Лютеранство: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 10:
У лютеранській церкві зберігся [[єпископат]], признається 2 таїнства: [[хрещення]] та [[причастя]], в храмах дозволяються [[ікона|ікони]] та [[розп'яття]], але їм приділяється небагато уваги. Центральне місце в богослужінні займає проповідь.
 
== Лютеранство в ЄвропіУкраїні ==
 
{{Реформація}}
Рядок 16:
 
 
Відомо, що вже з XIII ст. [[українські землі]], зокрема, [[Сяноччина]], [[Холмщина]], пізніше [[Волинь]] і [[Галичина]], підтримували зростаючіміцні торговельні зв'язки з німецькими князівствами. Польський [[король Казимир]] проводив відверту пронімецьку політику і заохочував іноземну колонізацію Західної України. У подібний спосіб діяв намісник Галичини [[Володислав Опольський]] (70-ті роки XVI ст.), який «нехтував зовсім місцевим населенням, оточував себе самимилише чужинцями, головно шлезькими німцями, поляками, волохами, мадярами; з його 120 привілеїв, що збереглися до нашого часу, тільки 15 відносяться до місцевих бояр, всі інші — до чужоземців» [4].
 
Першою організаційно оформленою нововірчою течією в Україні стало лютеранство, що з'являється у 30-40-х роках XVI ст. І хочаХоча до того часу зафіксовано існування інших протестантських осередків, якихось даних стосовно їхнього членства та характеру діяльності не збереглося. Йдеться, зокрема, про громаду анабаптистів, яка у 1536 р. існувала у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]] [2]. Зустрічаємо відомості і про гуситів у колі Яна Спитка з [[Мельштин]]а — володаря селищ і містечок в Галичині [3].
 
1539 року у [[Вільнюс]]і відкрилася школа на 50 учнів при існуючій лютеранській громаді, ректором якої був Авраам Кульва (Кульветіс), литовець, колишній ксьондз, згодом доктор церковного і державного права, слухач Краківського та Сієнського (в Італії) університетів, близько знайомий з Філіппом[[Філіп Меланхтон|Філіпом Меланхтоном]] і гуманістом з Нідерландів [[Еразм Ротердамський|Еразмом РоттердамськимРотердамським]]. Після едикту польського короля Сиґізмунда I проти лютеран у 1542 р. Кульва еміґрує з Литви, а на його місце прибуває новий проповідник — Ян Вінклер, котрий пропаґує лютеранство ще з більшою енергією. Вінклер знаходить заможного патрона, віленського купця Івана Морштина, в будинку якого засновує новий збір (синонім кірхи або ширше — протестантської громади у польсько-литовських землях) та школу, звідки через декілька років виходить 60 учнів. Андрій Венгерський, пізніші польські й німецькі автори наводять цілу низку імен лютеранських проповідників, добре відомих у XVI та XVII ст. в усій Речі Посполитій: Станіслав Рапеґелан, Георгій Мартін Московідій, Мартін Глосса, брати Глічнери, колишній домініканець Андрій Самуель та інші.
Центрами лютеранських впливів на Україну були також [[Краків]] і [[Люблін]], з яких дисидентська пропаганда спрямовувалася у Холмщину, [[Підляшшя]] та Галичину. На відміну від північних земель Польського Королівства, лютеранство в Україні не мало успіху, оскільки поширювалося переважно серед німців.