Simon and Garfunkel: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м автоматизована заміна, replaced: | Звідки → | Місто за допомогою AWB |
Немає опису редагування |
||
Рядок 19:
'''Simon and Garfunkel''' — американський дует, утворений [[1957]] року під назвою ''Tom & Jerry''. До складу дуету ввійшли: [[Пол Саймон]] (''Paul Simon'') — вокал, гітара та [[Арт Гарфанкел]] (''Art Garfunkel'', 5.11.1941, Форест Хілл, Нью-Йорк, США) — вокал, гітара.
== Творчий шлях ==
У 1957—1958 роках на початку своєї кар'єри, перебуваючи під впливом творчості Everly Brothers, Саймон та Гарфанкел під псевдонімами Джеррі Лендіс (''Jerry Landis'') та Том Граф (''Tom Graph'') записали сингл «Hey Schoolgirl», для фірми «Big Records», який став досить великим хітом. Незабаром Гарфанкел повернувся до коледжу, а Саймон став виступати як соло-виконавець. 1964 року вони знову зібрались разом і записали альбом «Wednesday Morning, 3 А. М.», до якого ввійшла акустична композиція «The Sound Of Silence». Однак цей альбом, як і перші виступи дуету ''Simon & Garfunkel'' у нью-йоркських клубах «Folk City» та «Gaslight», був зустрінутий дуже прохолодно. Незадоволений Саймон вирушив до Британії, де якраз розпочався бум фолк-року, і знову почав виступати та записуватись без партнера. Тим часом продюсер з фірми «Columbia» Том Уолф вирішив видати нову версію балади «The Sound Of Silence», додавши партії електрогітари та ритм-секції. Наприкінці [[1965]] року ця пісня стала хітом номер один у США, а Саймон та Гарфанкел відновили роботу в дуеті. На початку [[1966]] року з'явився їх черговий, і цього разу гарно прийнятий лонгплей «The Sound Of Silence», а композиції «Homeward Bound» та «І Am A Rock», що входили до альбому, стали великими хітами по обидва боки Атлантики. Simon & Garfunkel завдяки своїм творам з суспільною тематикою здобули велике визнання, а особливо у студентському середовищі, їх черговий сингл «the Dangling Conversation» став майже найсмішливішим творінням дуету, стосовно тексту, тому не дивно, що цей твір не потрапив до Тор 20. Також не меншою ознакою артистичної відваги дуету був записаний через рік лонгплей «Parsley, Sage, Rosemary & Thyme», на якому вони запропонували різноманітні за настроєм композиції, від серйозної «For Emily, Whenever І May Find Her» до безтурботної повної життя «59th Street Bridge Song (Feelin' Groovy)».▼
У 1957–1958 роках на початку своєї кар'єри, перебуваючи під впливом творчості Everly Brothers, Саймон та Гарфанкел під псевдонімами Джеррі Лендіс (''Jerry Landis'') та Том Граф (''Tom Graph'') записали сингл «Hey Schoolgirl», для фірми «Big Records», який став досить великим хітом. Незабаром Гарфанкел повернувся до коледжу, а Саймон став виступати як соло-виконавець.
1964 року вони знову зібрались разом і записали альбом «Wednesday Morning, 3 А. М.», до якого увійшла акустична композиція «The Sound Of Silence». Однак цей альбом, як і перші виступи дуету ''Simon & Garfunkel'' у нью-йоркських клубах «Folk City» та «Gaslight», був зустрінутий дуже прохолодно. Незадоволений Саймон вирушив до Британії, де якраз розпочався бум фолк-року, і знову почав виступати та записуватись без партнера. Тим часом продюсер з фірми «Columbia» Том Уолф вирішив видати нову версію балади «The Sound Of Silence», додавши партії електрогітари та ритм-секції. Наприкінці [[1965]] року ця пісня стала хітом номер один у США, а Саймон та Гарфанкел відновили роботу в дуеті.
▲
[[1968]] року після виходу двох непоганих, але які мляво продавались синглів «At The Zoo» та «Fakin* It», Simon & Garfunkel записали музику до фільму Майка Ніколаса «The Graduate». Найкращим хітом з цієї звукової доріжки стала пісня «Mrs. Robinson», яка принесла дуету всесвітню славу. Того ж року з'явився черговий альбом «Bookends», до якого ввійшли такі відомі композиції, як «Save The Life Of My Child», «America» та «Old Friends».
Рядок 27 ⟶ 32:
Надалі Саймон на Гарфанкел тільки спорадично виступали та записувались разом. [[1972]] року вийшла їх компіляція «Greatest Hits», до якої ввійшли чотири неопубліковані раніше записи у концертній версії. Того ж самого року Simon & Garfunkel виступили на концерті, що був частиною президентської кампанії сенатора Джорджа Макговерна. Наступного разу дует з'явився у жовтні 1975 року у телевізійній програмі «Saturday Night Live», а через два місяці їх композиція «My Little Town» потрапила на топ-аркуші. [[1977]] року вони знову виступили разом у Лондоні під час церемонії вручення їм нагороди «Britannia Music Awards».
[[19 вересня]] [[1981]] року дует виступив перед 400-тисячною аудиторією у нью-йоркському «Central Park». Записаний тоді матеріал пізніше потрапив до альбома-бестселера «The Concert In Central Park». Надалі була довгий концертний тур
1990 року обидва виконавці були введені до «Пантеону Слави» рок-н-ролу, що стало гарним приводом до спільного виступу. Наступні поодинокі концерти відбулись у травні 1992 та у березні 1993 років, а у жовтні 1993 року Саймон та Гарфанкел вирушили в американське турне.
| |||