Причини Другої світової війни: відмінності між версіями

На думку [[Черчілль Вінстон Леонард Спенсер|Черчілля]], [[Друга світова війна]] являє собою заключний епізод ланцюга взаємопов'язаних і взаємно обумовлених подій, які радикально змінили світовий порядок. Стосовно Європи він назвав цей період «Другою тридцятилітньою війною» ([[1914]]-[[1945|1945 роки]])<ref name="Gerhard Schreiber">Gerhard Schreiber. ''Der Zweite Weltkrieg in der internationalen Forschung. Konzeptionen, Thesen und Kontroversen in: Der Zweite Weltkrieg. ''Analysen. Grundzüge. Forschungsbilanz. Piper Verlag GmbH, München 1989.

[[FileФайл:Big Four cropped.png|thumb|300x300px|Велика четвірка (зліва направо: [[Девід Ллойд Джордж]], [[Вітторіо Емануеле Орландо]], [[Жорж Клемансо]], [[Вудро Вільсон]]) після підписання Версальського договору]]

Безпосереднім чином передумови війни випливають із так званої [[Версальсько-вашингтонська система|Версальсько-Вашингтонської системи]] &nbsp;— розстановки сил, що склалася після [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Головні переможці ([[Франція]], [[Великобританія]], [[США]]) виявилися нездатні зробити нову систему світоустрою стійкою &nbsp;— переможені були максимально принижені, дві ключові держави-супротивники ([[Австро-Угорщина]] і [[Туреччина]]) розчленовані. Німеччина була позбавлена можливості повноцінно брати участь у міжнародних справах, обмежена у можливості створити повноцінні збройні сили і обкладена [[контрибуція|контрибуцією]], але при цьому не була розділена.

У країнах-переможниць спостерігався розлад, який пояснювався в тому числі складністю ситуації, в якій вони опинилися. [[Прем'єр-міністр Італії|Італійський прем'єр-міністр]] [[Вітторіо Орландо]] демонстративно покинув Версальську конференцію. [[Конгрес США]] відмовився розглядати угоду про створення [[Ліга Націй|Ліги Націй]] &nbsp;— нового міжнародного органу, який повинен був вирішувати міжнародні суперечки.

При цьому перед переможцями встала складна двоїста задача -&nbsp;— ліквідувати загрозу зі сторони Німеччини і нову небезпеку -&nbsp;— поширення комунізму з більшовицької Росії. Вихід був знайдений у створенні буферних держав, була узаконена, після розпаду Австро-Угорщини, незалежність [[Угорщина|Угорщини]], проголошення ніколи раніше не існуючої [[Чехословаччина|Чехословаччини]]. Було визнано відтворення Польщі (незалежність якої, за іронією долі, була формально проголошена ще в 1916 німецькими окупантами), їй були передані деякі східнонімецькі землі і виділений «коридор» до [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Були визнані [[Прибалтика|прибалтійські держави]], які відокремилися від Росії, але при цьому литовський [[Віленський край]] опинився у складі Польщі, а німецька [[Клайпеда|Клайпедська область]], навпаки, відійшла до [[Литва|Литви]]. [[Румунія|Румунії]] була передана [[Трансільванія]]. Ще один угорський регіон -&nbsp;— [[Воєводіна]] -&nbsp;— опинився в складі [[Королівство сербів, хорватів і словенців|Королівства сербів, хорватів і словенців]] -&nbsp;— майбутньої [[Югославія|Югославії]].

Таким чином, було створено постійне джерело напруги для Німеччини на сході та більшовицької Росії на заході. Росія була виключена з Версальського процесу. Російські [[більшовики]] декларували необхідність світової революції і повалення буржуазних урядів у всьому світі, а білі у ході конференції терпіли поразки від червоних і сильно залежали від іноземної допомоги, не представляючи собою виразного суб'єкта. Туреччина була позбавлена територій за межами [[Мала Азія|Малої Азії]] і [[Санджак|Санджаку]]у, в ході Версальської конференції ледь не позбулася державності. Виявилося, що чи не всі країни [[Східна Європа|Східної Європи]] мають один до одного претензії. За межами конференції залишилася ситуація в Азії -&nbsp;— японські претензії на управління Китаєм.

