Народний комісаріат оборони Української РСР: відмінності між версіями

'''Народний комісаріат оборони УРСР''' - — центральний орган виконавчої влади і військового управління [[УРСР]] [[1944]]-–[[1978]] (фактично - — [[1944]]-–[[1945]]) рр.

В січні 1944  р. пленум ЦК ВКП(б) розглянув питання про розширення прав союзних республік у галузі оборони і зовнішніх зносин.

Не обійшов проблеми творення національних частин і сам Ста­лін. У наказі до 26-ї річниці Червоної армії Верховний головнокоман­дувач зазначив, що

[[6 березня]] [[1944]] &nbsp;р. 6-а сесія [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] прийняла Закон "«Про утворення військових формувань союзних республік та пере­творення у зв'язку з цим народного комісаріату оборони із загально­союзного в союзно-республіканський наркомат"». Закон увійшов по­правкою до [[Конституція СРСР|Конституції СРСР]] (ст.18-а)<ref>Правда. &nbsp;— 1944. &nbsp;— 2 февраля</ref> та [[Конституція УРСР|Конституції УРСР]] (ст.15-а)<ref>Радянська україна. &nbsp;— 1944. &nbsp;— 7 березня</ref>.

Указом [[Президія Верховної Ради УРСР|президії Верховної Ради УРСР]] від 11 березня [[1944]] &nbsp;р. народним комісаром оборони УРСР призначено члена ЦК КП(б) У, депутата Верховної Ради СРСР генерал-лейтенанта [[Герасименко Василь Пилипович|Василя Герасименка]] <ref>Радянська україна. &nbsp;— 1944. &nbsp;— 12 березня</ref>. Цей указ легалізував рішення, прийняте напередодні Ставкою верховного головнокомандування і Державним комітетом оборони (обидва органи очолював Й. [[Сталін]]). Дослідники припускають, що своїм призначенням В. Герасименко певною мірою зобов'язаний [[Микита Хрущов|Микиті Хрущову]], з яким був добре знайомий ще з довоєнних часів.

[[Герасименко_Василь_Пилипович|Василь Герасименко]], як і Микита Хрущов, мали інші погляди на функції нового наркомату. Новий нарком розпочав розробляти структури наркомату, штатний розпис тощо. Уже в березні [[Рада Народних Комісарів УРСР]] затвердила проект структури наркомату як постанову "«Про формування апара­ту народного комісаріату оборони УРСР"».

Як видно з цього документа, розроблена В. Герасименком структура виходила з ідеї розбудови збройних сил союзної республіки з усіма основними родами та видами зброї. Крім наркома оборони та його канцелярії, до складу наркомату мали увійти Гене­ральний штаб Червоної армії УРСР (з начальником та трьома його за­ступниками), вісім управлінь та вісім відділів; командуючі (піхотою, протиповітряною обороною, артилерією, авіацією, панцерними сила­ми, кавалерією), начальники (військ зв'язку, тилу, інженерних, хіміч­них військ) &nbsp;— всі з відповідними штабами, комітетами, управління­ми та відділами. Не лишилося обійденим в цій структурі і Політупра-вління Червоної армії УРСР із редакцією, друкарнею, видавництвом, Центральним будинком Червоної армії, а також Управління контрро­звідкою "«СМЕРШ"», Військова Прокуратура, Військовий Трибунал тощо<ref>АМО РФ. &nbsp;— Ф. 104. &nbsp;— Оп. 11615. &nbsp;— Спр. 2. &nbsp;— Арк. 5.</ref>.

Виходячи з того, що двом військовим відомствам &nbsp;— НКО УРСР та КВО &nbsp;— буде тісно в розореному війною Києві, за підписом М. Хрущова та В. Герасименка 1 квітня 1944 &nbsp;р. було підготовлено проект постанови ДКО СРСР "«Про створення Тернопільського війсь­кового округу та перейменування Київського військового округу в Житомирський військовий округ"»<ref>ЦДАГОУ. &nbsp;— Ф. 1. &nbsp;— Оп. 23. &nbsp;— Спр. 939. &nbsp;— Арк. 10—11.</ref>. Однак в Москві українську ініціативу не підтримали.

* утворенням республіканських військових формувань відповідно до розпоряджень народного комісара Союзу РСР<ref>ЦДАГОУ. &nbsp;— Ф. 1. &nbsp;— Оп. 23. &nbsp;— Спр. 939. &nbsp;— Арк. 439-440439–440.</ref>.

