Байкове кладовище: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Romzik (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 14:
|план-схема =Baykovoe shema.JPG
}}
'''Ба́йковий цвинтар''' — [[цвинтар]] у [[Голосіївський район|Голосіївському районі]] [[Київ|Києва]], пам'ятка історії та культури: одне з найстаріших у місті, ховати тут почали ще [[1834]] року. [[Площа]] — 72,47 [[га]].
== Історія ==
Назву свою [[цвинтар]] отримав від прізвища [[генерал-майор]]а Сергія Васильовича Байкова, героя двох воєн — Вітчизняної [[Вітчизняна війна 1812|1812]] року та [[Російсько-турецька війна (1828—1829)|російсько-турецької]] 1828-1829 років, на відкуплених землях якого почасти й розташоване (усупереч поширеній думці, тіло самого генерала покоїться не тут, а у Петербурзі).
Перша назва [[цвинтар]]а — ''Новостроївський''. Перші поховання було здійснено лютеранською громадою Києва. Пов'язане це було з тим фактом, що старий, відкритий ще у XVII столітті, лютеранський німецький цвинтар, який був у низині, зазнавав регулярних підтоплень, через що надгробки змивало, з-під землі ж, за свідченнями сучасників, виходили на поверхню труни, а подекуди навіть рештки похованих, тому лютерани почали переносити могили з низини на вище місце. У 1831 році лютеранській та католицькій громадам було офіційно надано землі під поховання на високому правому березі річки Либідь, остаточно ж процес перенесення могил сюди завершився 1839 року, коли старий лютеранський цвинтар закрили.
У цей же час новопризначений генерал-губернатор Київський, Подільський та Волинський, граф Левашов провів інспекцію київських цвинтарів та кладовищ і, вельми незадоволений результатами, віддав розпорядження відокремити достатній простір землі від цвинтара, вирити довкола рівчаки й обсадити деревами, а також влаштувати при входах будиночки для сторожі. На виконання наказу генерал-губернатора протоієрей Петро Максимович розпочав збір коштів серед найзаможніших киян — жителів [[Печерськ|Печерська]]. Грошей зібрав чимало, бо згодом, коли імператор [[Микола І]] звелів зводити [[Київська фортеця|Київську фортецю]] і постало питання вже не про впорядкування, а про перенесення деяких некрополів, коштів вистачило і на перенесення поховань і на роботу садівників, які перетворили пустку [[Байкова гора|Байкової гори]], де й вирішили облаштувати новий цвинтар на затишок, що буяє зеленню. Тож рік, коли тутешній німецький цвинтар був об'єднаний з православним печерським, став роком
офіційного відкриття Байкового.
цим принципом
▲цим принципом воно було поділене на секції: лютеранську, юдейську, православну,
Уже станом на середину ХІХ століття Димитрівський, як тоді його ще називали, цвинтар став занадто тісним. Тому, у 1876 році з дозволу влади з'явилась додаткова територія, відділена від переднішої дорогою — Байковою вулицею. Отак утворилось одразу два цвинтарі, обидва — Байкові, тож, для зручності, попередню (меншу) ділянку почали називати Старим, а новонадану (більшу)—– Новим Байковим цвинтарем. Згодом з'явилися цегляний паркан та чотири в'їзні брами,
які й тепер зберігають свої назви — Стара, Лютеранська або ж Німецька, Католицька або ж Польська (котру й тепер не важко впізнати за написом латиною ''«BEATI MORTUI, QUI IN DOMINO MORIUNTUR» '' — відомою цитатою з Біблії) та Православна,
▲та Православна,- хоча про первісний смисл цих назв тепер уже мало що нагадує. На "Старому" кладовищі 1841 року збудовано дерев'яну [[Церква Св.Димитрія Ростовського на Байковому кладовищі|Дмитрівську церкву]].
Протягом 1884-1889 років на новій православній частині спорудили церкву Вознесіння Господнього. Як вважається, саме в цей час з'являються перші склепи. Над проектуванням декотрих працювали найкращі київські архітектори — Євгеній Єрмаков, Михайло Іконніков[[Володимир Ніколаєв|, Володимир Ніколаєв]], дехто з них згодом стали широко знаними, як от автор і перший власник знаменитого «Будинку з химерами» [[Владислав Городецький]] чи [[Олексій Щусев|Олексій Щусєв]], авторству якого належить всесвітньо
відома споруда
▲відома споруда – [[Мавзолей Леніна|мавзолей Володимира Ульянова (Леніна)]] на [[Красна площа|Красній площі Москви]].
Ще на території Нового кладовища є церква Воскресіння Словущого УПЦ (МП). Центральна вхідна брама — водночас церква Св. Димитрія (зведена на початку ХХ століття).
| |||