Відмінності між версіями «Андропов Юрій Володимирович»

У [[1967]]–[[1982]]&nbsp;— голова [[Комітет державної безпеки СРСР|Комітету державної безпеки]] при [[Рада Міністрів СРСР|Раді Міністрів СРСР]]. Тоді ж обраний кандидатом у члени політбюро ЦК КПРС. Під керівництвом Андропова органи безпеки знову перетворилися на потужну систему, що контролювала практично всі сфери життя суспільства. Активна боротьба КДБ проти інакодумства, дисидентів та інтелектуальної опозиції режиму, застосування проти останніх примусового психіатричного лікування<ref>29 квітня 1969 за його підписом надіслано спец. листа до ЦК КПРС з планом розгортання мережі психіатричних лікарень і пропозиціями щодо їх використання для захисту державного і суспільного ладу.</ref>, позбавлення громадянства, арешти, звільнення з роботи сприяли негативному іміджу Андропова у колах ліберальної інтелігенції, а також на Заході.
 
У період керівництва [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] Андропов був організатором переслідувань противників комуно-тоталітарного режиму. На цей час припадають, зокрема, розгром [[Український національний фронт|Українського національного фронту]] та [[репресії]] проти його членів&nbsp;— [[Красівський Зиновій|З. Красівського]], [[Квецько Дмитро|Д. Квецька]], [[Дяк Михайло|М. Дяка]], [[Лесів Ярослав|Я. Лесіва]], Г.&nbsp;Поповича, [[Губка Іван|І. Губки]], [[Мелень Мирослав|М. Меленя]], В.&nbsp;Кулінича, масовий погром українських дисидентів у [[1978]] році, постійний правовий і психічний терор проти учасників Гельсинських груп в Україні. Як голова КДБ приділяв багато уваги зовншній розвідці, контррозвідці, розробці нових форм і методів науково-технічного шпигунства. Брав активну участь в організації вторгнення до Чехословаччини 1968.
 
Від [[1973]]— член політбюро ЦК КПРС. Підтримував введення радянських військ до Афганістану і силове розв'язання кризи у Польщі в [[1980]].
7269

редагувань