Граматика: відмінності між версіями

Граматика, як наука про граматичну будову мови, вивчає спільні закономірності граматик різних конкретних мов та відмінності між ними. Вона складається з двох розділів: [[Морфологія (лінгвістика)|морфології]] та [[синтаксис]]у. Деякі вчені відносять до граматики також розділ [[словотвір|словотвору]], зокрема питання про способи морфологічного словотворення  — [[афіксація|афіксацію]] і [[основоскладання]],  — що тісно пов'язуються з ученням про [[частини мови]].

'''Морфологія''' мови  — це розділ граматики, до якого належать всі явища пов'язані зі [[слово]]м, його формами (парадигмами), його абстрактними граматичними значеннями. Морфологія класифікує слова за морфологічними категоріями й лексико-граматичними розрядами.

Мінімальною одиницею мови, яка має значення, є [[морфема]]. Два основних типи морфем  — [[Корінь (мовознавство)|корені]] та [[афікс]]и. На основі морфем утворюються слова й словоформи. Окрема сфера граматики слова, [[морфеміка]] охоплює словозмінні та словотвірні морфеми разом із явищами їх утворення та функціонування. Традиційно ці явища розглядають як у морфології, так і в [[словотвір|словотворі]], де вони входять до підрозділів словозмінної морфеміки та словотвірної морфеміки, відповідно.

'''Словотворення'''  — розділ морфології, присвячений мовним засобам творення похідних слів. В кожній мові це відбувається відповідно до певних зразків та моделей, за допомогою [[афікс]]ів та іншими способами. В сучасному мовознавстві існує тенденція виносити словотвір за межі граматики в окрему підсистему мови.

'''[[Граматична форма]]'''&nbsp;— це засіб вираження граматичного значення<ref>Сучасна українська мова: Підручник/О.&nbsp;Д.&nbsp;Пономарів, В. &nbsp;В. &nbsp;Різун.&nbsp;— 3-тє вид., перероб.&nbsp;— К.:Либідь, 2005.&nbsp;— 488 с.</ref>.. В українській мові таким засобом звичайно є службові морфеми у морфології та синтаксичні зв'язки й відношення слів і речень у синтаксисі. Наприклад, граматичними формами слова ''яблуко'' є ''яблука'', ''яблуком'', ''яблуками'' тощо. Вони утворюються за допомогою морфем &nbsp;— [[закінчення|закінчень]], і передають різні граматичні значння одного й того ж слова у лексичному розумінні. Граматичною формою в синтаксисі може бути, наприклад, порядок слів у реченні.

Реченню властиві: [[предикативність]] як найабстрактніша граматична категорія, до складу якої входять категорія об'єктивної [[Модальність (мовознавство)|модальності]] з [[грамема]]ми реальності та ірреальності, й категорія [[Час (мовознавство)|синтаксичного часу]]. Модальність виражає відношення речення до реальності, тобто, чи є воно фактом, чимось уявним, бажаним або небажаним тощо. За домомогою системи синтаксичних часів граматика надає змогу розповідати про події теперішнього, майбутнього і минулого. Реченням також властиві категорії семантичної структури &nbsp;— [[Предикат (лінгвістика)|предикат]], [[суб'єкт]]а, [[об'єкт]]а, адресата і подібні. [[Тема (мовознавство)|Тема]] і [[рема]] є двома частинами [[актуальне членування речення|актуального членування речення]]. Тема &nbsp;— це те, про що повідомляє речення, рема &nbsp;— що саме воно повідомляє.