Ужгородський кафедральний собор: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 10:
1 квітня 1770 р. генеральний вікарій [[Андрій (Бачинський)]] (1732-1809) на аудієнції у імператриці [[Марія-Терезія|Марії-Терезії]] домігся усамостійнення Мукачівської єпархії [[Українська греко-католицька церква|Української греко-католицької церкви]]. Імператриця звернулася до Папи Римського [[Климент XIV|Климента XIV]] з відповідним поданням. Остаточне оформлення єпархії відбулося 19 вересня 1771 року. 1772  р. Андрія Бачинського з посади дорогського пароха і генерального вікарія призначено главою Мукачівської єпархії, якою він керував 36 років.
 
У 1773 р. Папа [[Климент XIV]] скасував орден єзуїтів, після чого,а в 1775 році австрійська імператриця [[Марія-Терезія]] видала грамоту, за якою будова єзуїтського монастиря і храм при ньому передавалися [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівській греко-католицькій єпархії]], яку в той час очолював єпископ [[Андрій (Бачинський)|Бачинський]]. Єпископ перебудував храм відповідно до вимог східного обряду і збудував ще каплицю Успіння Богородиці. Роботи були завершені у 1779 році — у церкві спорудили іконостас, встановили лави для віруючих, місця для каноніків (зліва і справа перед вівтарем) та єпископа (справа). 15 жовтня 1780 року собор було освячено, про що свідчить напис латинською мовою на меморіальній дошці під порталом собору.
 
1858 року єпископ [[Попович Василь Юрійович|Василь Попович]] (1796-1864) здійснив ґрунтовне оновлення інтер'єру храму: було перебудувано іконостас у бароковому стилі, розписанорозмальовано склепіння і стіни, на стіни були нанесені мармурові [[Арабеска (орнамент)|арабески]]. Велику роль в оновленні церкви відіграв єпархіальний художник [[Фердинанд Видра]] (1815-1879), який зокрема намалював на стелі великий образ "«Воздвиження Чесного Хреста Господня"»<ref>[http://zakarpatia.com/interactive/html/sobor1.htm Кафедральний греко-католицький собор]</ref>.
 
Наступне оновлення собору відбулося за часів єпископа [[Іоанн Пастелій|Івана Пастелія]] (1826-1891). Архітектор Лука Фабрі оформив храм у новокласичному стилі поєднаному з необарочними тенденціями та добудував перед входом чудовий портик з чотирма корінфськими колонами. Роботи були закінчені у 1877 році, а на наступний рік на одній з веж встановили годинник. У такому стилі пам'ятка збереглася і до сьогодні: дві восьмигранні триярусні вежі — у лівій дзвін „Іван” з вагою 1т, у правій з вагою 3т, чотириколонний портик на високому цоколі, до порталу прибудовані сходи з червоного мармуру.