Відмінності між версіями «Самойленко Юрій Іванович (вчений)»

нема опису редагування
(видалені посилання на англомовні публікації тезка, які були помилково добавлені через відсутність в них ініціала по батькові)
{{Науковець
| ім'я = Самойленко Юрій Іванович Самойленко
| зображення = SamoilenkoYuriyIvanovich.jpg
| зображення_розмір = 230пкс
| зображення_підпис =
 
== Біографія ==
Народився [[8 квітня]] [[1932]] року в м. [[Воронеж]]і.
 
В [[1949]] році закінчив середню школу в м.  Києві і став студентом [[Радіотехнічний факультет НТУУ «КПІ»|радіотехнічного факультету Київського політехнічного інституту]], який закінчив з відзнакою в [[1954]] році.
 
З [[1954]] по [[1957]] рік навчався в аспірантурі [[Київський політехнічний інститут|Київського політехнічного інституту]] за спеціальністю «теоретична радіотехніка».
 
В [[1961]] році захистив кандидатську дисертацію. Після захисту дисертації працював науковим співробітником в Інституті автоматики в Києві.
 
З [[1963]] року працював в [[Інститут кібернетики АН УРСР|Інституті кібернетики АН УРСР]], де в [[1971]] році захистив докторську дисертацію з теорії і методів автоматичного керування швидкоплинними фізичними процесами в термоядерних установках.
 
З [[1971]] по [[1996]] рік очолював відділ динаміки керування швидкоплинними процесами.
 
[[15 січня]] [[1988]] року був обраний член-кореспондентом НАН України за спеціальністю «математичне моделювання фізичних процесів».<ref>[http://www.nas.gov.ua/UA/Sites/PersonalSite/Pages/default.aspx?ffn1=Email&fft1=Eq&ffv1=SamoylenkoYuI19322008 Статус в НАН України]</ref>
 
З [[1991]] року&nbsp;— член Європейської біоелектромагнітної асоціації (ЕВЕА).
 
У [[1992]] році нагороджений премією НАН України імені В.&nbsp;М.&nbsp;Глушкова.<ref name="pg">[http://www.iprinet.kiev.ua/gf/laureati.htm Лауреаты премии им. В.&nbsp;М.&nbsp;Глушкова]</ref>
 
З [[1996]] по [[1997]] рік працював в [[Інститут космічних досліджень НАН України та НКА України|Інституті космічних досліджень НАНУ-НКАУ]], а з [[1997]] року&nbsp;— головний науковий співробітник [[Інститут математики НАН України|Інституту математики Національної академії наук України]].
 
З [[2006]] року працював у відділі комплексного аналізу і теорії потенціалу цього інституту.<ref>[http://www.imath.kiev.ua/~complex/en/History.html Історія&nbsp;— відділ комплексного аналізу і теорії потенціалу Інституту математики НАН України]</ref>
 
== Наукові досягнення ==
З ім'ям Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленка пов'язана побудова основ теорії просторово розподілених систем керування швидкоплинними фізичними процесами. Він винайшов і запровадив в [[Курчатовський інститут|Інституті атомної енергії ім. І.&nbsp;В.&nbsp;Курчатова]] високоефективну систему автоматичного керування рівновагою [[Плазма (агрегатний стан)|плазми]] в установках типу токамак. Під його керівництвом у 1987&nbsp;р. побудовано перший у Києві [[токамак]] з керованими полями. Він створив математичні моделі еволюції профілів розподілу [[плазма|плазми]] у токамаку, запропонував новий метод пригнічення небезпечних релятивістських [[Нестійкість|нестійкостей]] у деяких моделях прискорювачів.
 
Одним з видатних досягнень Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленка в галузі інформатики є побудова теоретичних основ просторово розподілених систем наддалекого приймання [[Космічний радіозв'язок|радіосигналів космічного зв'язку]]. Зокрема, він отримав дуже важливий результат, який полягає в тому, що при оптимальній просторово-часовій фільтрації сигналів на фоні випадкових полів перешкод існує можливість скільки завгодно точного відтворення корисної інформації за умови достатньо низького рівня внутрішніх флуктуацій у приймальному пристрої. Цей результат ґрунтувався на хвильовій природі інформаційних полів. Розвиток ідей просторово-розподілених інформаційно-керуючих систем був плідно використаний для розвитку теорії і методів перетворення дискретної інформації в атомно-молекулярних структурах з урахуванням фізичних закономірностей [[Квантова механіка|квантової механіки]].
Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленко сформулював принципи перетворення дискретної інформації на квантовому рівні. В 1971 ним була запропонована нова ідея щодо реалізації [[Квантовий комп'ютер|обчислювальної машини на керованих квантових переходах]] замість елементарних операцій на макрорівні, що супроводжуються виділенням тепла і небажаними проявами [[Принцип невизначеності|квантової невизначеності Гейзенберга]]; виведенню підлягала лише результативна інформація, яка переводиться практично без втрат на макрорівень. Ця робота і цикл наступних публікацій Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленка набагато випередили відому роботу [[Річард Філіпс Фейнман|Р. Фейнмана]] «Квантово-механические ЭВМ», яка з'явилась в журналі «Успехи физических наук» в 1986&nbsp;р., і одночасно стали основою для написання спільно з А.&nbsp;Г.&nbsp;Бутковським монографії.<ref name="m2" />
 
Разом з учнями він побудував математичну модель керуючого впливу надвисокочастотного випромінювання на біофізичні об'єкти, розробив теоретико-групові методи оптимізації і декомпозиції білінійних систем керування. Він успішно провів відповідні експерименти в співдружності з Інститутом біофізики (м. &nbsp;Зеленоград). За ці результати його було обрано в [[1991]] році членом Європейської біоелектромагнітної асоціації (ЕВЕА).
 
