Виспа: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
AHbot (обговорення | внесок)
м заміна прапорців відповідно до Special:Diff/14961600
Немає опису редагування
Рядок 40:
Основна частина села знаходиться на пагорбі, тому доступ до більшої його частини утруднений дотепер (з двох боків у село ведуть дороги, проте схили досить круті, і в зимовий час в'їхати у село тяжко, а в часи давні і поготів.
 
В селі знаходились замок (на його місці знаходиться кладовище) - з відстані чітко відстежуються фортифікаційні споруди старого дерев'яного замку (стіни, башнівежі тощо); василіянський [[монастир]] ([[ігумен]]ом був о. [[Січинський Теодосій|'''Січинський Теодосій''']] — маляр, різьбяр). На території села знайдено скарб римських монет II—III ст. ст. н. е., розкопане давньоруське городище.
[[File:Церква Чесного Хреста с. Виспа,Рогатинського району,18 ст.,ох.№865.JPG|thumb|Дерев'яна церква с. Виспа]]
До тепер при викопуванні місць під поховання зустрічаються залишки старого посуду, інше. Також зберелись назви: «Замок», «Підзамче», «Передмістя». Останнє підтверджує думку, що Виспа мала статус міста.
 
На сторінках сайту [http://decerkva.org.ua/fra/vyspa.html деревянідерев'яні церквиl] описується наступне:
 
Містечко Виспа згадується коло 1600 року. Тоді, ймовірно, і зведена перша церква. З переказу відомо, що церква існувала вже в часи наїздів татар. В акті візитації 1739 р. описана гарна деревянадерев'яна церква, всередині іконами прикрашена та деревяна дзвіниця перед нею. Збудована була вона коштом громади при пароху '''о. Івану Королику''' в 1732 році.
 
Дідич Виспи князь '''Дмитро Іполит Яблоновський''' 29 березня 1765 р. надав ерекцію на давні грунти і поля, якими володіла церква парохії Воздвиження Чесного Хреста в селі Виспа для '''о. Миколи Медиського'''. Церкву перебудовано в 1794 р., замінивши бабинець новим, вкритим двосхилим дахом. 16 жовтня 1794 року її освятив львівський єпископ '''Петро Білянський'''. В такому вигляді церква збереглася до наших днів. Церква в користуванні громади УГКЦ. Дана споруда є пам’яткою дерев’яної архітектури державного значення.
Рядок 59:
З приходом більшовиків в 1949-1950 роках почалися масові арешти та вивози українців-галичан до Сибіру. Були арештовані його сестри Аґафія (Гася), Пелагія (Пазя), Іванка з чоловіком та дітьми. Зазнали переслідування і батьки. Також були арештовані і вивезені брат дружини о. Михайло Головацький і сестра Меланія Дельчишин з чоловіком Левом та дітьми Мартою і Зенком.
 
Звісно, і отця не минали своєю увагою представники “компетентних органів”. Випробували його різними методами - від “бесід” на природі і в кабінетах до Грандіознихграндіозних по кількості учасників перевірок, ревізій, засідок, опитування парохіян, знайомих та відвертих спроб шантажу. Особливо страшно це виглядало у наступному його пастирському селі Лучинцях, бо на подвір’ї була криївка, а в обійсті в різних місцях була позакопувана націоналістична література та різні документи. Будучи на легальному становищі, о. Нижникевич був змушений прикривати підпільників, виконуючи доручення патріотів боївок ОУН-УПА. В хаті часто бували провідники УПА, в тому числі і Микола Лебідь. Проте ніхто, ніколи і ні за яких обставин не давали навіть приводу пред’явити обвинувачення о. Нижникевичу у його зв’язках з УПА. Хоча підозру таку “органи” мали. Крім того, “опікуни” постійно схиляли до “співпраці”, обіцяли сите та безтурботне життя сім’ї і хорошу кар’єру дітям. Та, отримавши категоричну відмову, врешті відчепились від “окаянного попа”
 
 
== Персоналії ==