[[FileФайл:Joseph Wirth.jpg|left|thumb|259x259px|Представники радянської та німецької сторін у [[Рапалло]]]]

[[Версальська система]], гарантами якої на континенті були [[Франція]] і малі країни [[Східна Європа|Східної Європи]], не могла бути ефективною, тому що її прямими та непрямими жертвами були дві найбільші держави континенту -&nbsp;— [[Німеччина]] і [[Росія]]<ref name=":0">[http://www.mgimo.ru/files/210929/Weimar.pdf Зовнішня політика Вемарской республіки (1919-19321919–1932)] / Н. Ст. Павлов // MGIMO.ru. -2011−2011. -&nbsp;— Жовтень.</ref>. Однак [[16 квітня]] [[1922|1922 року ]]Німеччина і Радянська Росія підписали [[Рапалльський договір 1922|Рапалльський договір]], завдяки цьому була можливість хоч трохи, але підтримувати і взаємно розвивати військово-технічний потенціал, накопичений в роки [[Перша світова війна|Першої світової війни]]<ref name=":1">[http://www.airpages.ru/dc/lipetsk.shtml Липецька секретна авіашкола Німецький слід в історії вітчизняної авіації]. /Соболєв Д. А., Хазанов Д. Б.</ref><ref>[http://www.litmir.net/br/?b=88237 Німецькі танки в бою]. Михайло Борисович Барятинський</ref>. У той час як [[Червона Армія]] використовувала технічні досягнення німецької військової промисловості і сучасні організаційні методи німецького генштабу, [[рейхсвер]] отримав можливість готувати групи льотчиків, танкістів і фахівців з хімічної зброї (газів) у трьох власних школах, а також за допомогою дочірніх підприємств німецької військової промисловості в Росії навчати своїх офіцерів поводження з новою зброєю, виготовлення і володіння яким було заборонено Німеччині<ref name=":1" />.

Німеччині в результаті [[плебісцит|плебісциту]]у був повернутий [[Саар]], але при цьому зберігалася демілітаризація [[Рейнська область|Рейнської області]], у Східній Європі утворилася «<nowiki/>[[Мала Антанта]]<nowiki/>» &nbsp;— система французьких гарантій новим буферним державам.

[[FileФайл:Bundesarchiv Bild 183-R03618, Locarno, Gustav Stresemann, Chamberlain, Briand.jpg|thumb|253x253px|[[Густав Штреземан]], [[Остін Чемберлен]] і [[Арістид Бріан]] під час переговорів в [[Локарно]]]]

При цьому Німеччина &nbsp;— головна держава, що програла &nbsp;— залишалася вкрай нестабільною. У країні було введено демократичний устрій ([[Веймарська республіка]]), але при цьому більшість населення було незадоволено низьким рівнем життя і дуже високим рівнем інфляції. Сильні позиції займали ліві радикали. У певний момент Німеччина схилилася до [[реваншизм|реваншизму]]у. Після смерті [[Фрідріх Еберт|президента-соціаліста Фрідріха Еберта]] його місце зайняв [[Гінденбург Пауль]] &nbsp;— провідний німецький воєначальник [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Світова економічна криза, що розпочалася в [[1929|1929 році ]]<nowiki/>завдала Німеччині більший збиток, ніж іншим країнам, незважаючи на надзвичайні укази канцлера [[Генріх Брюнінг|Генріха Брюнінга]] про скорочення заробітної плати і нові податки, державний бюджет Німеччини мав мільярдний дефіцит<ref name=":0" /> &nbsp;— падіння доходів і безробіття наклалися на національне приниження і обтяжливі репарації.

