Анджей Одровонж: відмінності між версіями

| рід_діяльності = військовий, управлінець[[урядник]], меценат

| посада = [[воєвода]] [[Воєводи руські|руський]], [[ПоділляПодільські воєводи|подільський]]

'''Анджей''' ('''Єнджей''', ''Андрі́й'') '''Одрово́нж зі Спрови''' ({{lang-pl|Andrzej Odrowąż}}; помер [[1 травня]] [[1465]] року) — [[поляки|польський]] [[шляхта|шляхтич]] гербу [[Одровонж]], військовик та [[урядник]] в українських землях Королівства Польського.

1451 року приймав у Самборі тітку короля Казимира Марію — вдову [[список правителів Молдавського князівства|молдавського господаря]] Іллі, за дорученням короля став її опікуном. 1453 року приймав під Хотином присягу від молодшого сина Марії Петру. Взамін Хотина віддав їм [[Серет]], [[Вільховець]].

[[1456]] року польський король [[Казимир IV Ягеллончик|Казімеж IV Яґеллончик]] дозволив А. Одровонжу викупити Рів (нині [[Бар]] [[Вінницька область|Вінницької області]]) і [[Ялтушків]] (нині село [[Барський район|Барського району]] Вінницької області) разом з іншими селами у спадкоємців [[Реї|Стоґнева Рея]] із [[Шумськ]]а&nbsp;<ref>Приходы и церкви Подольской епархии / Под редакцией священника ''ЕвфимияЕ. СецинскогоСецинский''.&nbsp;— БілаПриходы Церква,и 2009.&nbsp;—церкви Подольской епархии… С.&nbsp;623, 636.</ref>. [[26 червня]] [[1456]]&nbsp;р., Сучава&nbsp;— посол, делегований Казімежом IV Яґеллончиком; прийняв присягу на вірність королю господаря Молдавії [[Петро Арон|Петру ІІІ Арона]].

[[1458]] року король Казимир IV Яґеллончик, за проханням А. Одровонжа, надав мешканцям міста [[Зіньків (Віньковецький район)|Зінькова]]<ref>нині село [[Віньковецький район|Віньковецького району]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]] на річці [[Ушиця (річка)|Ушиці]]</ref> [[магдебурзьке право]]&nbsp;<ref>''Е. Сецинский''.&nbsp; (редактор). Приходы и церкви Подольской епархии.— Біла Церква, 2009.&nbsp;—епархии… С.&nbsp;433. {{ref-ru}}</ref>.

1457 року отримав дозвіл короля на збільшення власного фундушу вівтаря святої Марії в парафіяльному костелі [[Самбір|Самбора]].<ref name="ФК">''F. Kiryk.'' Odrowąż Andrzej… sS. 543</ref>

Запросив до Львова двох перших ченців-бернардинів. ''За сприянням А. Одровонжа [[1460]]&nbsp;р. у Львові було закладено [[Комплекс монастиря та костелу Бернардинів|монастир бернардинців]] (виділено земельну ділянку біля Галицької брами, споруджено невеликий дерев'яний монастир з каплицею Св. Андрія''. [[1464]]&nbsp;р. після чуми (вижив 1 з 5 монахів) міщани спалили дерев'яний монастир з каплицею; [[1465]]&nbsp;р. фундатор виділив кошти на спорудження значно більших дерев'яних костелу та монастиря.<ref name="В2">''В. Вечерський.'' Українські монастирі.— К., Харків: ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008.— 400 с.: іл.— ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7 (серія)монастирі… С. 332.</ref>

Намагався не надавати права міщан грекам, які осідали у Львові після падіння Константинополя. Грецьку громаду міста хотів підпорядкувати собі. 1464 року був висланий до [[Теодор Бучацький Язловецький|Теодора Бучацького]] для викупу від нього Кам'янця, зміцнення міста та замку через очікуваний напад турків.<ref name="ФК2">''F. Kiryk.'' Odrowąż Andrzej… S. 542</ref>

Помер [[1 травня]] [[1465]] року. Був похований під [[вівтар]]ем костелу Св. Андрія Львова,<ref name="В2">''В. Вечерський.'' Українські монастирі… С. 332.</ref> або в мурах кляштору в Могилі.<ref name="ФК">''F.Kiryk.'' Odrowąż Andrzej… S. 543</ref>

Староста [[Львів|львівський]] (тобто тоді генеральний руський), отримав перед 6.10.[[1450]] року, [[Воєводи руські|воєвода руський]] ([[1451]]–[[1465]] роки, отримав після спротиву малопольської шляхти перед 14 травня 1451), [[Подільські воєводи|подільський]] в [[1456]] році. Староста львівський (генеральний руський).<ref name="КН">''[[Каспер Несецький|Niesiecki K.]]'' [http://www.polona.pl/dlibra/doccontent2?id=279&lang=en Korona polska… S. 409]</ref>

''{{text|Найважніше староство в руських землях Корони&nbsp;— Львівське, разом з Жидачівським, Самбірським й іншими менш важними державами, було заставлене Одровонжам. Андрій Одровонж, володіючи ними і будучи заразом воєводою руським, господарив тут так всевладно, що викликав загальне обурення серед місцевої шляхти і львівського міщанства. Коли він помер (1465&nbsp;р.), його спадкоємець брат [[Ян Одровонж|Ян]] - воєвода подільський, пізніше руський - дістав, як оповідає з живих чуток історик [[Ян Длугош|Ян Длуґош]], триста позовів за різні надужиття й шкоди його брата (до нас з того не дійшло нічого&nbsp;— акти львівського ґроду з того часу видерті). З кінцем 1464&nbsp;р., ще за життя воєводи, шляхта Львівської землі з міщанами м.&nbsp;[[Львів|Львова]] уклали конфедерацію, аби спільними силами звільнитися від «довголітніх кривд, утисків і шкід» неназваних по імені ворогів: розуміли воєводу і старосту Одровонжа… Рішено було зібрати гроші на викуп заставленого Одровонжу Львівського староства. Смерть А. Одровонжа полегшила справу. Коли весною 1465&nbsp;р. король прибув на сеймик до Львова, шляхта, зібравшись під проводом місцевих біскупів і магнатів, занесла йому громадну скаргу і, щоб уможливити відібрання від Одровонжів заставлених староств, дійсно сама наложила на себе&nbsp;— на всю землю Львівську (Длугош каже&nbsp;— також на Галицьку, Белзьку й Подільську) добровільну контрибуцію (річ дуже рідка у шляхти, що взагалі не любила лазити до своєї кишені на публічні цілі). З кожного лану мали дати по 12 гривень, від кожного господарства по волу; зібрані воли були продані, і так зібрано 20 тис.&nbsp;— суму, в якій заставлені були ті староства Одровонжам, і викуплено їх від них.}}''

{{DEFAULTSORT:Одровонж Анджей}}

[[Категорія:Старости львівські]]