Амадей I: відмінності між версіями

'''Амадей I''' (*[[30 травня]] [[1845]] - — †[[18 січня]] [[1890]])  — король [[Іспанія|Іспанії]] з Савойської династії. Обрано королем [[16 листопада]] [[1870]]] року, зрікся трону [[11 лютого]] [[1873]] року.

Його батьком був король [[Італія|Італії]] [[Віктор Емануїл II]]. Наслідуючи савойській традиції Амадей навчався під керівництвом генерала Джузеппе Россі військовій справі. Також його вчителями були відомі вчені, як професора права Манчині та Бонкомпаньі. В 14 років Амадей отримав патент капітана. В подальшому він крокував по кар'єрі військового. У [[1860]] році став майором, у [[1861]]  — підполковником, у [[1863]]  — полковником. Починав з піхоти, але потім служив в інших військах: в 1865 році був полковником Уланського полку Новара, генерал-майором ломбардських гренадерів. Брав участь у війні [[1866]] року із Австрією, зокрема у битві при Кустаці, де отримав тяжке поранення. Наприкінці [[1866]] року отримав призначення командиром по військовому округу провінції Верона.

В 1867 році Амадей став генерал-лейтенантом, навесні 1868 року в званні контр-адмірала почав службу при головному штабі військово-морського флоту. У лютому [[1869]] року вже був головнокомандучим італійським військово-морським флотом. В цей час він становиться кандидатом на іспанський престол. В [[1867]]-–[[1869]] роках йшли на цю тему перемови з іспанським республіканським урядом.

[[12 березня]] [[1871]] року відбулися нові парламентські вибори. Національна [[Партійна коаліція|коаліція]], на яку опирався король, отримала 2/3 місць. Було сформовано кабінет міністрів на чолі із Праксидісом Матео Сагаста. Але труднощі накопичувалися. Королівська влада замість того, щоб надавати підтримку лібернальному уряду, все більше йому шкодила. При цьому навіть аристократія не підтримувала короля. В цих умовах Амадей I призначає нового голову уряду Мануеля Руїса Соррілья (липень 1871 року). Король разом з Соррілья взялися за впровадження радикальної програми дій, зокрема введеня суда присяжних та військового кодексу, затвердження свободи совісті, цивільного шлюбу та цивільної реєстрації актів стану. Але частина уряду сприйняла ці нововведеня негативно. Росла соціальна напруга. Знову розпочалася війна карлістів. Все це викликала новий політичний кризис. Внаслідок чого [[3 квітня]] [[1872]] року відбулися нові вибори до парламенту. Проурядові сили отримали 201 місце, опозиція 174. Але вже серед монархічної коаліції почав розлад. Усі кабінети міністрів, які призначалися, виявилися не здатними зберегти монархистський конкенсус. На пропозиції своїх прихильників здійснити державний заколот Амадей I відповів відмовою. В травні 1872 року активізувалися карлісти. [[18 липня]] [[1872]] року здійснено замах на короля, але невдалий. Нові вибори  — [[24 серпня]] [[1897]] року  — надали прихильникам короля 294 місця в парламенті. Але серед них не було єдності.

1. Дружина — Марія Вітторія даль Поццо (1847-18761847–1876), донька князя Чистернського

* Емануель Філіберт (1869-19311869–1931), герцог Апулійський, згодом герцог Аостський

* Луїжді Амадей (1873-19331873–1933), герцог Амбруццький

2. Дружина Латеція Бонапарт (1866-19261866–1926)

* Умберто (1889-19181889–1918), граф Салемі