Відмінності між версіями «Морська вода»

3436 байтів додано ,  6 років тому
редагування по солоності
м (fix)
(редагування по солоності)
[[Файл:Sea water Virgo.jpg|міні|праворуч|200пкс|Морська вода й піна в [[Малаккська протока|Малаккській протоці]]]]
 
'''Морська вода''' ({{lang-en|marine water, ocean water}}; {{lang-de|Meerwasser n, Seewasser n}})&nbsp;— вода [[море|морів]] і [[океан]]ів. Переважна кількість морської води знаходиться в Світовому океані (1,37&nbsp;млрд км³). Має гірко-солоний смак, через значний вміст солей ([[хлорид натрію]]). Середня [[солоність морської води]] 35&nbsp;‰. Така вода замерзає при −2&nbsp;°C, чим більша солоність, тим нижча така температура замерзання<ref name="Подобедов">{{ref-ru}} Подобедов Н.&nbsp;С.&nbsp;Общая физическая география и геоморфология.&nbsp;— М.: Недра, 1974. С. 312.</ref>.
 
== Фізичні характеристики ==
[[Густина]] морської води коливається в межах від 1020 до 1030 кг·м<sup>−3</sup>. Показник кислотності [[pH]] варіюється в межах від 7,5 до 8,4. [[Швидкість звуку]] в морській воді&nbsp;— близько 1500 м/с.
 
== МінеральнийХімічний склад ==
[[Файл:Sea salt-e hg.png|міні|праворуч|200пкс|МінеральнийХімічний склад морської води]]
 
{| align=right border=1 style="text-align:center"
|}
 
Середня [[солоність]] морської води]]&nbsp;— 35 г/л (35&nbsp;‰). Це 0,6 [[моль|молей]]·[[літр]]<sup>−1</sup> (у припущенні, що вся сіль являє собою [[NaCl]], що насправді не так). Хоча солоність води в океанах майже повсюдно близька до 35&nbsp;‰, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов. ВідмічаєтьсяВідзначається трохи менший солевміствміст солей у полярних акваторіях і підвищений до 39-42&nbsp;‰ в тропічних. Найменш солоною є вода [[Фінська затока|Фінскої затоки]] і північної частини [[Ботнічна затока|Ботнічної затоки]] (близько 5 ‰), що входять в акваторію [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Найсолонішою є вода [[Червоне море|Червоного моря]] (42 ‰). [[СолоніМінеральне озеро|Соляні озера]], такі як [[Мертве море]], можуть мати значно більший рівень вмісту солей (до 300 ‰).
 
Середній сумарнийвміст солевмістсолей морськоїу водиморській воді близько 35&nbsp;‰, температура замерзання 1,91 °С, густина 1020 кг/м³. МінеральнийХімічний склад морської води постійний&nbsp;— 99,99 % за масою сольового складу припадає на Na<sup>+</sup>&nbsp;— 10,7&nbsp;‰, K<sup>+</sup>&nbsp;— 0,39&nbsp;‰, Ca<sup>2+</sup>&nbsp;— 0,42&nbsp;‰, Mg<sup>2+</sup>&nbsp;— 1,30&nbsp;‰, SO<sub>4</sub><sup>2−</sup>&nbsp;— 2,70&nbsp;‰, Cl<sup>−</sup>&nbsp;— 19,35&nbsp;‰, Br<sup>−</sup>&nbsp;— 0,06&nbsp;‰, CO<sub>3</sub><sup>2−</sup>&nbsp;— 0,07&nbsp;‰. При цьому 85 % солей у морській воді складає [[NaCl]], у значних кількостях присутні: MgCl<sub>2</sub>, MgSO<sub>4</sub>, CaSO<sub>4</sub>, NaBr, а також розчинені гази та органічні речовини (1-5 мг/л).
 
Внаслідок високої концентрації хімічних компонентів і величезного їх сумарного вмісту у водах Світового океану, морська вода використовується для отримання багатьох хімічних сполук. Наприклад, у країнах жаркого клімату ([[КНР]], [[Японія]], [[Індія]], [[Австралія]], ін.) упарюванням за рахунок сонячного тепла отримують 30-40 % світового видобутку кухонної солі. В перспективі, з появою нових технологій, з морської води можливе вилучення ряду цінних корисних копалин. Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементи [[Періодична система елементів|періодичної таблиці хімічних елементів]].
 
Розподіл солей за глибиною загалом постійний, в нижніх горизонтах зростає вміст розчиненої [[вуглекислота|вуглекислоти]], внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в [[Чорне море|Чорному морі]] за рахунок двох потоків через [[Босфорська протока|Босфор]] (верхнього, більш прісного, з Чорного моря і нижнього, солонішого, з [[Мармурове море|Мармурового]] в Чорне море) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення [[Сірководень|сірководню]] (до 14 мг/л).
 