[[FileФайл:NSDAP-Logo.svg|left|thumb|236x236px|Логотип [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини]]]]

В цих умовах все більшу популярність в Німеччині стала набувати [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістична робітнича партія]] &nbsp;— організація, яка проголошувала своїми цілями одночасно національне відродження і соціальний захист населення. Нацисти заявили, що причиною проблем є обмеження німецької нації &nbsp;— Версальська система в міжнародній політиці, євреї та комуністи всередині країни. Прості гасла, схильність до театралізованності і емоційність лідера нацистів -&nbsp;— [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] привернули увагу виборців, а потім і німецької еліти, фінансово-промислових кіл, військових, прусського дворянства. В середині [[1930|1930 року]], згідно з «планом Юнга», розмір репарацій був зменшений, а, з оголошенням Сполученими Штатами мораторію, Німеччина припинила виплату репарацій. На початку [[1933|1933 року]] [[Пауль фон Гінденбург|Гінденбург]] призначив Гітлера главою уряду -&nbsp;— [[канцлер|канцлером]]ом. Через кілька місяців, влаштувавши провокацію з підпалом [[Підпал Рейхстагу|Рейхстагу]] (будівлі німецького парламенту), Гітлер звинуватив у зраді Батьківщині своїх головних супротивників -&nbsp;— комуністів. Цей привід був використаний для встановлення партійної диктатури нацистів, яка швидко перетворилася на особисту диктатуру Гітлера. Всі партії, крім нацистської, були розпущені, їх лідери поміщені в концтабори. Восени [[1933|1933 року ]]<nowiki/>авіаційна школа в Липецьку і інші військові об'єкти Німеччини на території Радянського Союзу були закриті, німецькі військові фахівці повернулися на батьківщину<ref name=":1" />.

З приходом Гітлера до влади, Женевська конференція по роззброєнню, зусиллями Франції, Великобританії, Італії та Німеччини, перетворилася на ширму, що прикривала легалізацію озброєння третього рейху. Якщо в [[1933|1933 році]] військові витрати третього рейху складали 4 % від усього бюджету, в [[1934]] -18 −18%, то в [[1936|1936 році ]]- вже 39 %. А в [[1938|1938 році ]]<nowiki/>на них припадало 50 %. Після того як Німеччина відкрила собі шлях до необмеженого озброєння на суші, була укладена англо-німецька військово-морська угода. До кінця [[1936|1936 року ]]<nowiki/>в Німеччині налічувалося 14 армійських корпусів і одна кавалерійська бригада. Регулярна армія досягла чисельності 700-800700–800 тис. осіб. [[1936|1936 року ]]Німеччина мала вже не менше 1 500 танків, військово-повітряний флот налічував 4 500 літаків, з них 1 900 першої лінії. По всій Німеччині була розгорнута широка мережа аеродромів, число яких перевищувало 4006. У [[1939|1939 році ]]<nowiki/>сухопутні війська третього рейху налічували 2,6 &nbsp;млн осіб, [[ВПС]] -&nbsp;— 400 тис., [[ВМФ]] -&nbsp;— 50 тис. осіб<ref>Павлов Н. В. ''[http://www.mgimo.ru/publications/?id=218090 Зовнішня політика третього рейху (1933-19451933–1945)]''</ref>.

В європейській політиці склалася нова ситуація &nbsp;— Німеччина знову стала самостійним суб'єктом. Гітлер виступав з агресивними гаслами, які стосувалися одночасно країн Заходу і комуністичної Росії ([[СРСР]]). В економічній політиці він взяв курс на відновлення військової промисловості (яка домінувала в кайзерівській Німеччині початку [[XX століття]]) і відновлення німецької військової інфраструктури. В своїй політиці в цей період Гітлер використовував метод залякування переможців Першої світової війни комуністичною загрозою, яка надходила з боку СРСР, представляючи свою країну як буфер між Заходом і Радянським Союзом. В [[1935|1935 році ]]Німеччина оголошує про те, що в її армії утворені авіаційні частини, потім вводить загальну військову повинність. У [[1936|1936 році ]]<nowiki/>німці безкарно вводять війська у демілітаризовану [[Рейнська область|Рейнську область]]. У [[1938|1938 році ]]<nowiki/>виявляється, що Гітлер у стані, всупереч волі Італії, провести «аншлюс» Австрії, а потім організувати «<nowiki/>[[Судетська криза|Судетську кризу]]<nowiki/>» &nbsp;— «національний рух» німців на заході і півночі Чехословаччини за приєднання до Німеччини. Великобританія і Франція поступаються Гітлеру (політика «умиротворення»), і не перешкоджають аншлюсу.

