польського, а тоді він працював над перекладом уставів Російської армії. Звання бригадного генерала було йому надане в [[1829]] році, але через відсутність відповідної вакансії продовжував командувати полком (3-й кінно-єгерський полк Царства Польського).
З початком повстання [[1830]]-–[[1831]] року займався розбудовою кавалерії польської армії, до січня 1831 року підготувавши 18 нових боєготових ескадронів. [[14 лютого]] [[1831]] року командував польським корпусом, що розбив під Сточком кінно-єгерську російську дивізію генерала Гейзмара. У дальшій битві під Новою Вєссю переміг російський корпус генерала Крейца. На початку квітня 1831 року очолив експедицію на [[Волинь]], де після [[Битва під Боремлем|боїв]] з корпусом генерала Ридіґера був змушений перейти через австрійський кордон і був інтернований.
З [[Австрія|Австрії]] Дверницький у [[1832]] році перебрався до [[Франція|Франції]], де у 1832 - 18341832–1834 очолював Польський національний комітет.
У [[1836]] р. він був висланий з Франції за звинуваченням у підготовці повстання і переїхав до [[Англія|Англії]]. У [[1848]] році він повернувся до австрійської [[Галичина|Галичини]]. В останні роки свого життя він написав мемуари, опубліковані в [[1870]] році. Помер [[1857]] року в Лопатині, де й похований.<ref>''Tomasz Kunzek''. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą).— Rzeszów Libra PL, 2013.— 140 s.— S. 71. {{ref-pl}}</ref>
Дверницький вважається найкращим кавалерійським генералом повстання 1831 року.
| 