Басараб I: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 40:
Папа [[Іоанн XXII]] звернувся до Басараба як до "побожного принца католика» в листі [[1 лютого]] [[1327]] року.{{sfn|Sălăgean|2005|p=194}} В той же день, папа послав аналогічні листи до [[Карл I Роберт|Карлом I Роберта]] і його високопоставлених чиновників, у тому числі Томасу Сечені, воєводі [[Трансільванія|Трансільванії]], і Miксу Акосу, [[бан (титул)|бану]] Славонії, з проханням підтримати дії домініканців проти "єретиків".{{sfn|Vásáry|2005|p=150}}{{sfn|Györffy|1964|p=551}} За твердженням Нягу Джувара, звернення Святого Престола доводить, що Басараб був католиком, яке також свідчить про Басарабове половецьке походження, тому що половці в цих землях були хрещені за католицьким обрядом.{{sfn|Djuvara|2014|p=75}} Історики Матей Козаку і Ден Mурешан відкидають теорію Джувара, твердячи, що всі інші джерела свідчать, що Басараб був [[православ'я|православним]].{{sfn|Cazacu|Mureșan|2013|pp=31–32}} [[Ілюстрована хроніка|Chronicon pictum]], завершена в кінці [[1350]] року, називає Басараба, як "віроломного розкольника".
== Волощина під владою Угорщини ==
У середині [[XIII століття]] на території Волощини почали формуватися воєводства, залежні від [[Угорське королівство|Угорського королівства]]. Згодом вони почали боротьбу за незалежність від Угорщини<ref name='Georgescu'/>. Воєвода Літовой в [[1277]] році загинув в битві проти угорців.
Наприкінці правління династії [[Арпади|Арпадів]] [[Угорщина]] переживала важку політичну кризу. Одночасно в кінці XIII століття в [[Північне Причорномор'я|Північному Причорномор'ї]] встановилася влада [[Золота Орда|Золотої Орди]]. Це лише посилило бажання волоських воєводств об'єднатися в незалежну державу.
Басараб був [[васал]]ом короля Карла Роберта, що підтверджується грамотою останнього, виданої [[26 липня]] [[1324]]<ref name='Georgescu'/>. Ймовірно, він отримав статус васала в [[1321]] році, коли угорський король провів військову операцію в [[Банат]]і. Проте вже в грамоті від [[18 червня]] [[1325]] року Карл Роберт називає Басараба «невірним королівській короні»<ref name='Vásáry'/>. У грамоті також говориться, що якийсь Стефан, [[половці|половецького]] походження, в суперечці стверджував, що війська Басараба перевершують за чисельністю війська самого Карла Роберта. Причини такого звернення невідомі.
== Битва під Посадою ==
{{main|Битва під Посадою}}
Басараб видав свою дочку заміж за [[Іван Александр|Івана Александра]], майбутнього царя [[Друге Болгарське царство|Болгарії]] і племінника царя [[Михайло I Шишман|Михайла I Шишмана]] . Болгарія в цей момент перебувала у ворожих відносинах з Угорщиною. У документі, виданому [[27 березня]] [[1329]] року, Басараб згадується як один з ворогів угорського короля, поряд з [[Друге Болгарське царство|болгарами]], сербами і [[Золота Орда|татарами]]. У [[1330]] році Басараб взяв участь у військовому поході Михайла I на сербів, що закінчилося перемогою сербів 28 липня в битві при Велбужде .
У тому ж році Басараб захопив [[Олтенія|Олтенію]]. Король Угорщини наказав йому залишити цю область, але отримав відмову. Карл Роберт, пообіцявши вивести Басараба з Ольтені за бороду, почав похід проти воєводи і захопив контрольований Басарабом [[Дробета-Турну-Северін|Северінський]] банат. Басараб пішов на мирні переговори, запропонувавши угорцям визнати суверенітет короля і сплатити сім тисяч марок сріблом (1,5 тонни срібла). Карл-Роберт зацікавився пропозицією, однак продовжував просуватися в [[Волощина|Волощину]], дійшовши до [[Куртя-де-Арджеш]]. Тут угорське військо почало відчувати труднощі із запасами провізії, і король змушений був почати відступати в [[Трансільванія|Трансільванію]], не давши битви.
Поблизу Посади в [[Південні Карпати|Південних Карпатах]] угорське військо зустрілося з вже чекаючею його великою волоською армією і потрапило в пастку, рухаючись по вузькій долині. [[12 листопада]], після трьох днів битви, угорці зазнали повної поразки, а королю вдалося врятуватися з ризиком для життя.
== Незалежна Волощина ==
Перемога в битві під Посадою фактично зробила Волощину незалежною і змінила її положення на міжнародній арені. На наступний рік, у лютому [[1331]] року, зять Басараба [[Іван Александр]], був коронований в [[Велико-Тирново|Тирново]] як болгарський цар. У [[1331]]-[[1332]] роках волоські війська підтримали його у війні проти [[Візантійська імперія|Візантії]]. Приблизно в той же час Басараб відвоював у Угорщини Северінський банат.
Спадкоємець Карла Роберта [[Людовик I Великий]] між [[1343]] і [[1345]] роками провів кілька військових операцій проти Волощини і зумів відібрати у Басараба [[Дробета-Турну-Северін|Северінський]] банат. Його син, воєвода Миколі I Олександру , знову визнав васальну залежність від угорського короля.
| |||