Проте правом керувати військами, дислокованими на республіканському терені, республіканські наркоми не наділялись. Крім того, НКО рес­публік мали здійснювати свою діяльність через Військові Ради окру­гів, тобто фактично мали стати проміжною ланкою між округами та НКО СРСР. Так, чотири військові округи УРСР згідно з положенням, просто опинилися в подвійному підпорядкуванні. Справжні республіканські наркомати оборони і республіканські військові формування керівництву СРСР були непотрібні.

У відповідь [[Микита Хрущов]] та [[Василь Пилипович Герасименко|Василь Герасименко]] звернулися 28 червня 1944 &nbsp;р. з листом до наркома оборони СРСР Й. Сталіна. Вказуючи на те, що подвійне підпоряд­кування округів ускладнюватиме умови їх роботи, вони напо­лягали на тому, що запропонований Москвою проект у разі його реа­лізації створюватиме ненормальні стосунки та плутанину в роботі апаратів Центральних управлінь НКО СРСР та округів. Наявність цього та інших "«недоліків"» проекту Головупраформу українські ке­рівники вбачали у тому, що Генштаб розробив його "«без урахування особливостей Української РСР, де є чотири військові округи"». Для усунення усіх цих недоліків [[Микита Хрущов]] та [[Василь Пилипович Герасименко|Василь Герасименко]] запропо­нували внести до тексту "«Положення"» деякі зміни та доповнення, в силу яких округи та війська, розташовані на території республіки, ма­ли б в усіх відношеннях підлягати наркомату оборони УРСР (за ви­ключенням військ діючої армії та Резерву Ставки ВГК). Згідно з цими доповненнями НКО УРСР із бутафорського на реальний орган керівництва збройними си­лами республіки:

[[4 червня]] [[1944]] &nbsp;р. Генштаб СРСР розпорядився про утворення кан­целярії НКО УРСР при наркомі оборони України зі штатом у кількос­ті 11 осіб &nbsp;— 6 військовиків і 5 вільнонайманих. До 20 липня 1944 &nbsp;р. канцелярія була в цілому укомплектована<ref>АМО РФ. &nbsp;— Ф. 104. &nbsp;— Оп. 11615. &nbsp;— Срп. 5. &nbsp;— Арк. 1.</ref>.

Надії на те, що український наркомат оборони все ж таки існува­тиме й розгортатиме свою діяльність, не полишили В.Герасименка й на початку 1945 &nbsp;р. Це, зокрема, засвідчував той факт, що [[20 березня]] [[1945]] &nbsp;р. український нарком затвердив "«Програму-завдання"» для рішення фор-проекту будинку НКО УРСР у Києві. У програмі були ретельно розписані найменування усіх управлінь та служб із загаль­ною кількістю військовослужбовців і вільнонайманих та орієнтовна площа, яка мала бути виділена під кожне з них. Крім службових при­міщень, у будинку НКО УРСР передбачалися оглядовий зал на 1 тис. місць, зал офіцерських зібрань, бібліотеки-читальні, клубні кімнати, ресторан, кухня-їдальня, магазин тощо. Окремо планувалося збуду­вати готель, друкарню, майстерні, гаражі та інші підсобні приміщен­ня. В цілому ж будинок НКО УРСР мав зайняти площу 56 140 м2, на якій передбачалося розмістити штату 3077 військовиків та 2150 вільнонаиманих.

[[13 листопада]] [[1945]] &nbsp;р. рішенням [[Сталін]]а, як Верховного головнокомандувача Збройних Сил СРСР, генерал-лейтенанта [[Герасименко Василь Пилипович|Василя Герасименка]] звільнено з посади наркома оборони УРСР та командувача Київського військового округу й переведено до Риги на посаду заступника командувача округу -&nbsp;— спочатку зі стройової частини, потім з військово-навчальних закладів. Новопризначений командувач Київського військового округу генерал-полковник [[Гречко Андрій Антонович|Андрій Гречко]] не став наркомом оборони УРСР, посада залишалася вакантною.

1946 Наркомат оборони УРСР стали називати Військ, міністерством УРСР (указ Президії ВР УРСР від 25.III 1946), а з 1953 -&nbsp;— Міністерством оборони УРСР (указ Президії ВР УРСР від 10.IV 1953). Республіканські військ, формування в Україні так і не були створені.

Канцелярія наркома оборони України проіснувала до травня 1946 року<ref>АМО РФ. &nbsp;— Ф. 104. &nbsp;— Оп. 11615. &nbsp;— Срп. 34. &nbsp;— Арк. 20.</ref>.

Наркомат, а згодом Міністерство оборони УРСР далі існувало лише рядком у [[Конституція УРСР]], аж до [[1978]] &nbsp;р., коли даний рядок прибрали.

* 2.12. Сталінська "«національна реформа"» воєнної доби як модель ефемерного держанною статусу радянських республік (Част. 2.) http://pulib.if.ua/part/11413