Правова держава: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 14:
* Античними авторами було вироблено низку положень про правову державу:
: — про владу закону як поєднання сили і права ([[Аристотель]], Солон);
: — про відрізнення правильних і неправильних [[форма правління|форм правління]] ([[Сократ]], Платон);
: — про відрізнення природного і [[позитивне право|позитивного права]] та їх співвідношення (Аристотель, Демокрит);
: — про рівність людей за природним правом (римські юристи, стоїки);
: — про право як мірило справедливості, що регулює норми спілкування (софісти, [[Цицерон]] та ін.);
: — про державу як правове об'єднання людей (Цицерон);
Рядок 30:
Символічним вираженням уявлень про державну владу, що визнає [[право]], тобто про справедливу державну владу, став образ богині [[правосуддя]] із зав'язкою на очах, із мечем і терезами правосуддя. Він уособлює єднання сили і права: охоронюваний богинею правопорядок рівною мірою є обов'язковим для усіх. Образ правосуддя виражає зміст і ідею не лише справедливого суду як спеціального органу, а й ідею справедливої, правової, державної влади.
Філософську основу сучасної теорії правової держави заклав німецький філософ [[Іммануїл Кант]], у вченні якого центральне місце посідає людина як член суспільства і як особистість. Хоча словосполучення «правова держава» в його працях не вживалося (воно звучить у нього як «правовий державний устрій»), Кант наполягав на узгодженні дій держави з правом, підкоренні її правовим законам.
Уперше термін «правова держава» було вжито німецькими вченими К. Т. Велькером (1813), І. Х. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов'язують з ім'ям Р. Моля, який ввів його до загального державно-правового і політичного вжитку. У 1829 р. він навів визначення правової держави як конституційної держави, що має ґрунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особи.
''Отже'', історично правова держава — це конституційна держава. Вона виникає як реакція на [[абсолютна монархія|абсолютну монархію]], як вимога обмеження діяльності центральних державних органів відповідними загальними правовими актами, сформульованими представницькими органами.
== Ознаки правової держави ==
| |||