Фашистська Італія проводила не менш агресивну політику. У [[1935]]-–[[1936]] здійснено вторгнення в [[Ефіопія|Ефіопію]], яке викликало засудження світової спільноти і навіть привело Італію до виходу з Ліги Націй у [[1937]], проте вся територія Ефіопії була окупована і включена до складу італійських колоніальних володінь в Африці.

В опублікованій в СРСР у вересні [[1938|1938 року ]]<nowiki/>книзі «Історія ВКП(б). Короткий курс» після опису міжнародної обстановки в 1935-19381935–1938 роках говорилося: {{Початок цитати}}Всі ці факти показують, що друга імперіалістична війна на ділі вже почалася. Почалася вона нишком, без оголошення війни. Держави і народи якось непомітно вповзли в орбіту другої імперіалістичної війни. Почали війну в різних кінцях світу три агресивних держави -&nbsp;— фашистські правлячі кола Німеччини, Італії і Японії. Війна іде на величезному просторі від Гібралтару до Шанхаю. Війна вже встигла втягнути в свою орбіту понад півмільярда населення.{{Кінець цитати}}[[22 березня]] [[1939|1939 року ]]<nowiki/>в Берліні було підписано німецько-литовський договір про передачу Німеччині Мемельської області з портом [[Мемель]]. Приводом для анексії послужили місцеві вибори в грудні [[1938|1938 року]], на яких німці отримали понад 90 % голосів. На цій підставі Берлін зажадав передачі Мемеля, за допомогою посилання на національне самовизначення жителів краю.

На саміті в Мюнхені прем'єр-міністри цих країн [[Невілл Чемберлен]] і [[Едуар Даладьє]] дають згоду на включення [[Судетська область|Судетської області]] до складу Німеччини ([[Мюнхенська змова]]), незважаючи на те, що перш, навіть при кайзері, ця територія до складу Німеччини не входила. В дипломатичну гру включається Радянський Союз &nbsp;— він пропонує свою допомогу Чехословаччині на випадок війни з Німеччиною, навіть у тому випадку, якщо всупереч пакту Франція цього не зробить, а Польща і Румунія відмовляться пропустити радянські війська. Позиція Польщі виражалася в заявах про те, що у випадку нападу Німеччини на Чехословаччину вона не стане втручатися і не пропустить через свою територію Червону армію, крім того, негайно оголосить війну Радянському Союзу, якщо він спробує направити війська через польську територію для допомоги Чехословаччині, і якщо радянські літаки з'являться над Польщею по дорозі в Чехословаччину, вони негайно ж будуть атаковані польською авіацією. Франція і Чехословаччина відмовилися від військових переговорів, а Англія і Франція блокували радянські пропозиції про обговоренні проблеми колективної підтримки Чехословаччини через Лігу Націй<ref>[http://militera.lib.ru/h/12/02/03.html Історія другої світової війни 1939-1945 1939–1945&nbsp;рр. у 12 томах.] -&nbsp;— М: Воениздат, 1973-19821973–1982. Том 2. Напередодні війни -&nbsp;— М: Воениздат, 1974. -&nbsp;— 474 с.</ref>.