Розподіл солоності поверхневих [[Водна маса|водних мас]] Світового океану має певні закономірності. На [[екватор]]і солоність поверхневих вод знижена, вона підвищується до [[Субтропіки|субтропічних широт]] і знов зменшується до [[Географічний полюс|полюсів]], сягаючи значень у 35&nbsp;‰ в [[Помірні широти|помірних широтах]]. Такий широтний розподіл порушуються [[морська течія|морськими течіями]]: холодні течії виносять з приполярних зон до помірних широт воду з пониженою солоністю, навпаки, теплі течії несуть до помірних широт більш солону воду. На екваторі на місце вод, що були унесенізнесені морськими течіями, повільно підіймаються з глибини холодні води. В свою чергу вони, прогрівшись на поверхні, уходятьвідходять до полярних широт, де, охолонувши, опускаються на дно&nbsp;— [[термохалінна циркуляція]].<ref name="Подобедов"/>
 
=== Геохімічне пояснення ===
|}
 
Наукове обґрунтування появіпояви [[солоність морської води|солоної води в морі]] було покладено роботами сера [[Едмонд Галлей|Едмонда Галлея]] в [[1715]] році. Він припустиввисунув гіпотезу, що сіль й інші мінерали вимивалися із [[ґрунт]]у й доставлялися в море [[річка]]ми. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду. Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що [[натрій]] вимивався із дна [[океан|океанів]] на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі&nbsp;— хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді [[соляна кислота|соляної кислоти]]) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складовогоосновою сольового складу морської води (85 % від всіх солей).
 
Інша гіпотеза. Відомий геохімік [[Виноградов Олександр Павлович|О.П. Виноградов]] (середина ХХ ст.) вважав, що суміш [[пара|пари]] і [[вода|води]] з [[газ|газами]] при [[дегазація|дегазації]] [[мантія Землі|мантії Землі]], була вже в початковий період формування [[океан]]у порівняно схожою з сучасною. Тому океанічна вода завжди мала певну [[солоність]] і не була [[прісні води|прісною]]. У подальшому на склад вод океану впливало багато атмоферних і континентальних процесів. Близько 200 млн років тому, на прикінці [[палеозойська ера|палеозою]] (за даними досліджень складу проб, відібраних з давніх висохлих морів) хімічний склад води [[океан]]у, в основному, сформувався і став близьким до сучасного.
 
=== Морська вода нормальна ===
 
'''Нормальна морська вода''' ({{lang-ru|морская вода нормальная}}; {{lang-en|normal sea water}}, {{lang-de|normales Meerwasser n, normales Seewasser n}})&nbsp;— спеціально приготовлена [[солоність морської води|морська вода з солоністю]] 34-35&nbsp;‰ (г/дм³). Лабораторним шляхомВикористовують для [[калібрування]] приладів, наукових досліджень. готуютьГотують морськуштучно водуу штучнулабораторії на основі проб, щовідібраних у [[Біскайська затока|Біскайській затоці]] [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]]. Нормальна морська вода містить солі NaCl, MgCl<sub>2</sub>, Na<sub>2</sub>SO<sub>4</sub>, CaCl<sub>2</sub>, KCl, NaHCO<sub>3</sub>, KBr, H<sub>3</sub>BO<sub>4</sub>, SCl<sub>2</sub>, NaF, які взято у певній пропорції. Необхідно вводити поправку на вміст кристалізаційної води в застосовуваних реактивах, якщо вона в них є.
 
== Розподіл температур ==
[[Файл:Wiki plot 03.png|thumb|right|200px|Середньорічна температура поверхні [[Світовий океан|Світового океану]]. Дані зі [http://www.nodc.noaa.gov/OC5/WOA01/ Світового океанічного атласа, 2001].]]
 
