Реостатне гальмування: відмінності між версіями

В режимі реостатного гальмування тягові електродвигуни, як правило, відключаються від [[контактна мережа|контактної мережі]], а їх обмотки збудження реверсують і підключаються до незалежного джерела. Обмотки якорів в свою чергу замикаються на гальмівних резисторах. Основна перевага даного виду гальмування перед [[рекуперативне гальмування|рекуперативним]], полягає в його незалежності від напруги контактної мережі, оскільки споживач електричної енергії розміщений на самому рухомому складі. Завдяки цьому реостатне гальмування можна застосовувати не тільки на електровозах та електропоїздах, але і на будь-якому іншому рухомому складі з тяговими електродвигунами, наприклад на [[тепловоз]]ах. Також реостатне гальмування можливо застосовувати в досить великому діапазоні швидкостей, через що ним обладнано багато швидкісних поїздів (наприклад радянський [[ЕР200]]) і високошвидкісних поїздів, в тому числі електропоїзди [[TGV]] і [[Intercity-Express|ICE]]. Основний же недолік реостатного гальма - додаткова вага від устаткування (збудник, гальмівні реостати) і деяке ускладнення конструкції (хоча таке ускладнення менше, в порівнянні з рекуперативним гальмом), при тому, що відсутня економія в електроенергії.

 

 

На електропоїздах постійного струму частіше використовують [[рекуперативно-реостатне гальмування]] - гібрид реостатного і рекуперативного видів гальмування.