У березні [[1939|1939 року ]]Німеччина окуповує Чехословаччину, перетворює Чехію [[Протекторат Богемії і Моравії]], а Словаччину &nbsp;— на свого [[Сателіт (політика)|сателіта]]. Під загрозою застосування військової сили Польща отримує [[Тешен|район Тешена]] (Тешенскую Сілезію), а Угорщина &nbsp;— частину Словаччини<ref>[http://militera.lib.ru/research/bogaturov/03.html Криза і війна: Міжнародні відносини в центрі і на периферії світової системи в 30-40-х роках]</ref>. Потім Гітлер пред'являє претензії до Польщі -&nbsp;— спочатку про надання екстериторіальної сухопутної дороги до [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]], а згодом &nbsp;— про проведення референдуму про приналежність «польського коридору». За версією Гітлера, у референдумі повинні були взяти участь люди, що проживали на цій території у [[1918|1918 році]]. Після надання Польщі гарантій її незалежності з боку Великобританії і Франції стає ясно, що війна Німеччини з цими державами дуже ймовірна. Радянський Союз опинився в стані повної міжнародної ізоляції, в умовах коли війна в Європі могла початися в самий найближчий час.

В результаті такої політики стримування в руки німецьких військових концернів перейшли десятки металургійних заводів і електротехнічних підприємств, понад 100 шахт, понад 400 хімічних підприємств<ref>Сталин &nbsp;— [http://chtivo.webhost.ru/bookshelf/rozanov-stalin-gitler/pervyi-hod-sdelal-gitler/ Гитлер: Документальный очерк советско-германских дипломатических отношений, 1939 −1941 гг. ]— М.: Междунар. отношения, 1991. &nbsp;— 224 с.</ref>. Вермахт отримав у своє розпорядження 1865 тисяч легкових автомобілів і вантажівок, 469 танків, 1500 літаків, понад 500 зенітних гармат, 43 тисячі кулеметів, понад 1 мільйон гвинтівок, 1 мільярд патронів, 3 мільйони артилерійських снарядів. Крім двох великих танкобудівельних заводів, «Шкода» та CKD (Cesco-moravska Kolben Danek), які виробляли танки LT-35 і TNTP або LT-38 відповідно, Гітлер захопив автомобільні заводи «Прага» і «Татра», які продовжили випуск машин для Німеччини.

Чеські танки в складі німецьких танкових підрозділів брали участь у [[Польська кампанія 1939|польській]] і [[Французька кампанія (1940)|французьких кампаніях]]. Навесні [[1941|1941 року ]]<nowiki/>чеські бронемашини становили 25 відсотків всього танкового парку вермахту. Для вторгнення в СРСР 6-а танкова дивізія була все ще частково оснащена танками 35(t), а 7, 8, 12, 19, 20 та 22-а танкові дивізії -&nbsp;— танками 38(t). В СРСР 6-а танкова дивізія взяла 103 танка 35(t) у складі 4-ї танкової групи, кинутої на [[Ленінградська битва|Ленінград]].

Західні держави направляють в СРСР військові місії для проведення переговорів про укладення військового союзу. Однак переговори виявляються безуспішними і заходять в глухий кут, незважаючи на висунуті СРСР [[17 квітня]] [[1939|1939 року ]]<nowiki/>пропозиції про створення єдиного фронту взаємодопомоги між Великобританією, Францією і СРСР<ref name=":2">Черчилль У. [http://militera.lib.ru/memo/english/churchill/1_20.html Вторая мировая война]. &nbsp;— М.: Воениздат, 1991. Глaва 20.</ref>. На думку Черчілля, «перешкодою до укладення угоди служив жах, який прикордонні держави відчували перед радянською допомогою у вигляді радянських армій...армій… Польща, Румунія, Фінляндія і три прибалтійські держави не знали, чого вони найбільше боялися -&nbsp;— німецької агресії або російського порятунку...навітьпорятунку…навіть зараз [[[1948|1948 року]]] не може бути сумнівів у тому, що Англії та Франції слід було прийняти пропозицію Росії, проголосити троїстий союз»<ref name=":2" />.