Температура разом із [[солоність морської води|солоністю]] визначає щільність води. Чим нижча температура, тим більша щільність. Вода&nbsp;— одна з речовин, яка має
найбільшу [[теплоємність]] 4200 кДж/кг. Тільки 10 метровий шар океанських вод містить тепла більше, ніж вся [[земна атмосфера]]. Саме велика теплоємність океану робить його головним акумулятором і регулятором температури [[Географічна оболонка|географічної оболонки]] планети. На відміну від розподілу температур за глибиною, на поверхні океанів температури розподілені [[зональність|зонально]]. У [[Екваторіальний пояс|екваторіальному поясі]] температура води становить 27-28°С протягом всього року. У тропіках західні частини океанів тепліші (20-25°С), тому що сюди підходять пасатні течії з екваторіальними водами. Східні частини океанів холодніші через холодні течії (15-20°С). Східні області океанів у [[Помірні широти|помірному поясі]] обігріваються [[Північноатлантична течія|Північноатлантичною]] та [[Північнотихоокеанська течія|Північнотихоокеанською течіями]], західні області охолоджуються [[Лабрадорська течія|Лабрадорською]] та [[Курильська течія|Курильською течіями]]. У помірних широтах південної півкулі температура змінюється зонально від 10°С біля 40° південної широти до 0° С на 60° південної широти і далі знижується до межі морських льодів. У [[полярний пояс|полярних поясах]] температура води опускається до 2-3°С, не перетворюючись на лід через її солоність.
 
[[Файл:Wiki plot 04.png|thumb|right|200px|Середньорічна солоність води [[Світовий океан|Світового океану]] (в [[проміле]]). Дані з [http://www.nodc.noaa.gov/OC5/WOA01/pr_woa01.html Світового океанічного атласу, 2001].]]
 
Середня [[солоність]] океану змінюється на його поверхні незначно. У екваторіальній зоні [[солоність]] може знижуватися через випадання рясних дощів та велику хмарність до 32&nbsp;‰. У тропіках солоність води підвищена до 38&nbsp;‰. Це пов'язано з відсутністю хмарності та дією постійних вітрів, що викликають посилене випаровування води. Солоність помірних широт відповідає середній солоності океану. До полярних широт вона зменшується до 32&nbsp;‰, що обумовлено надходженням [[Прісна вода|прісних вод]] з материків і таненням [[льодовик]]ів. Солоність внутрішньоматерикових морів особливо залежить від припливу річкових і океанічних вод. Зміна солоності з глибиною відрізняється великою розмаїтістю. Суттєві зміни відбуваються лише у верхньому шарі, до глибини 1500&nbsp;м. Нижче цього горизонту коливання солоності надзвичайно малі. У деяких районах океанів солоність стає одноманітною зі значно вищих горизонтів. У полярних областях солоність сильно змінюється тільки лише глибини 200&nbsp;м, а глибше вона практично незмінна.
 
Солоність [[внутрішнє море|внутрішніх морів]] особливо залежить від припливу річкових і океанічних вод. Наприклад, віддалені від [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]] [[Азовське море|Азовське]] і [[Чорне море|Чорне]] моря, у яких приплив [[річка|річкових]] вод, мають значно нижчу [[солоність]], ніж в [[океан]]і (відповідно, 11 ‰ та 18 ‰). В той же час, у відділеному від [[Індійський океан|Індійського океану]] [[Баб-ель-Мандебська протока|Баб-ель-Мандебською протокою]] [[Червоне море|Червоному морі]], в якого відсутній приплив річкових вод, [[солоність]] вища , ніж в [[океан]]і (42 ‰). В [[окраїнне море|окраїнних морях]] солоність води значно ближча до солоності води океану (якщо немає великого річкового припливу).
 
Зміна солоності з глибиною відрізняється великою розмаїтістю. Суттєві зміни відбуваються лише у верхньому шарі, до глибини 1500&nbsp;м. Нижче цього горизонту коливання солоності надзвичайно малі. У деяких районах океанів солоність стає одноманітною зі значно вищих горизонтів. У полярних областях [[солоність]] сильно змінюється тільки лише глибини 200&nbsp;м, а глибше вона практично незмінна.
 
== Придатність для пиття ==
 
Морська вода непридатна для [[питна вода|пиття]] через високий зміствміст мінералівсолей, для виведення яких з організму потрібно води більше, ніж її випита кількість. Однак після [[Дистиляціяопріснення води|дистиляціїопріснення]] морську воду можна пити.
 
== Курйози ==
У [[Гонконг|Гонконзі]] морська вода широко використовується в зливальних системах [[туалет]]ів. Більш ніж 90 % з них використають для змивання саме морську воду задля економії прісної води. Початок цій практиці було покладено в 1960-х й 1970-х роках, коли скорочення запасів [[прісні води|прісної води]] стало проблемою для жителів цієї [[Великобританія|британської]] колонії.
 
== Див. також ==
* [[ПріснаПрісні водаводи]]
* [[Водні маси]]
* [[Солоність морської води]]
 
== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}
* [[Хільчевський Валентин Кирилович|Хільчевський В.&nbsp;К.]]&nbsp;[[Гідрохімія]] океанів і морів&nbsp;— К.: ВПЦ «[[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]]», 2003.- 114 с.
 
== Примітки ==
1307

редагувань