Досвід Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленка та його учнів у галузі [[Математичне моделювання|математичного моделювання]] фізичних процесів дав змогу створити унікальні моделі з метою прогнозування міграції [[Радіонукліди|радіонуклідів]] у Дніпровському каскаді водосховищ і успішно застосувати їх для складання реальних прогнозів.
 
У галузі математичного моделювання планетногопланетарного магнетизму Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленко дослідив характер течії у шарі слабов'язкої рідини між сферичними оболонками, які співосно обертаються з різними кутовими швидкостями. Ним виявлено, що крім приповерхневих пограничних шарів в околі екваторіальної площини виникає внутрішній пограничний шар з радіальним напрямом течії, а також з'ясовано, що у внутрішньому об'ємі кутова швидкість обертального руху рідини істотно залежить від радіуса, тобто цей рух має зовсім не «твердотільний» характер, як вважалося раніше. Виявлені властивості структури поля швидкостей течії у ядрі дали змогу довести можливість [[:ru:Самовозбуждение|самозбудження]] [[:ru:Магнитное поле планет|магнітного поля планети]] при достатньо великому [[Магнітне число Рейнольдса|магнітному числі Рейнольдса]].
 
При дослідженні математичного моделювання планетарного магнетизму та динаміки обертального руху гравітуючої речовини з вільною межею Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленко встановив необхідні, а також достатні умови генерації [[Магнітне поле|магнітного поля]] у рідких електропровідних [[:ru:Ядро планеты|ядрах планет]], що зазнають припливного гальмування власного [[Обертальний рух|обертального руху]]. Ним проведено порівняльний аналіз отриманих результатів з фактичними даними спостережень для всіх планет [[Сонячна система|Сонячної системи]]. Співпадіння теоретичних даних моделювання та вимірювань цілком підтвердило припливну гіпотезу енергоприводу гігромагнітного планетного динамо. Вперше дано пояснення причини утворення екваторіального гірського хребта на одному з супутників [[Сатурн (планета)|Сатурн]]а [[Япет (супутник)|Япет]], виявленого на фотознімках, переданих космічним зондом Кассіні на початку 2005 року. Для розв'язання крайових задач математичної фізики з [[:en:Stokes operator|операторами Стокса]] 2-го та 4-го порядків запровадив апарат поліаналітичних функцій та відповідний функціональний базис.
 
Останні роки свого життя Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленко досліджував проблему когерентизації енергії теплових флуктуацій, що сходить до ідеї [[Джеймс Клерк Максвелл|Максвелла]], розглядаючи її при цьому не тільки як фізичну проблему, але i як кібернетичну. Він пропагував ідею, за якою слід залучати до дослідження цієї проблеми результати такого розділу науки про керування, як теорії синтезу просторово-розподілених i функціонально інтегрованих білінійних систем.
Ним була запропонована фізично реалізована математична модель Лагранжа-Релея-Найквіста відкритої білінійної двоканальної системи керування, яка дозволяє здійснювати часткову когерентизацію енергії однотемпературних теплових флуктуацій та трансформувати її у періодичні зовнішні керуючі поля, збільшуючи їхню загальну енергію, яка має когерентну форму.
 
Для дослідження суттєво нелінійних процесів у технічних і фізико-механічних системах Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленко зробив значний внесок в розвиток [[Теорія динамічних систем|теорії керування та ідентифікації стосовно білінійних [[Теорія динамічних систем|динамічних систем]], розробив теоретико-групові методи оптимізації і декомпозиції білінійних систем керування.
 
Вивчаючи динаміку молекулярної структури [[Лід|криги]], він знайшов уточнену оцінку інформаційної ентропії протонної підсистеми як носія дискретної інформації у майбутніх молекулярних сенсорах та обчислювальних пристроях і запропонував методи керування розташуванням протонів на водневих зв'язках. В цілому розвиток проблем керування на атомно-молекулярному рівні можна розглядати як необхідну технологічну базу для створення новітних [[Нанотехнології|нанотехнологій]].
Ю.&nbsp;І.&nbsp;Самойленко успішно поєднував наукову і педагогічну діяльність. Він є засновником наукової школи з фізичної кібернетики. Серед його учнів 5 докторів і 17 кандидатів наук.
 
Також він був членом експертної ради [[Вища атестаційна комісія України|ВАК України]] і спецради із захисту докторських дисертацій, членом редколегій вітчизняних і міжнародних наукових журналів, президентом Наукового фонду вчених і спеціалістів з молекулярної кібернетики та інформатики, віце-президентом Міжнародної наукової ради з теоретичного матеріалознавства, членом Європейського біоелектромагнітного товариства.
 
== Монографії ==
* Способ электромагнитной подвески жидких электропроводных материалов.&nbsp;— (А.с. №&nbsp;1068224 от 1984).
* Устройство для электромагнитной подвески жидких электропроводных материалов.&nbsp;— (А.с. №&nbsp;1068224 от 1984).
* Способ безконтактногобесконтактного удержания жидких проводников в магнитном поле.&nbsp;— (Соавторы: Кривонос Ю. Г., Ткаченко В. А. и др., А.с. №&nbsp;1700774 от 22.08.1991).
* Устройство для бесконтактной плавки и очистки электропроводных материалов во взвешенном состоянии.&nbsp;— (Соавторы: Дворянков В. Л., Ткаченко В. А. и др., А.с. №&nbsp;1764189 от 22.05.1992).
* Способ безконтактного удержания жидких проводников в магнитном поле.&nbsp;— (Соавторы: Кривонос Ю. Г., Ткаченко В. А. и др., Патент №&nbsp;1700774, Рос. Федерация, Госпатент, рег. 13.10.1993).
 
== Посилання ==
92

редагування