[[FileФайл:MolotovRibbentropStalin.jpg|thumb|325x325px|[[Молотов В'ячеслав Михайлович|Молотов]] підписує договір про ненапад, за ним [[Ріббентроп]], праворуч [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]]]]

У серпні [[1939|1939 року ]]<nowiki/>в [[Москва|Москві]] підписано [[Пакт Молотова — Ріббентропа|Договір про ненапад між СРСР і Німеччиною]], а також секретні додатки до нього. Радянському керівництву стає відомо про майбутнє вторгнення Німеччини в Польщу, Сталін затверджує розділ Польщі між СРСР і Німеччиною приблизно по [[Лінія Керзона|лінії Керзона]] -&nbsp;— кордоні Росії та Польщі, яка пропонувалася при встановленні нових розмежувальних ліній за підсумками Першої світової війни. В склад Радянського Союзу в разі німецько-польської війни повинні увійти території [[Західна Україна|Західної України]] і [[Західна Білорусь|Західної Білорусі]], які опинилися в складі Польщі за результатами радянсько-польської війни [[1920|1920 року]]; до сфери радянських інтересів також включалися Латвія і Естонія.

[[1 вересня]] [[1939 |1939 року]]року Німеччина влаштовує провокацію і вторгається в Польщу. У зв'язку з узятими на себе зобов'язаннями оголошують війну Німеччині Великобританія (і деякі її [[домініон|домініони]]и) і Франція. Починається Друга світова війна. [[17 вересня]] на польську територію входять радянські війська.

[[28 вересня]] СРСР і Німеччина підписали [[Договір про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною|Німецько-Радянський договір про дружбу і кордон]]. У відповідності з секретним додатком до нього, змінена межа сфер впливу -&nbsp;— Німеччина отримала східну частину Варшавського і Люблінське воєводства колишньої Польщі, а в сферу впливу СРСР включена Литва (за винятком невеликого округу з центром у місті [[Сувалки]]).

[[FileФайл:Emblem of the Kuomintang.svg|left|thumb|148x148px|Емблема Ґоміньдану]]

У [[1910-ті]]&nbsp;— [[1930-ті|30-ті]] роки [[Китай]] перебував у стані політичної роздробленості. Численні фракції вели збройну боротьбу за владу. Але до 30-их років виділилася сила, яка ставить метою об'єднання країни під своєю владою&nbsp;— націоналістична партія [[Гоміньдан]], на чолі якої стояв [[Чан Кайші]]. Націоналісти вели війни з воєначальниками-мілітаристами і комуністами.

Японська імперія, володіючи мізерними ресурсами в метрополії, в свою чергу, намагалася скористатися слабкістю Китаю для отримання контролю над його багатими ресурсами і ринками збуту і проводила там у 30-х роках військові кампанії і влаштовувала численні «інциденти», проводячи агресивну політику. Ліга Націй безуспішно намагалася врегулювати конфлікт, що призвело до виходу Японії з її складу. До кінця 1930-х японська армія окупувала весь [[Північно-Східний Китай]]. У [[1937|1937 році ]]<nowiki/>після чергової провокації розгорнулися широкомасштабні бойові дії між [[Квантунська армія|Квантунською армією]] та військами китайського уряду&nbsp;— почалася [[Японо-китайська війна 1937-1945|Японо-китайська війна (1937-19451937–1945)]], яка з [[1939]] стала частиною Другої світової.

[[FileФайл:Attack on Pearl Harbor.jpg|thumb|247x247px|[[Напад на Перл-Гарбор|Атака на Перл-Гарбор]]]]

* [http://militera.lib.ru/research/coalitions/index.html Міжнародні коаліції і договори напередодні і під час Другої світової війни.] -&nbsp;— М.: ИНИОН РАН, 1990

* Терентьєв Н. [http://militera.lib.ru/science/terentiev_n/index.html Вогнище війни на Далекому Сході]. -&nbsp;— М.: Партійне видавництво, 1934

* [http://www.katyn-books.ru/archive/year/list.htm Рік кризи, 1938-19391938–1939 Документи і матеріали у двох томах.] МЗС СРСР. 1990